2. Держава Україна як суб’єкт цивільного права.

Держава, АР Крим, територіальні громади мають певне майно. Як власник ці суб'єкти на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються майном, що їм належить. Майно і становить основу їхньої участі у цивільно-правових відносинах. Наприклад, державну власність становлять: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Укр. та утворених нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; система транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти державного бюджету; Національний банк України та інше майно. Держава може бути також: суб'єктом спільної власності за участю всіх суб'єктів цивільного права. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вона може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні, лікувальні, культурно-освіт ні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом, а також створювати юридичні особи приватного права {підприємницькі товариства), брати участь У їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Як учасник цивільних правовідносин держава діє через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів. Вона Може брати участь у зобов'язальних відносинах. Законодавство передбачає низку підстав, з яких до держави переходять певні правомочності в галузі права інтелектуальної власності та ін. За своїми зобов'язаннями держава відповідає своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення. АР Крим і територіальні громади також діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вони, як і держава, можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права, брати участь у їх діяльності на загальних підставах. Майно цих суб'єктів становлять кошти їхніх бюджетів та інше майно, яке не закріплене за створеними ними юридичними особами.

2. Захист права власності. Поняття і способи.

Захист права власності та інших речових прав у цивільно-правовій літературі визначають як сукупність передбачених актами цивільного законодавства засобів, які застосовуються у разі порушення цих прав, і спрямовані на відновлення майнових інтересів їх суб’єктів/

Виходячи із загального поняття захисту цивільних прав та інтересів, під захистом права власності та інших речових прав треба розуміти реалізацію (реальне застосування) уповноваженим державою органом або самим суб’єктом цих прав (самозахист), встановлених актами цивільного законодавства засобів поновлення порушених права власності або інших речових прав.

Ці засоби поновлення порушеного права власності та інших речових прав отримали назву «способи захисту».

За характером порушення права власності та інших речових прав способи їх захисту поділяються на три види: