4.3. Письмові докази

Ними є виконані на предметі будь-яким способом письмові знаки, об'єднані у відповідну систему і структуру, у яких виражені думки (ідеї), що вміщують інформацію (повідомлення) про обставини, які мають значення для справи. Вони можуть знайти втілення в різних документах, актах, листуваннях службового або особистого характеру. Необхідно, щоб вміщені в них дані про фактичні обставини виходили від осіб, які їх склали*.

За визначенням ЦПК України (ч. 1 ст. 64) письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Вони класифікуються залежно від суб'єктів, які склали письмові докази, на офіційні і неофіційні. Офіційні — це документи, акти, службове листування державних і громадських органів. Можуть бути спростованими і неспростовани-ми. Неспростовані звільнені від доказування (факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили). Документи видаються компетентними органами у межах їх повноважень, у встановленому порядку і формі.

і КоломьщевВ. И. Письменньїе доказательства по гражданским делам. — М., 1978. — С. 10.

300

§ 4 Засоби доказування

Неофіційні письмові докази походять від громадян. За змістом письмові докази поділяються на розпорядчі (різного роду документи — договори, заповіти, накладні тощо) і довідково-інформаційні (довідки, посвідчення, листування службового і особистого характеру).

За формою виконання письмові докази поділяються на прості і нотаріально посвідчені, що має значення для вирішення питання про допустимість засобів доказування у цивільно-правових угодахі. Стаття 208 ЦК України закріплює просту письмову форму для певних правочинів, спір про факт вчинення яких може доводитися письмовими та іншими доказами, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 2 п. 1 ст. 218 ЦК України).

Згідно з ЦК України тільки нотаріально посвідчені договори можуть бути засобами доказування наявності цивільних правовідносин між сторонами: дарування нерухомої речі (ч. 2 ст. 719), ренти (ч. 2 ст. 732), а також інших договорів — ст. 657, ч. 1 ст. 745, ч. 1 ст. 793, ч. 2 ст. 799, ч. 2 ст. 1030 ЦК. Виняток складає правило ч. 2 ст. 220, за яким, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним на підставі інших доказів. Отже, при визначенні допустимості засобів доказування суд пов'язаний нормами цивільного права, які для певних угод встановлюють просту або нотаріальну форму, а в деяких випадках передбачають наявність документів певної форми або певного змісту (факт нестачі вантажу — комерційний акт, страхування — страховий поліс, відправлення вантажу — накладна, квитанція тощо).

Письмові докази подаються сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі (статті 64, 120 ЦПК України), а також за їх клопотанням перед судом витребовуються від організацій і громадян (ст. 137 ЦПК України) в оригіналі і

¹ Гріненко А. Д., Шульженко О. О., Надгорний Г. М. Практика використання в Цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного Суду Ук-Раїни. — 1997. — № 3; Треушников М. К. Вказ. праця. — С. 144-152.

301

копіях. При поданні копій письмових доказів суд може за необхідності вимагати подання оригіналу (ст. 64 ЦПК України). Якщо подання письмових доказів до суду утруднено у зв'язку з їх численністю або тим, що лише частина з них має значення для справи, суд може вимагати подання належно засвідчених витягів з них або оглянути їх на місці (ст. 140 ЦПК України), про що складається протокол.

Для залучення судом належних до справи письмових доказів, особа, яка заявляє клопотання про їх витребування від інших осіб, має зазначити у заяві: який письмовий доказ вимагається, підстави, за яких вона вважає, що письмовий доказ має інша особа, і обставини, які може підтвердити цей доказ (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Письмові докази, що їх вимагає суд чи суддя, надсилаються безпосередньо до суду. Сторона або інша заінтересована особа може також бути уповноважена судом або суддею на одержання письмового доказу і представлення його суду.

Одержання судом письмових доказів забезпечується встановленою законом відповідальністю, яка настає за неповідомлення суду про неможливість подання (із зазначенням причин) у строк письмового доказу, а також у разі неповажності причин відмови від подання письмового доказу. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє зобов'язану особу від подання письмового доказу, що вимагається судом (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Дослідження письмових доказів і протоколів їх огляду для пізнання наявних у них даних про обставини справи здійснюються шляхом перевірки дійсності письмового доказу зовнішньо (ьегііаз) і внутрішньо (Ьопііаз) у безпосередній і усній процесуальній формі. Вони оголошуються у судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам і свідкам*. Особи, які беруть участь у справі, можуть

і ІПтефан М. И.,Дрижчаная Е. Г., Гусев Е. В. Представительство граждан в суде. — К., 1991. — С. 77-79; Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К., 1992. — С. 76-93; ЛуспеникД.Д. Розгляд заяв про фальшивість доказів відповідно до нового Цивільного процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду України. — 2004. —'№ 52 (32). — С. 33-37.

302

дати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколів (ст. 185 ЦПК України). Коли письмовий доказ важко прочитати, а отже, і зрозуміти його зміст, судом може бути призначена експертиза. Як показання свідків можуть бути використані свідчення тих осіб, які склали письмовий доказ.

Особа, яка подала письмовий документ, що викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Специфічні особливості має використання даних з особистого листування і особистих телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції як доказів у цивільному процесі. їх таємниця охороняється законом (ст. 31 Конституції України), тому вони можуть бути оголошені і досліджені у відкритому судовому засіданні лише за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України (ст. 186 ЦПК України), між якими відбувалися листування і повідомлення. У противному разі таке листування і телеграфні повідомлення оголошуються та досліджуються у закритому судовому засіданні.

Характерність особистого листування полягає в тому, що необхідні обставини у справі викладені у формі листа, який написано певною особою, у певному місці, в певний час. Тому копія, вирізки, фотокопія особистих листів без оригіналу не мають правового значення.

Оскільки особисте листування — це письмовий доказ, на нього повністю поширюються правила про допустимість засобів доказування (ст. 59 ЦПК України).

Особисте листування належить переважно до того періоду взаємовідносин сторін, коли можливість виникнення між ними конфлікту виключалася, тому воно може вміщувати необхідну, а то й єдину інформацію про їх дійсність. Інформація, викладена в особистому листуванні, може оспорюватися Шляхом спростування її достовірності або ствердженням про її недостатність. Спростування достовірності можливе шляхом встановлення підробки листа, доказування невідповідності інформації або її суперечливості дійсним обставинам справи або доказування, що лист був написаний з певною метою. При оголошенні в судовому засіданні особистого листу-

303

вання необхідно виключати ті частини, в яких йдеться про обставини, що стосуються інтимного життя сторін і не мають значення для справи. Принцип таємниці особистого листування не виключає можливості використання в судочинстві у цивільних справах однією стороною листування другої сторони, що було адресовано іншим особам, які не беруть участі у справі і які надали його в розпорядження заінтересованої особи. Порушенням цього принципу (таємниці листування) буде використання протиправно вилученого в інших осіб листування, у якому можуть бути викладені необхідні факти для вирішення справи. Отже, встановлений ЦПК України порядок і межі використання особистого листування у цивільному судочинстві, підпорядковані принципу охорони особистого життя громадянина.