29.Зміст права власності.

Право власності в об’єктивному та в суб’єктивному розумінні.

- В об’єктивному розумінні право власності – це система правових норм, що регулюють відносини щодо набуття, здійснення, припинення та захисту права власності в суб’єктивному розумінні.

- Правом власності в суб’єктивному розумінні є найбільш повне право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

- Право власності в суб’єктивному розумінні розкривається через повноваження (правомочності) власника, які складають зміст права власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності складають три повноваження :

1) право володіння;

2) право користування;

3) право розпоряджання

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право володіння – забезпечена законом можливість мати у себе певну річ, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (фактично тримати річ, зараховувати на баланс та ін.)

Право користування – забезпечена законом можливість вилучати корисні властивості речі в процесі її експлуатації, господарського чи іншого використання;

Право розпоряджання – забезпечена законом можливість визначати юридичну долю речі шляхом зміни її належності, стану чи цільового призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

30. Види субєктивних прав автора

За автором авторське право закріплює певні права, які бувають двох видів:

1. майнове авторське право;

2. немайнове авторське право.

Подібне розділення існує для того, щоб чітко розмежувати яке авторське право може бути відчужуваним (передано третім особам), а яке невідчужуваним.

За своєю природою майнове авторське право має економічну сутність. Економічна сутність даного виду права полягає насамперед у отриманні доходу від використання твору третіми особами.

Дотримання економічної сутності досягається за допомогою законодавчого закріплення норм права. На законодавчому рівні майнове авторське право - це перш за все заборона на зазіхання незаконного використання твору, тобто надання законного права автору забороняти третім особам використовувати твір без його дозволу.

Майнове авторське право може належати автору або тій особі (далі правовласнику), якому були передано право (наприклад, автор уклав договір купівлі-продажу з юр.особам на предмет продажу юр.осіб за певну вартість його права).

Майнове авторське право реалізується використанням в наступних ситуаціях:

1. укладанням ліцензійного договору (надання ліцензії) між автором і третьою стороною;

2. при формуванні статутного капіталу підприємства майнове авторське право замість грошового еквівалента може бути однією з форм внеску до статутного капіталу (це дозволяє не відволікати грошові ресурси);

3. використання права безпосередньо у господарській діяльності підприємства (це дозволяє не платити третім особам за надання законного дозволу по використанню твору);

4. інше.

Узагальнюючи вищенаведене: за надання дозволу на право користування твору третіми особами автор (правовласник) отримує матеріальну винагороду, що в свою чергу відноситься до майнового авторського права.

В той же час немайнове авторське право - це право авторства, право на ім'я, право на недоторканність твору, заборона вказування хто є автором даного твору або навпаки, можливість вільного вибору собі псевдоніма і т.п.

Що являє по собі "право авторства", "право на ім'я" розглянемо на прикладах нижче.

Права авторства - це перш за все право творця на визнання бути автором його твору (це може бути картина, пісня, музика, вірші і т.д.). Право авторства саме по собі породжується самим створенням твору і не залежить від того було воно оприлюднено чи ні. Інакше кажучи, право авторства народжується створенням твору та належить виключно авторові твору і нікому іншому. Між автором і його твором існує нерозривний зв'язок. Цей зв’язок полягає у тому, що немайнове авторське право не може бути передане іншій особі. Привласнення ж іншою особою авторства твору називається плагіатом і розцінюється як лжеавторство, яке згідно законодавства України карається Кримінальним кодексом.

Право на ім'я - це право автора на спосіб зазначення його імені у творі (це може бути або справжнє ім'я, або вигадане ім'я (псевдонім), або взагалі автор бажає не позначати ім'я ( тобтоанонімно).

Якщо майнове авторське право подібне з правом власності на річ (його можна продавати, здавати в оренду, дарувати), тобто майнове авторське право є відчужуваним, то немайнове авторське право завжди закріплено за автором твору та є невідчужуваним.

Поряд з авторським правом існує суміжне право - це право виконавців; право виробників фонограм і відеограм; право організацій ефірного мовлення і т.п.

У сучасному часі майнове авторське право застосовується до наступних об'єктах інтелектуальної власності:

- Нетрадиційні об'єкти;

- Об'єкти суміжних прав, об'єкти авторських прав;

- Об'єкти промислової власності.

Зауважимо, що подібний перелік був неприпустимий у період існування СРСР. Оскільки майнове авторське право могло належати тільки державі. Бо чинне в той час законодавство СРСР містило норму про можливість примусового викупу державою майнового авторського права у автора. Це досягалося за допомогою існуючої радянської ідеології, при якій зайнятість розглядалося обов'язковою вимогою до кожного громадянина СРСР.

При цьому творчі люди, як і всі інші, укладали з підприємством, яке використовувало їх авторське право, трудові договори. Інакше кажучи, між результатами інтелектуальної діяльності та результатами фізичної роботи не існувало відмінностей. Радянська держава авторові твору виплачувало лише заробітну плату і зберігала за ним лише немайнове авторське право.

Закріплене таким чином право автора у розрізі немайнового авторського права, позбавляли автора іншого виду права (майнового авторського права), яке дозволяє автору давати чи не давати дозвіл на публічне виконання його творів, у тому числі за допомогою технічних засобів (кіно, радіо, телебачення, і тощо).

У цей же період ситуація щодо суміжних прав в Україні була куди складнішою, оскільки Цивільний Кодекс УРСР від 18.07.93 р. взагалі не передбачав охорони та захисту суміжних прав.

Слід констатувати, що хоча на сьогодні чинне законодавчо України містить норми закону, які регулюють і закріплюють за автором майнове і немайнове авторське право, але все ж залишаються багато питань чітко не прописаних, що у підсумку призводить до колізії та недосконалості норм.

Наведемо один з прикладів недоопрацьовання законодавчої бази України:

- згідно Закону "Про охорону авторських і суміжних прав", а також ЦК (ст.433 - 435) авторське право розглядається крізь призму певних об'єктів і суб'єктів, на які поширюється авторське право. Таке визначення не дає чіткого поняття, що ж таке авторське право. Аналогічний підхід присутній у інших країнах (Росії, Білорусії і т.п).

Що ж стосується точки зору фахівців - Що ж таке авторське право, - то більшість схиляються до думки:

авторське право слід розглядати з об'єктної і суб'єктивної сторін:

-В об'єктивному розумінні авторське право: це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в результаті створення автором твору;

-У суб'єктивному розумінні авторське право - особисті немайнові та майнові права автора твору.

Отже:

1. Немайнове авторське право для автора - це право на недоторканність твору, можливість забороняти або вказувати ім'я, вибирати псевдонім і т.д.

2. Майнове авторське право для автора - це можливость дозволяти або забороняти третім особам використання твору.

3. Немайнове авторське право є невідчужуваними, а майнове - відчужуваним.

4. З історичної позиції погляд на майнове і немайнове авторське право залежало від особливостей суспільно-політичних формацій, а також зміни світогляду суспільства.

5. Авторське право слід розглядати з об'єктивної і суб'єктивної сторін.