§ 3. Підвідомчість справ, що виникають з цивільних правовідносин

Судам підвідомчі справи по спорах, що виникають з майнових і особистих немайнових відносин (цивільних відносин), урегульованих цивільним законодавством, зокрема:

І. По спорах, пов'язаних з правом захисту честі, гідності та ділової репутації. Суб'єктний склад справ цієї категорії не впливає на визначення їх підвідомчості суду. Фізичні особи мають право звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі (ч. З ст. 297 ЦК України), про захист своєї ділової репутації (ч. 2 ст. 299 ЦК України). Юридичні особи мають право на недоторканність їх ділової репутації, позов про захист якої розглядається судом (ст. 94 ЦК України). Вони мають право вимагати через суд спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності (засоби масової інформації — друкованої або аудіовізуальної — те-лерадіоорганізації: редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та громадські об'єднання; організації, які видали документ, що містить відомості, які порочать честь, гідність та ділову репутацію) (статті 275, 277, 278 ЦК України).

Цивільному судочинству не підвідомчі справи про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок.

Громадяни або організації мають право вимагати поряд із спростуванням відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної їх поширенням (статті 16, 280 ЦК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організа-196

цій» вимоги громадян або організацій про спростування відомостей, що не відповідають дійсності й порочать честь і гідність особи, згідно зч. 2 ст. 124 Конституції України розглядаються судами й у тому разі, коли ця особа попередньо не зверталася до органів масової інформації про спростування зазначених відомостей (п. 7 Постанови).

II. По спорах, пов'язаних з правом власності, судам підвідомчі справи: 1) власників за вимогами про усунення будь-яких порушень їх права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння та відшкодуванням завданих цим збитків; 2) осіб, які не є власниками, але володіють майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, діючого успадкованого володіння або на іншій підставі, передбаченій законом або договором; цих осіб про захист свого володіння також від власника; 3) власників про повернення (віндикацію) свого майна з чужого незаконного володіння; 4) про позбавлення громадян права власності на землю; 5) про припинення права власності на будинок, інші будівлі, споруди або насадження у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій розташоване це майно; 6) власників майна про відшкодування його вартості у разі технологічних та екологічних катастроф, інших обставин надзвичайного характеру.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування зазначених та інших положень Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 роз'яснив, що судовий захист права приватної власності здійснюється шляхом розгляду підвідомчих йому справ, зокрема:

а) про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбаченихзаконом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості, про усунення інших порушень прававласника;

б) про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю;

197

в) про поділ спільного майна або виділ з нього частки;

г) про визнання недійсним правочину про відчуження майна та дійсним — у випадках, передбачених ст. 215 ЦК України, а також про визнання незаконними актів державнихорганів, органів місцевого самоврядування про неправомірневтручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном (ч. 6ст. 319, статті 321, 393 ЦК України);

д) про переведення прав і обов'язків покупця за договоромкупівлі-продажу, укладеним учасником спільної частковоївласності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника даної спільної власності на привілеєву купівлю цієї частки (ст. 362 ЦК України);

є) про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню громадянину (зокрема: відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підлягають передачі сім'ям наймачів квартири (будинки) та належні до них господарські споруди і приміщення; згідно з п. 12 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 10 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідним категоріям цих громадян передаються у власність жилі приміщення тощо);

є) про визнання недійсною угоди про відчуження квартири (будинку) з громадського житлового фонду з порушенням передбаченого ст. 15 Закону України «Про власність» права наймача цього приміщення на придбання його у власність або про переведення на наймача прав і обов'язків набувача за цією угодою (ст. 362 ЦК України);

ж) про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням прав власника (включаючи й не-одержані доходи);

з) про виключення майна з опису.

Судами розглядаються й інші позови, пов'язані з охороною права приватної власності. Власник може звернутися до іншої особи з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення (ст. 386 ЦК України), а та-

198

кож про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України).

III. По спорах, пов'язаних з правом власності на жилий будинок, судам підвідомчі справи: 1) про визнання права власності на будинок або його частину (частку), витребування цього майна з чужого незаконного володіння, усунення будь-яких порушень зазначеного права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування заподіяних цих збитків; 2) про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною); 3) про надбудову, прибудову або перебудову будинку і підсобних будівель, якщо є дозвіл виконкому місцевої ради, але проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності; 4) про визначення порядку користування жилим будинком; 5) про зміну розміру часток будинку, що є спільною частковою власністю; 6) про право привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності на будинок; 7) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, міни, дарування будинку тощо; 8) про компенсацію, пов'язану зі зниженням цінності будинку, що викликано діяльністю підприємств, організацій, у тому числі такою, що призвела до зниження рівня шумової та екологічної захищеності території; 9) про стягнення вартості будинку, будівель, споруд, які підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних і громадських потреб, а також відшкодування всіх інших збитків (витрат, яких зазнав власник при перенесенні будинку, перевезенні речей, про надання жилої площі на час проведення робіт по перенесенню будинку).

Судам не підвідомчі спори про поділ будинку, незакінчено-го будівництвом, але за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі розглянути такі справи і провести поділ незакінче-ного будівництвом будинку, або визнати право за цими особами на будівельні матеріали і елементи або конструкції, залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює

199

право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р. № 7).

До підвідомчості суду віднесені спори про виселення осіб із будинків, що загрожують обвалом, та осіб, які самоправно зайняли жилі приміщення, а також із самовільно споруджених будинків, що підлягають знесенню за рішенням виконкому відповідної ради. У судовому порядку розглядаються спори, які виникають з договору найму жилого приміщення в будинку, який належить громадянину на праві власності, але відмова власника будинку дати згоду наймачеві на обмін жилого приміщення не може бути оспорена в судовому порядку (статті 159-170 Житлового кодексу, далі — ЖК).

IV. По спорах, що виникають із зобов'язального права, —з договорів купівлі-продажу, міни, дарування, поставки, майнового найму, підряду, перевезення, позики, комісії, схову,довічного утримання тощо, а також з не договірних зобов'язань — внаслідок заподіяння шкоди, публічного обіцяння винагороди, рятування здоров'я та життя громадян (глави 54-74 ЦК України).

V. По спорах, що виникають щодо застосування законодавства про захист прав споживачів з питань: безоплатногоусунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою; заміни на аналогічний товар належної якості; відповідного зменшеннякупівельної ціни товару; заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни; розірвання договору та відшкодування збитків, яких зазнав споживач (матеріальних і моральних).

Судам підвідомчі інші справи про захист прав споживачів, зокрема, що виникають з побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, з фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (статті 14, 23, 24 Закону України «Про захист прав споживачів»; постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 р. № 5). 200

VI. По спорах, що виникають з договору оренди. Захистправ орендарів на майно, одержане ними за договором оренди,здійснюється поряд із захистом, установленим цивільним законодавством щодо захисту права власності. Судам підвідомчісправи за вимогою орендаря (громадянина) про поверненняорендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди,завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця, та інші справи (ст. 28 Закону України «Прооренду державного та комунального майна» від 10 квітня1992 р. № 2269-ХП).

VII. По спорах, що виникають з приватизації майна державних підприємств; державного житлового фонду — квартир (будинків) та належних до них господарських споруд іприміщень (підвалів, сараїв тощо) на користь громадян(статті 29, ЗО Закону України «Про приватизацію державногомайна» від 4 березня 1992 р. № 2163-ХП); спори про відмову увидачі приватизаційних паперів та їх прийнятті у рахунокплатежу за придбані громадянами об'єкти приватизації (ст. 8Закону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня1992 р. №2173-ХІІ).

VIII. По спорах, що виникають щодо застосування положень законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, зокрема про стягнення матеріального відшкодування прямих,побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, якщо одна зі сторін у справі фізичнаособа або держава.

Міждержавні спори, які можуть виникнути внаслідок дій України при застосуванні законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, вирішуються сторонами у погодженому порядку згідно з нормами міжнародного права (статті 33, 38, 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ).

IX. По спорах між іноземними інвесторами і державою зпитань державного регулювання іноземних інвестицій таДіяльності підприємств з іноземними інвестиціями, які підлягають розглядові у судах України, якщо інше не передбаченоміжнародними договорами України про захист іноземних

201

інвестицій. Інші спори, не зазначені вище, підлягають розглядові у загальних або господарських судах України чи за домовленістю сторін — у третейських судах, у тому числі за кордоном (ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня № 93/96-ВР).