39. Етапи та процедури соціологічного дослідження.

Виділяється декілька етапів дослідження:  підготовчо-організаційний, масове збирання та обробка даних, їх аналіз і підготовка висновків, впровадження отриманих результатів у практику.             Кожний етап якісно відрізняється один від одного, але без послідовного вирішення завдань одного етапу неможливо переходити до наступного.             Найбільш складним є підготовчий етап дослідження, тому що він являє собою теоретичну основу усіх інших дослідницьких процедур. Помилки та прорахунки, допущені на цьому етапі, дуже важко або й неможливо виправити у подальшому. І відповідно витрати часу на нього значно більші, ніж на всі інші етапи.

1.      Підготовчий або підготовчо-організаційний етап включає обов’язково передпрограмне вивчення проблеми, складання та затвердження робочого плану дослідження, розробку та затвердження програми дослідження, підготовку інструментарію (розробка анкет, бланків інтерв’ю, інструкцій інтерв’юєрам, опитувачам та розмноження цих документів), випробування, перевірку інструментарію.

2.      Другий етап – масове збирання та обробка даних являє собою збирання інформації, підготовку зібраних даних до обробки (відбраковка, узагальнення відкритих відповідей), обробку одержаної інформації.

3.      Третій етап – це аналіз та інтерпретація даних. До нього входить аналіз результатів математичної обробки одержаної інформації, розробка висновків та пропозицій (рекомендацій) за результатами соціологічного дослідження, складання підсумкового документа про соціологічне дослідження (інформація, інформаційна або аналітична записка, звіт та додатки до нього).

4.      Четвертий етап – це впровадження одержаних результатів у практику. Він має 2 частини: складання доповідної записки і підготовка проекту розпорядчого (директивного) управлінського документа  щодо заходів чи пропозицій за результатами дослідження.

Перший етап дослідження є найскладнішим. Розпочинати роботу бажано з вивчення літератури, що присвячена цій проблемі, з ознайомлення з матеріалами досліджень з аналогічної тематики, з відповідними статистичними даними. На цьому етапі також розробляються програма та робочий план дослідження; складається методика, встановлюється система збору первинних даних, готується програма їх обробки, обираються об’єкти дослідження. Розробляється також робочий план соціологічного дослідження. Він має оперативний характер. У плані визначається послідовність проведення робіт та намічених процедур. Він містить перелік основних етапів дослідження, методи  збирання, обробки та аналізу інформації, види звітності, очікувані результати, матеріальні і трудові затрати, а також терміни виконання цих робіт.

Процедурою зазвичай називають послідовність всіх операцій, загальну систему дій і спосіб організації дослідження. Це - найбільш загальне, притому збірне поняття, що відносяться до системи прийомів збору та обробки соціологічної інформації.

32. Перевірка процедур первинного вимірювання на надійність

Інструмент повинен відповідати вимогам релевантності, валідності, надійності, точності і стійкості.

Релевантність - це обгрунтування застосовності вимірювача до вимірюваного ознакою. Проблема релевантністю пов'язана з тією обставиною, що «спостерігається реальність», якщо така взагалі існує, представляє або приховує якусь «справжню» реальність, відповідну своєму поняттю. Помилки релевантністю виникають до процедури вимірювання, і, навіть якщо інструмент володіє високим ступенем досконалості, він може бути нерелевантен для певної ознаки. Іноді помилки релевантності називають помилками обгрунтованість (В. А. Ядов), або квазіпогрешностямі узгодження (Б. З. Докторів). Коли інструмент створений, виникає питання про можливе відхилення результату вимірювання від істинного значення. Надійність - це ймовірність відхилення приписуваного об'єкту значення від справжньої його характеристики. Надійність є інтегральною характеристикою інструменту, що включає правильність, точність, стійкість і валідність. 3 техніки непрямого оцінювання: «тест-ретест», паралельні вимірювання і ділення шкали.

«Тест-ретест» показує ймовірність виникнення різних результатів при двох вимірах одного і того ж об'єкта однаковим інструментом, але не дає ніяких відомостей про джерело помилки. Зокрема, при повторному інтерв'юванні дуже велика ймовірність впливу першого виміру на другий і наступні. Паралельні вимірювання позбавлені від похибок, притаманних «тест-ретест». Вимірювальний інструмент застосовується у двох формах одночасно. Якщо отримані два ряди корелюють, інструмент приймається. У даному випадку залишається неясним, яка форма основна, а яка паралельна. Вибір зазвичай здійснюється на основі довільних критеріїв. Крім того, розробка паралельних інструментів - справа досить трудомістка і, як правило, не виправдовує себе. Розподіл шкали полягає в інтерпретації двох частин континууму та більш як окремих шкал. Припустимо, вимірювальним інструментом є сукупність питань. Вона ділиться на дві групи, наприклад, на питання з парній і непарній нумерацією. По кожній групі підраховуються середні значення змінної. Потім обчислюється коефіцієнт кореляції - міра надійності шкали.

Відхилення результату вимірювання від істинного значення ознаки може бути обумовлено систематичної помилкою. У даному випадку мова йде про правильність. Інструмент створює систематичну помилку, наприклад, у тих випадках, коли шкали незбалансовані, респонденти невірно розуміють питання, позначається вплив інтерв'юера і т. п.

Точність вимірювання - це кількість градацій змінної, яке може бути змінено в залежності від завдань дослідження. Вік прийнято обчислювати роками, але для молодших дошкільнят різниця у кілька місяців не менш важлива, ніж різниця у кілька років для дорослих. Відстань від будинку до роботи може бути підраховано з точністю до ста метрів, однак така точність навряд чи знадобиться. Чим більше градацій, тим більш точні дані отримує дослідник. При цьому ймовірність відхилення результатів від істинних значень ознаки зростає - надійність знижується. Якщо укрупнити шкалу, надійність, звичайно, підвищиться.

Стійкість - це відтворюваність результатів при багатократних вимірах. Справа в тому, що змінюватися може не тільки характеристика об'єкта, а й сам вимірювальний інструмент. Він може бути точним і правильним, але нестійким. На відміну від правильності стійкість порушується через випадкових помилок. Стійкість обернено пропорційна точності. Чим дошкульніше інструмент, тим більше варіація одержуваних даних. У техніці стійкість вимірювального приладу в більшості випадків можна впевнено контролювати.

Валідність інструменту пов'язана з відношенням між вимірювальним інструментом і результатами вимірювання. Передбачається, що якщо інструмент пройшов стандартизацію, то існують певні емпіричні відносини між результатами його застосування та іншими властивостями або змінними. Ці відносини лежать в основі предикативной валідності - кореляції між результатами вимірювання та зовнішніми критеріями. Конструктная валідність пов'язує вимірювальний інструмент зі структурою теорії. Вона грунтується на наступному міркуванні. По-перше, передбачається, що інструмент вимірює певну властивість, по-друге, це припущення інтерпретується в термінах теорії, по-третє, встановлюється коло властивостей, пов'язаних або не пов'язаних з інструментом, по-четверте, передбачувані відносини підтверджуються або не підтверджуються емпіричними даними, Якщо пророцтво підтверджується, то інструмент вважається дійсним. У разі непідтвердження допустимі три версії: 1) інструмент не вимірює передбачуване властивість, 2) помилкова теоретична модель, яка лежить в основі передбачення; 3) невірно виміряні критерії перевірки передбачення.