67.Нові медіа і нова культура

Традиційно під «новими медіа» прийнято розуміти інтерактивні електронні ЗМІ. Медії це просто технологія передавання символічного змісту або сполучення між учасниками якогось обміну,вони також передбачають низку суспільних зв’язків,що взаємодіють властивостями нових технологій. Найфундаментальніший аспект інформаційної та комунікаційної технології(ІКТ) - цифровий процес, за допомогою якого всі тексти (символічні значення у формі різноманітних записів і кодів)можна звести до бінарного коду і зберігати, поширювати та виготовляти на однакових умовах. Очевидний наслідок – це конвергенція організації, поширення, сприйняття та контролю усіх недійних форм. Нові електронні медії можна розглядати як додаток до тих,які були,а не їх заміну.

Лівінгстон: «новизна Інтернету – в поєднанні інтерактивності з новими властивостями масової комунікації,таким як необмежений зміст, покриття авдиторії та глобальна природа комунікації.» Розбіжності між новими та старими медіями можна окреслити якщо зважити на основні ролі та зв’язки в традиційних медійних інституціях, особливо тих що пов’язані з авторством (та виконанням), публікуванням, виготовленням і поширенням та сприйняттям. Для авторів зявилося більше можливостей здобути статус автора якщо інформування через Інтернет і мережене видавництво прирівнювати до публікацій .Для видавців нові медії відкрили альтернативні форми публікування,дали традиційному видаванню нові можливості.

Для виготовлення та поширення. Процес конвергенції сприяє відмиранню багатьох функцій та сфер діяльності. Поширення мас-медій потрібно було організовувати в такий спосіб щоб подолати просторові та часові перепони для фізичного надання великих обсягів інформації в різних місцях одночасно. Цю проблему розв’язали, аотже частина інституції незабаром може зникнути. Для авдиторії, її роль може змінитися зокрема в бік більшої автономності та рівності у зв’язках із джерелами та постачальниками. Члени авдиторії вже не маса,а радше учасники само створеної мережі,або особливої публіки. Для інституції послаблення зв’язків між ролями та їх унезалежнення зокрема тих що стосуються авторів та аудиторій.

Нові медії дуже важко розташувати у вимірі володіння та користування владою, їх не легко визначити через власність, на них немає монополії для контролю змісту та потоку інформації. Комунікація вже не плине вертикально й централізовано. Розмаїття нових медій та їх безперервна мінливість стають на заваді формуванню теорії про їхні впливи. Технологічні форми примножуються,але часто вони тимчасові.

4 категорії нових медій: 1). Медії міжособистісної комунікації. Телефон та елекронна пошта. Конвент приватний та плинний(швидко стає неактуальним),а встановлення та зміцнення зв’язків може бути важливішим ніж інформація. 2).Інтерактивні медії. Відео-та комп’ютерні ігри,прилади віртуальної реальності.Інтеарктивність та насолода від процесу над задоволенням від використання. 3). Медії для пошуку інформації. Інтернет – інтерактивність, гнучкість,автономність користувача. 4) . Медії колективної участі. Використання Інтернету для росподілу та обміну інформацією,ідеями, досвіду та встановлення активних (опосередкованих компютером) зяків.Також відео- й телефонні наради.

Нові структури транспортування інформації

Алокуція – інформація поширюється від центру одночасно до багатьох периферійних сприймачів.Час та місце комунікації визначає відправник або «центр».

Розмова – передбачення центру або посередника. Що більша кількість учасників,то більша ймовірність перетворення ситуації на алокуційну.

Консультація – низка розмаїтих комунікаційних ситуацій, за яких індивід (на периферії) шукає інформацію в інформаційному сховищі. База даних тощо.

Реєстрація – центр просить та одержує інформацію від учасників на периферії, часто без відома індивідів. Зазвичай саме центр ,а не індивіди на периферії контролює й визначає зміст і комунікаційне транспортування. (автоматична реєстрація телефонних дзвінків).