Глава 22. Касаційне провадження

§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали

Скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміна рішення без передання справи на новий розгляд (п. 5 ст. 336 ЦПК України). Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення або змінити його, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухвалах, постановлених ним відповідно до статей 19, 343-347 ЦПК України.

Судді, які розглядають справу у касаційному порядку, не мають права утримуватися від висловлювання думки щодо обговорюваних питань та правильності рішення, законність якого перевіряється у порядку касаційного оскарження. Міркування суддів, висловлені у нарадчій кімнаті, не підлягають розголошенню. Текст рішення і ухвали касаційного суду оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень: 1) відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без зміни; 2) скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд; 3) скасування судового рішення і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення у силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції; 5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 6) зміни або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішення питання по суті (ч. 1 ст. 336 ЦПК України).

Ухвала суду касаційної інстанції виготовляється у письмовій формі, за змістом має відповідати вимогам ст. 345 ЦПК України і містити: 1) вступну частину — час і місце її поста-новлення; найменування суду; прізвище та ініціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; найменування справи та осіб, які беруть участь у справі; 2) описову частину — короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також доводи та заперечення інших осіб, які 512

беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини; 3) мотивувальну частину — мотиви і положення закону, якими суд касаційної інстанції керувався при постановленні ухвали; 4) резолютивну частину — висновок суду касаційної інстанції; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Якщо касаційний суд відхилив касаційну скаргу, то в ухвалі зазначається, чому саме він відхилив касаційну скаргу і не погодився з її доводами.

При скасуванні судового рішення і направленні справи на новий розгляд в ухвалі зазначається, у чому саме полягає неправильність судового рішення, які порушення права були допущені.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення при реалізації ним свого повноваження, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, у разі скасування судових рішень, ухвалення нового або зміни рішення (ч. 2 ст. 344 ЦПК України).

Рішення суду касаційної інстанції має бути виготовлено у письмовій формі і за змістом відповідати вимогам ст. 346 ЦПК України.

Рішення складається з: 1) вступної частини — часу і місця його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціалів головуючого, суддів та секретаря судового засідання; найменування справи та осіб, які беруть участь у справі; 2) описової частини — короткого змісту вимог заявника і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також вимог касаційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позицій інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин у справі; 3) мотивувальної частини — мотивів, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судові рішення і ухвалив нове рішення; чи були порушені і ким невизнані або оспорені права і свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини — висновку

17 5-327 513