- •Список скорочень
- •Передмова
- •Глава 1. Поняття, завдання і джерела цивільного процесуального права України
- •§ 1. Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій
- •§ 2. Поняття цивільного процесуального права і його значення
- •§ 3. Місце цивільного процесуального права в правовій системі України
- •§ 4. Джерела цивільного процесуального права і межі його дії
- •§ 5. Цивільне судочинство і його стадії
- •§ 6. Наука цивільного процесуального права
- •Глава 2. Принципи цивільного процесуального права
- •§ 1. Поняття принципів та їх значення
- •§ 2. Система принципів та їх класифікація
- •§ 3. Принципи, закріплені Конституцією України
- •§ 4. Принципи, закріплені законодавством про судочинство
- •Глава 2. Принципи цивільного процесуального права
- •Глава 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •§ 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Глава 4. Сторони у цивільному процесі
- •§ 1. Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні
- •§ 2. Процесуальна співучасть
- •§ 3. Заміна неналежної сторони
- •§ 4. Процесуальне правонаступництво
- •Глава 5. Треті особи у цивільному процесі
- •§ 1. Поняття і види третіх осіб
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •§ 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
- •Глава 6. Участь органів прокуратури у цивільному процесі
- •§ 1. Завдання органів прокуратури у цивільному процесі
- •§ 2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора у цивільному процесі
- •§ 3. Участь прокурора у цивільному процесі у справі у суді першої інстанції
- •§ 4. Участь прокурора у провадженні щодо оскарження і перегляду судових рішень і ухвал
- •§ 5. Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора
- •Глава 7. Участь у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб
- •§ 1. Мета, підстави і процесуальні форми участі
- •§ 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •§ 3. Участь профспілок у цивільному процесі
- •§ 4. Участь у цивільному процесі підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
- •§ 5. Цивільна процесуальна правосуб'єктність
- •Глава 8. Представництво у цивільному процесі
- •§ 1. Поняття та значення процесуального представництва
- •§ 2. Види процесуального представництва
- •§ 3. Повноваження процесуального представника
- •§ 4. Процесуально-правове становище представника у провадженні цивільних справ у суді першої інстанції
- •§ 5. Процесуально-правове становище представникау провадженні щодо перевірки законності , і обґрунтованості судових рішень та звернення їх до виконання
- •Глава 9. Цивільні процесуальні строки
- •§ 1. Поняття, значення і види процесуальних строків
- •§ 2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
- •Глава 10. Підвідомчість цивільних справ
- •§ 1. Поняття і види підвідомчості
- •§ 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних
- •§ 3. Підвідомчість справ, що виникають з цивільних правовідносин
- •§ 4. Підвідомчість спорів, що виникають з житлових правовідносин
- •§ 5. Підвідомчість справ по спорах, що виникають з правовідносин інтелектуальної власності
- •§ 6. Підвідомчість спорів, що виникають зі шлюбно-сімейних відносин
- •§ 8. Підвідомчість справ, що виникають із земельних правовідносин
- •§ 9. Підвідомчість спорів, що виникають з кооперативних та інших правовідносин
- •Глава 11. Підсудність цивільних справ
- •§ 1. Поняття і види підсудності
- •§ 2. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
- •Глава 12. Витрати по провадженню цивільної справи
- •§ 1. Поняття, види витрат та їх значення
- •§ 2. Судовий збір
- •§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом справи у суді •
- •§ 4. Розподіл судових витрат між сторонами
- •Глава 13. Санкції цивільного процесуального права
- •§ 1. Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права
- •§ 2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
- •§ 3. Заходи процесуального примусу
- •§ 4. Відшкодування майнових збитків
- •Глава 14. Докази і доказування у цивільному процесі
- •§ 1. Роль доказів і доказування у цивільному процесі
- •§ 2. Поняття і види доказів
- •§ 3. Доказування
- •§ 4. Засоби доказування
- •4.2. Показання свідків
- •4.3. Письмові докази
- •§ 4 Засоби доказування
- •4.4. Речові докази
- •4.5. Висновки експертів
- •4.6. Забезпечення доказів
- •§ 1. Поняття судового наказу і умови, необхідні для його видачі
- •§ 2. Заява про видачу судового наказу
- •§ 3. Порядок видачі судового наказу і його зміст
- •§ 4. Законна сила судового наказу і його скасування
- •Глава 16. Відкриття провадження у цивільній справі у суді
- •§ 1. Позов — процесуальний засіб реалізації права на відкриття провадження у цивільній справі у суді
- •§ 1. Позов — процесуальний засіб реалізації права на відкриття провадження у цивільній..
- •§ 2. Право на позов. Право на пред'явлення позову
- •§ 3. Об'єднання і роз'єднання позовів
- •§ 4. Процесуальні засоби, що забезпечують відповідачу захист своїх прав проти позову
- •§ 5. Зміни у позовному спорі
- •§ 6. Забезпечення позову
- •Глава 17. Провадження у справі до судового розгляду
- •§ 1. Попереднє судове засідання
- •§ 2. Судові виклики і повідомлення
- •Глава 18. Судовий розгляд цивільних справ
- •§ 1. Значення стадії судового розгляду цивільних справ
- •§ 2. Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ
- •§ 3. Ускладнення у процесі судового розгляду цивільних справ
- •§ 4. Фіксування цивільного процесу
- •Глава 19. Постанови суду першої інстанції
- •§ 1. Поняття і види судових постанов
- •§ 2. Суть судового рішення
- •§ 2. Суть судового рішення
- •§ 3. Вимоги, яким має відповідати судове рішення
- •§ 4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання
- •§ 5. Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив
- •§ 6. Набрання рішенням суду законної сили
- •§ 7. Ухвали суду першої інстанції
- •§ 8. Заочне рішення
- •Глава 20. Окреме провадження
- •§ 1. Суть і значення окремого провадження
- •§ 2. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження
- •§ 3. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження
- •§ 4. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,
- •§ 4. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною...
- •§ 4. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною...
- •§ 5. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •§ 6. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •§ 7. Усиновлення
- •§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •Глава 20. Окреме провадження
- •§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •Глава 20, Окреме провадження
- •§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
- •§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
- •Глава 20. Окреме провадження
- •§ 10. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •§ 10. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •Глава 20. Окреме провадження
- •§11. Визнання спадщини відумерлою
- •§ 12. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •§ 12. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •§ 13. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу
- •§ 13. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу
- •Глава 20. Окреме провадження
- •§ 14. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб
- •§ 14. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних..
- •§ 15. Надання права на шлюб, розірвання шлюбу і поновлення шлюбу
- •§ 15. Надання права на шлюб, розірвання шлюбу і поновлення шлюбу
- •§ 1. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої.-
- •Глава 21. Апеляційне провадження1 #
- •§ 1. Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції2
- •Глава 21. Апеляційне пров
- •§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний..
- •§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний...
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції
- •§ 3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції
- •§ 3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
- •§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції
- •Глава 21. Апеляційне провадж
- •§ 5. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду
- •§ 5. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •Глава 21. Апеляційне провадження
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень та ухвал суду першої і апеляційної інстанції
- •§ 1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень та ухвал суду першої...
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його...
- •§ 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його...
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 3. Процесуальний порядок розгляду справи судом каї іційної інстанції
- •§ 3. Процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
- •§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 5. Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами
- •Глава 22. Касаційне провадження
- •§ 5. Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами
- •§ 1. Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв'язку...
- •Глава 23. Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами
- •§ 1. Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду,
- •§ 2. Підстави перегляду рішень і ухвал суду у зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Глава 24. Звернення судових рішень до виконання та поворот виконання
- •§ 1. Рішення, які звертаються до примусового виконання, і виконавчі документи
- •§ 2. Повноваження суду, пов'язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню його рішень
- •Глава 25. Цивільне судочинство України з іноземним елементом
- •§ 1. Правове регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом
- •§ 2. Правове становище іноземців у цивільному процесі
- •§ 3. Підсудність справ з іноземним елементом
- •§ 4. Докази і доказування у справах з іноземним елементом
- •§ 5. Виконання доручень іноземних судів
- •§ 6. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •Глава 26. Відновлення втраченого судового провадження
- •§ 1. Відкриття справи про відновлення втраченого судового провадження
- •§ 2. Розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження
Глава 20. Окреме провадження
§ 1. Суть і значення окремого провадження
Положення римського права, згідно з яким спірне позовне судочинство (}игі8(іісііоп8 сопіеиііозе) відокремлювалося від безспірного, добровільного (іигізЛісііо иоіипіагіа), було від-, творене цивільним процесуальним законодавством сучасних держав.
У російському праві відповідно до Статуту цивільного судочинства 1864 р. безспірне, добровільне судочинство одержало назву охоронного, яке, як вважалося, точніше визначало характер провадження, під час здійснення якого суд лише посвідчував або охороняв права окремих осіб1. Існувала думка, що охоронне провадження має на меті запобігання правопорушенням, а позовне — усунення правопорушень і поновлення порушених прав, у зв'язку з чим перше називалося запобіжним (превентивним), а друге — репресивним2.
Відомий дореволюційний процесуаліст Є. В. Васьковський зазначав, що справи охоронного провадження за своєю правовою природою є різними (узаконення позашлюбних дітей, усиновлення, затвердження заповітів, охорона спадкоємства, визнання права власності на нерухоме майно за давністю володіння, скасування й витребування доручень тощо). Охопити їх одним визначенням неможливо, але вони характеризуються тим, що повний перелік цих справ визначений законодав-
1 Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса. — М., 1914. — С. 4-5, 515. їГражданский процесе. — М., 1948. — С. 331.
430
цем на свій розсуд, виходячи з доцільності і практичної зручності*. Аналіз справ, віднесених до охоронного провадження, свідчить, що вони мали односторонній і двосторонній характер. В останніх вимога заявника спрямовувалася проти другої особи з протилежними інтересами2 (справи про викуп родового майна, відібрання доручення, поділ спадщини та виділ певної її частини подружжю тощо), що підтверджує їх спірний характер.
У ЦПК УСРР 1924 р., який був підготовлений за зразком ЦПК РСФРР 1923 р., була передбачена третя частина «Окремі провадження», тобто порядок розгляду таких справ, у яких немає спору про право цивільне між сторонами, а є одноособове звернення до суду за встановленням певних правовідносин або визнанням наявності тих чи інших прав. Це — провадження не ґрунтувалося на позові. У пояснювальній записці НКЮ УСРР до проекту ЦПК воно визнавалося безспірним3.
Зміна у літературі назви «охоронне» на «окреме» провадження пояснювалася тим, що першим не охоплювалися всі види непозовного провадження, віднесені до компетенції суду. Назва «окреме провадження» підкреслювала окремий (особливий), відмінний від позовних справ характер як за суттю, так і за формою провадження4. До окремого провадження належали справи: про видачу судових наказів; депозит; розпорядження судом майна померлих; видачу дозволу на звернення у безспірному порядку стягнень на поточні рахунки і вклади у кредитних установах; встановлення обставин, від яких залежить виникнення публічних прав громадян; звільнення від військової служби за релігійними переконаннями за скаргами на дії нотаріусів.
У новій редакції ЦПК УСРР 1929 р. з окремого провадження були виключені зазначені вище перші три категорії справ, однак додана справа про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника. До цього переліку вносилися зміни.
1 Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса. — 2-еизд. — М., 1917. — С. 400.
2 Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса. — М., 1914. — С. 517.
3 Гражданский процесе. — С. 332.
4 Там само. — С. 333.
431
] ■ і
На початку 60-х років у порядку окремого провадження суд розглядав справи: за скаргами на помилки у списках виборців; про стягнення недоїмок і штрафів, за Скаргами на дії нотаріусів та інших органів, які виконують нотаріальні дії; про встановлення юридичних фактів; про визначення осіб безвісти відсутніми і безвісно відсутніх померлими; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника (викликне судочинство); про розірвання шлюбу. Отже, у порядку окремого провадження розглядалися не тільки справи безспірного характеру, а й спірні, що виникли з державних, адміністративних, фінансових та сімейних правовідносин. ЦПК України 1963 р. справи, що виникали з державних, адміністративних, фінансових правовідносин, були виділені у самостійний вид «Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин», а справи про розірвання шлюбу віднесені до позовного провадження. Згідно зі ст. 254 ЦПК України 1963 р. справами окремого провадження є: справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника; про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Законом України «Про внесення доповнень до Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України» (зміни щодо порядку усиновлення дітей)» від 12 липня 1996 р. № 329/96-ВР ЦПК України був доповнений главою 35-А, якою врегульовано порядок розгляду справ про усиновлення дітей. Статтею 234 ЦПК України 2004 р. цей перелік був значно розширений. До окремого провадження також належать справи: про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; про визнання спадщини відумерлою; про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; про надання права на шлюб; про
432
розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; про поновлення шлюбу після його розірвання; про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи, встановлені законом.
Отже, окреме провадження — це самостійний вид непозов-ного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони права та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України). Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження має свої, лише їй властиві, особливості. Однак усі ці справи мають спільні риси, що відрізняють їх від справ позовного провадження і справ, які виникають з адміністративно-правових відносин. Справи останніх двох видів є однотипними. У своїй основі вони мають правову вимогу — спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин, який передається на розгляд суду. У них беруть участь сторони з протилежними інтересами. У справах окремого провадження суд розглядає і вирішує не спір про право цивільне, характерний для позовного провадження, а вимогу до суду про встановлення певних обставин — юридичних фактів, зміну правового статусу громадянина або неправильність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявністю чи відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припи-. нення суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав. Отже, метою розгляду судом справ окремого провадження є захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави. Однак у теорії цивільного процесу питання про правову природу цих справ є дискусійними. Як правило, їх характерною ознакою вважають відсутність спору про правої. Це необхідна можливість судового розгляду справ окремого провадження у законодавчому порядку.
1 Гражданский процесе. — М., 1993. — С. 348; Фурса С. Я. Окреме провадження в Цивільному процесі України. — К., 1999. — С. 27-42; Фурса С. Я. Окреме провадження як складова частина цивільного процесу. — К., 1998.
433
Так, у ч. 6 ст. 235 ЦПК України передбачено, якщо при розгляді справи у порядку окремого провадження виникне спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Отже, наявність спору про право, характерного для справ позовного провадження, є перешкодою для розгляду судом справи порядку окремого провадження. Проте ця умова не мала послідовного втілення, вона не є загальною для всіх . справ окремого провадження, про що свідчить включення до його складу справ про надання неповнолітній особі цивільної дієздатності, про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та інших (пункти 7-11 ч. 2 ст. 234 ЦПК України), які мають спірний характер. Тому положенню про відсутність спору про право цивільне у справах окремого провадження було протиставлено судження про наявність у цих справах спору про право або інтерес не конкретних осіб1. Однак прийняте у юридичній науці розуміння спору про право як розбіжність між особами, які припускаються суб'єктами матеріальних правовідносин із приводу їх прав і обов'язків і неможливості внаслідок цього їх здійснення, виключає наявність спору без участі конкретних осіб.
Наявністю спору про право характеризуються також справи про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану2 (глава 36 ЦПК України 1963 р.). Зі спірного характеру проаналізованих справ випливає питання: чи не суперечить їх розгляд у порядку окремого провадження правилу ч. 6 ст. 235 ЦПК України, за яким при виникненні спору
1 Зейдер Н. Б, Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение //Учебньїє труди ВИЮН. IX. — М., 1947. — С. 401.
2 Жеруолис И. Сущность советского гражданского процесса. — Вильнюс, 1969. —С. 198, 200; Штефан М. И. Социалистические организаций как заявители и заинте-ресованньїе лица по делам особого производства // Проблеми правоведения. —1977. — № 36. — С. 134-135; Право України. — 1994. — № 7-8. — С. 35-38, 70-73;Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. — № 3; Практикасудів України в цивільних справах. — Ч. 2. — С. 284-285, 290; Штефан М. И. Пра-восуб'ьектность социалистических торгових организаций в гражданском судопроиз-водстве. — К., 1977; Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. — К., 1969. — С. 39—41.
434
про право, підвідомчого судам, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах? Вважаємо, що на нього треба дати ствердну відповідь — не суперечить.
Передбачені ч. 6 ст. 235 ЦПК України процесуальні наслідки настають за таких умов: 1) за наявності спору про право цивільне у широкому розумінні, який відповідно до ст. 15 ЦПК України виникає з цивільних, сімейних, трудових, житлових і земельних правовідносин і вирішується у позовному порядку; 2) якщо суб'єктами такого спору є заінтересовані особи — суб'єкти цивільних, сімейних, трудових, житлових і земельних правовідносин, а не адміністративно- чи нотаріально-процесуальних правовідносин; 3) якщо спір про право підвідомчий суду. У разі непідвідомчості спору суду останній повинен прийняти до свого розгляду справу про встановлення юридичного факту. Наприклад, він зобов'язаний розглянути справу про встановлення фактичних шлюбних відносин за наявності між заявником і заінтересованою особою спору про право на пенсію, непідвідомчого суду.
Розгляд справ окремого провадження спрямовується на встановлення певних обставин, юридичних фактів, наявність чи відсутність яких може бути спірною. У зв'язку з цим виникає питання: чи буде спір про факти перешкодою для вирішення справи судом? Вважаємо, що не буде. Однак у літературі не допускається така можливість. Причому це обґрунтовується тим, що спір про факт обов'язково спричиняє спір про право1. Унаслідок вони ототожнюються, що неправомірно, оскільки це взаємопов'язані, але не тотожні явища.
ЦПК України встановлює заборону щодо вирішення справ окремого провадження лише у разі виникнення під час їх розгляду спору про право, а не про факт. Отже, у випадках виникнення спору про наявність чи відсутність факту суд розглядає справу по суті. Однак здійснити правильне розмежування між спором про факт і спором про право складно. Судова практика вбачає зв'язок між фактом, що підлягає встанов-
1 Жеруолис И. Вказ. праця. — С. 186.
435
ленню, і спором про право, який призводить до залишення заяви без розгляду, якщо при розгляді справи про встановлення факту заінтересованими особами буде порушено питання про вирішення спору про право цивільне, підвідомчого судам, або якщо сам суд дійде висновку, що у даній справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення у судовому порядку спору про право1.
Відповідно до статей 3,15 ЦПК України спір про право цивільне стає перешкодою для реалізації суб'єктивних прав і виконання обов'язків, що виникають з цивільних, сімейних, трудових правовідносин, набуває процесуально-правового характеру з порушенням у суді справи позовного провадження і стає предметом його розгляду.
Справи окремого провадження виникають також унаслідок перешкод для реалізації суб'єктивних прав у зв'язку зі здійсненням органами державного управління діяльності, спрямованої на задоволення запитів і потреб громадян. На розгляд суду в одних випадках передається спір, який виник у процесі такої діяльності, в інших — тільки вимога про встановлення певної обставини, судове підтвердження наявності або відсутності якої призводить до усунення вказаних перешкод. Рішення суду стає преюдиціальним для настання певних наслідків. Так, від визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим залежить здійснення суб'єктивних прав другим з подружжя на розірвання й припинення шлюбу, спадкоємцями — на одержання спадкового майна, банком — на одержання або зняття заборгованості з особи, якій було надано позику.
Отже, окреме провадження у цивільному процесі відіграє значну роль. Судові органи мають змогу розширити свою діяльність щодо виконання правоохоронної функції і сприяти зміцненню законності у діяльності органів держави і місцевого самоврядування, а громадяни та організації — використати судовий порядок для захисту своїх суб'єктивних прав і охоро-нюваних законом інтересів.
1 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. — № 3; Практика судів України в цивільних справах. — Ч. 2. — С. 304.
436