Глава 21. Апеляційне провадження

§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції

витребування необхідних доказів для їх підтвердження. Недо веденість обставин, що мають значення длясправи, може бути при визнанні судом встановленими факти на підставі неправильності оцінки доказів.

Невідповідність висновків суду обставинам справи (п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України). Необхідність встановлення об'єктивної істини у справі перебуває у прямій залежності від виконання завдань цивільного судочинства. Встановлені судом факти мають відображати реальну дійсність, тобто фактичні обставини, що існували та існують в об'єктивному світі.

Порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

При застосуванні закону, який не треба було застосовувати, суд помилково до відносин сторін застосовує не той закон, що слід було застосувати, а при незастосуванні закону, який треба було застосовувати, суд не застосовує у повному обсязі норми матеріального права і ухвалює рішення, що суперечить чинному законодавству. Так, суд визнав дійсним договір довічного утримання між сторонами, хоч він був укладений з недотриманням нотаріальної форми, порушення якої призводить до визнання договору недійсним (нікчемним), незастосу-вання до існуючих між сторонами правовідносин стало причиною ухвалення судом незаконного рішення.

Прикладом застосування закону, який не треба було застосовувати, може бути справа за позовом автопідприємства до К. про стягнення з нього завданих ним збитків. К., працюючи водієм автобуса, допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого О. зазнав тяжких тілесних ушкоджень. Ав-топідприємство просило стягнути з К. грошові суми, виплачені ним О. та органам соціального захисту населення. Позов було задоволено частково на підставі застосування ст. 1191 ЦК України у зв'язку з пропуском трирічного строку дав-492

ності. Застосування у даному разі до існуючих правовідносин норм цивільного права є неправильним, оскільки К. завдав автопідприємству матеріальної шкоди під час виконання трудових обов'язків. А відшкодування працівниками матеріальної шкоди, завданої підприємству, врегульовується нормами трудового законодавства. Зокрема, згідно з ч. З ст. 233 КЗпП України строк для звернення адміністрації підприємства до суду з вимогою про стягнення з його працівників матеріальної шкоди встановлений в один рік.

Правильне застосування норм матеріального права неможливе без тлумачення останніх, визначення їх спрямованості та змісту. Неправильне тлумачення закону призводить до його неправильного застосування, ухвалення незаконного судового рішення. Так, завод пред'явив позов до С. і М. про виселення з належної їм частини приватного будинку (кімнати 9,5 кв. м і кухні) у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних потреб і знесення будинку. Відповідачам була виділена однокімнатна квартира площею 19,1 кв. м. Однак звільнити належну їм частину будинку вони відмовилися.

Задовольнивши позов, суд у рішенні зазначив, що прохання відповідачів забезпечити їм можливість позачергового вступу до членів житлово-будівельного кооперативу і одержання в ньому двокімнатної квартири не може бути взяте до уваги. Надання їм однокімнатної квартири не погіршує їх житлових умов. Розв'язавши справу на підставі ст. 171 ЖК, суд неправильно витлумачив цю норму права. Згідно з цією статтею право вибору виду компенсації у зв'язку зі знесенням жилих будинків, що є у приватній власності, належить лише особам, які проживають у таких будинках. Як свідчать матеріали справи, відповідачі відмовилися від виділеної їм однокімнатної квартири і вимагали забезпечити їм можливість вступу до членів житлово-будівельного кооперативу для одержання двокімнатної квартири. Однак суд порушив вимогу зазначеної норми права, неправильно витлумачивши її зміст.

Порушення норм процесуального права є підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. З ст. 309 ЦПК України).

493