36. Основні компоненти релігійно-конфесійної структури. Релігія як механізм соціального структурування суспільства

Основні компоненти релігійно-конфесійної структури

Релігійно-конфесійна структура виявляється через:

• Характер релігійних цінностей, вірувань, уявлень про світ і природу

• Усталені моделі взаємодій, соціальних відносин між індивідами та групами в основі яких лежать релігійні цінності, норми та смисли

• Характер релігійних організацій даного релігійного напрямку

Структура релігійно-конфесійного простору за Ілліним

У релігійному просторі умовно (ігноруючи особливості, притаманні незліченною конфесіям) можна виділити три ієрархічних рівня.

1) Ідеальний рівень. На вершині ієрархії в монотеїстичних релігіях знаходиться Бог, а в політеїстичних - кілька богів, що розташовуються в ієрархічному порядку. Нижче розташовуються позиції, відкриті для людей. Можливий проміжний варіант боголюдини. На вершині людської ієрархії розташовані позиції, відкриті для прямого спілкування з Богом (богами) (пророки, апостоли і т.п.) Нижче розташовуються позиції, зайняті людьми, які відзначилися у виконанні божественних приписів, які створили зразки служіння релігійному обов’язку (в ключових течіях християнства вони канонізуються як святі). Проміжний тип - люди, яким випадково вдалося доторкнутися до божественного одкровення (наприклад, у формі видіння).

2) Церква як організація «істинних» віруючих, тобто людей, які правильно розуміють божественні приписи і наслідують їх. Церква має складну внутрішню ієрархію, контури якої варіюються в різних конфесіях. Але логіка має універсальний характер - близькість до Божественного одкровення. На вершині знаходяться ієрархи. Головна прерогатива ієрархів - право інтерпретувати спірні місця, формувати ритуали, що забезпечують «істинне» спілкування з Богом. Нижче - священнослужителі, які мають право роз'яснювати священні тексти, слідуючи логіці і рамкам, встановленим вищими особами церкви. У самому низу церковної ієрархії - рядові члени.

3) Нечлени церкви. Люди, що знаходяться в цій зоні можуть також мати різні позиції в ієрархії: ближче всього до кордону - помиляються, які з об'єктивних причин не взяли слово, найбільш далеко - ті, хто свідомо бореться з Богом і його слугами, слід вказівкам Диявола, нечистої сили та т.д.

Релігія як механізм соціального конструювання суспільства

Релігія - це соціальний інститут, який впливає на структурування земної практики людей, в тому числі бере участь у формуванні та підтримці соціальної ієрархії, яка виростає з ієрархії релігійної. Остання будується на конструюванні дистанції від Бога (або богів): чим далі від Бога, тим нижче релігійний статус, що в певних обставинах зумовлює і соціальний статус.

Релігійна ієрархія навіть у своєму чистому вигляді містить ієрархію соціальну, ділячи соціальний простір на членів церкви і нечленів, а саме церковне поле по рангах в церковній організації. Крім того, церква нерідко впливає на нецерковні інститути (держава, систему освіти і т.д.), змушуючи їх структурувати соціальний простір з урахуванням релігійної логіки або прямо слідуючи їй.

У силу того що одиницею релігійного простору є конфесійне поле (певне віросповідання), межа, що розділяє соціально-релігійні групи, також проходить саме між цими полями.

У силу того що одиницею релігійного простору є конфесійне поле (певне віросповідання), межа, що розділяє соціально-релігійні групи, також проходить саме між цими полями.

Релігійна практика неминуче формує соціальний кордон: «ми» віримо в Бога, а «вони» - ні; «ми» віримо в істинного Бога, а «вони» поклоняються ідолам, вірять у несправжнього бога. Таким чином соціальний простір чітко ділиться на «нас» і «їх», на сакральне і мирське, яке має цілий спектр відтінків. «Ми» - це «справжні віруючі», а «вони» - це «невірні», «нехристи», «гяури», «єретики» і т.д. Сама межа, що ділить таким чином соціальний простір, надає йому ієрархічний порядок.

Релігія не лише структурує суспільство. Основною її функцією є згуртування групи. Однак вона здатна виконувати цю лише за наявності релігійної межі, що відокремлює «нас» від «них». Якщо немає «їх» («невіруючих», «нехристею», «невірних», «єретиків» і т.п.), то немає і «нас» як групи, згуртованої єдиною вірою.

Важливим інструментом відтворення і коректування релігійної кордону є релігійні ритуали, що представляють собою комплекс стійких форм демонстрації на поведінковому рівні приналежності до даного віросповіданням. За допомогою ритуалів проводиться чітка межа між «нами», виконуючими «правильні», «нормальні» релігійні ритуали, і «ними», чиї ритуали суперечать божественним розпорядженням, здаються дивними і безглуздими.

Релігія також виступає чинником соціальної мобільності. Соціальна мобільність може виступати в двох основних формах: статусна і індивідуальна. У першому випадку змінюється статус позицій, в іншому - відбувається переміщення індивідів (поодинці і групами) в соціальному просторі. Релігія може впливати на обидві форми соціальної мобільності.

Для статусної мобільності релігія формує духовний клімат суспільства або якоїсь його частини. Цей клімат може бути сприятливим для соціально-економічного розвитку тієї чи іншої соціальної групи або ж виступати перешкодою. Релігія, формуючи певний тип особистості, впливає на індивідуальну мобільність. Вона може виховувати смиренність із соціальним середовищем, фаталізм, а може формувати особистість бійця, який рветься вгору по щаблях вже існуючої соціальної ієрархії.