61. Основні поняття та підходи до вивчення вікових нерівностей.

Грунтуючись на теорії вікової стратифікації, запропонованої ще в 70-і роки минулого століття американськими дослідниками, суспільство трактується як сукупність вікових груп - страт, склад яких формується на базі хронологічного віку і відповідно обумовлених порівняльних відмінностей рольових функцій, прав і привілеїв, придбаних або позбавляє при переміщенні з однієї вікової категорії в іншу. Вікова страта як тип певного соціального групування - це сукупність людей одного вікового діапазону, які характеризуються схожими наборами життєвих шансів, соціальних прав та обов'язків. Пропонуючи віковим групам певні рольові норми, суспільство створює або можливості, або перешкоди для їх реалізації. Поколінський (генераційний) підходу, застосовуваного в соціології та запропонованого німецьким соціологом Карлом Маннгаймом у своїй праці «Проблема поколінь» (1927). Покоління або генерація - це соціально-демографічні та культурно-історичну спільноту, об'єднане віковими обмеженнями і загальними умовами формування і функціонування в конкретно-історичний період. але все-таки для стратифікаційного аналізу вікової соціальної диференціації ключовим поняттям залишається вік як показник нерівності, сформованого шляхом конструювання соціальних відмінностей на основі нерівного доступу до дефіцитних соціальними та економічними ресурсами. певний соціальний статус досягається або набувається в період трудової зайнятості, з втратою якої цей статус або втрачається, або значно знижується. Трудовий та професійний статус, робота і трудова зайнятість виступають ключовими пунктами життєвого курсу в сучасних суспільствах. Тому доцільно скористатися моделлю триступінчатого зразка життєвого курсу, запропонованого сучасним німецьким соціологом Мартіном Колі і побудованим на трудовому аспекті життя індивіда. Відповідно до цієї моделі життєвий курс ділиться на три стадії: 1) до-робота, як період отримання освіти та кваліфікації; 2) власне робота, як домінанта життєвого курсу, коли завдяки трудової зайнятості є дохід, створюється основна матеріальна база і досягається певний статус, і 3) після-робота, яка характеризується як період втрати доходу і статусу. На противагу старшим, динамічна та мотивована на досягнення молодь, необтяжена зразковим досвідом традиційної трудової біографії, в певних історичних умовах отримуючи і використовуючи життєвий шанс, вступає у фазу трудової активності для досягнення матеріальних і статусних позицій в мінімальному ступені беручи до уваги колишні соціально сформовані і зумовлені встановленим віковим цензом соціально-ролевии стандарти. Занижена і низька соціальна самооцінка представників групи старшого середнього та старшого віку, у порівнянні з молодими, вказує на існуючу в українському суспільстві проблему вікового нерівності, яке виявляється і, акцентуємо, продовжує проявлятися через невідповідність нормативних очікувань індивіда соціально-рольовим стандартам згідно послідовності фаз життєвого курсу . Аргументом виступає думка про те, що молодь більш чутлива, гнучка й адаптогенно до вимог сучасних соціально-економічних викликів, що проявляється у своєчасному і швидкому освоєнні нею нових інформаційно-комунікаційних технологій, безпроблемною необхідної перекваліфікації, значною мобільності і постійної готовності до пошуку нових перспективних професійний занять. Очевидним є і наступний наш висновок, що молодь більш схильна розглядати суспільство, що трансформується, як суспільство, яке розвивається, а суспільні виклики - як життєві шанси, які вона буде намагатися обов'язково реалізувати в сьогоденні або недалекому майбутньому.

63. Поняття вікової стратифікації. Етапи життєвого циклу та їх вплив на життєві шанси. Дискримінація за віком, поняття “ageism”.

Ґрунтуючись на теорії вікової стратифікації, запропонованій ще в 70-і роки минулого століття американськими дослідниками, суспільство трактується як сукупність вікових груп - страт, склад яких формується на базі хронологічного віку і відповідно обумовлених порівняльних відмінностей рольових функцій, прав і привілеїв, придбаних чи зникаючих при переміщенні з однієї вікової категорії в іншу.

Там, де статуси досягаються, - а саме такі статуси затвердилися в соціологічній думці, - вони високо корелюють з віком: трудова кар'єра розгортається в міру накопичення знань і досвіду, час як би конвертується в досягнення, у просування вгору по статусної ієрархії.

В основі соціального конструювання соціально-вікових груп лежить визначення їх місця в суспільному поділі праці і джерел існування.

Вікова страта – сукупність людей одного вікового діапазону, характеризуються наборами життєвих шансів і т.д.

Вікова когорта – люди народжені в один рік.

Життєвий цикл – хронологічна послідовність життєвих фаз особистості від дитинства до старості, очікувані соціальні норми.

Ейджизм – нерівний доступ вікових груп у прийнятті на роботу.

Віковий ефект краю – у крайніх вікових групах люди отримують менше заробітної платні і зайняті на менш престижних і високооплачуваних роботах.

Доцільно скористатися моделлю триступінчатого зразка життєвого курсу, запропонованого сучасним німецьким соціологом Мартіном Колі (M. Kohli), що базуються на трудовому аспекті життя індивіда. Відповідно до цієї моделі життєвий курс ділиться на три стадії: 1) до-робота, як період отримання освіти та кваліфікації; 2) власне робота, як домінанта життєвого курсу, коли завдяки трудовій зайнятості є дохід, створюється основна матеріальна база і досягається певний статус, і 3) після-робота, яка характеризується як період втрати доходу і статусу.

Використовуючи термінологію Колі, працівники старшого і навіть середнього віку «вибиваються» молодими з фази «роботи» свого життєвого курсу, передчасно зводячи свої життєві шанси до використання вже об'єктивно обмежених можливостей фази «після-роботи», або до запізнілого звернення до фази «до- роботи ». Що стосується представників середнього і старшого віку, то в міру хронологічного переходу до цих груп «вчорашньої» молоді, рівень їхньої самооцінки не знижується, а навпаки, залишається високим, однак при цьому все-таки помітно поступаючись самооцінці більш успішних «нових молодих».

Соціально-вікова група людей похилого віку характеризується набором вікових параметрів, що прив'язуються насамперед до права виходу на пенсію, та зміною джерела доходу: на зміну зарплаті приходить пенсія, що тягне за собою падіння життєвого рівня.

Наразі можна виділити такі тенденції життєвого шляху:

1. навчання. 2)робота. 3) безробіття. 4) робота. 5) безробіття. 6) перенавчання. 7) робота і т.д.