§ 3. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження

Відповідно до ч. З ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються за загальними правилами цивільного судочинства за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а також інших положень, пе-

439

"

редбачених у розділі IV главами 2-12 ЦПК України. При цьому діють усі інші принципи цивільного процесу, застосовуються загальні положення ЦПК України (розділ І), загальні правила провадження у справі до судового розгляду, правила розгляду їх у судовому засіданні, прийняття рішення та його оскарження. Однак специфічними є правила підсудності, не діють такі форми позовного провадження, як зустрічний позов, заміна неналежної сторони, участь третіх осіб, мирова угода тощо.

Цивільними процесуальними засобами відкриття у суді справ окремого провадження є: 1) звернена до суду вимога про встановлення певних обставин, юридичного становища громадянина чи його майна або неправильність дій органів, які посвідчують такі обставини; 2) процесуальна форма втілення вимоги — письмова заява (статті 236, 242, 246, 251, 257 ЦПК України); 3) процесуальна дія по пред'явленню вимоги до суду; 4) процесуальна форма забезпечення виконання вимоги-звернення до суду особисто або через представника з поданням заяви.

Вимога до суду про відкриття справи окремого провадження має свої складові (елементи) — предмет, підставу, зміст. Предметом вимоги є право на встановлення певного юридичного факту або юридичного становища громадянина, підставою — обставини, що підтверджують їх наявність чи відсутність, а змістом — суть вимоги. У кожній справі елементи вимоги мають свій характер, але, як правило, усі вони або два з них (предмет і зміст) визначені законом¹.

Рішення суду, ухвалене у справах окремого провадження, примусово не виконується органом судового виконання, але має властивість загальнообов'язковості (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України) і реалізується державними органами шляхом оформлення майнових або особистих не-майнових прав громадян, зокрема через видачу свідоцтва про право на спадщину, право власності, виправлення, поновлення й анулювання у записах цивільного стану тощо. Для всіх

¹ Штефан М. Й. Захист прав соціалістичних організацій в суді. — Випуск перший: Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства. — К., 1970. — С. 46-67.

440

справ окремого провадження характерні особливості процесуальних засобів порушення та розгляду справи у суді.

§ 4. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,

визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Цивільна дієздатність як юридична категорія, що характеризує правовий статус фізичної особи, її здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. ЗО ЦК України), може бути змінена, тобто фізична особа може бути обмежена судом у дієздатності або визнана недієздатною (статті 36, 39 ЦК України).

Суть обмеження дієздатності фізичної особи полягає у тому, що при цьому вона може укладати угоди щодо розпорядження майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод. У разі визнання фізичної особи недієздатною всі угоди від її імені здійснює опікун. Такі обмеження у сфері цивільної діяльності фізичних осіб змінюють їх правовий статус. Тому з метою гарантування захисту фізичних осіб від незаконного та необгрунтованого позбавлення їх можливості реалізації належних їм прав та виконання обов'язків встановлена цивільна процесуальна форма обмеження їх дієздатності і визнання недієздатними з підстав, чітко визначених законодавством (статті 36, 39 ЦК України). Цим охороняються матеріальні права та інтереси таких осіб і членів їх сімей, усуваються можливості діяти на шкоду собі.

Обмеження дієздатності фізичної особи також спрямовано на посилення боротьби з пияцтвом та вживанням наркотичних засобів. Воно має велике значення для запобігання порушенням громадського порядку і виховання громадян у дусі дотримання Конституції, інших законів України, свідомого ставлення до громадських обов'язків. У цьому заінтересовані наша держава й суспільство. Тому цивільна процесуальна діяльність по розгляду і вирішенню цих справ одночасно спрямована на охорону державного й суспільного інтересу.

441