4. Навести приклади таких процедур перевірки надійності як split-half method (поділ шкали), тест-ретест, паралельні вимірювання.
Ретестовий метод оцінки надійності (test-retest reliability) заснований на підрахунку кореляції індивідуальних балів випробовуваних, отриманих в результаті дворазового виконання ними одного і того ж тесту (наприклад). Зазвичай повторне тестування проводиться через 1-2 тижні, коли випробовувані ще не встигли забути навчальний матеріал і незначно просунулися в засвоєнні нових знань. За таких умов повторного пред'явлення тесту низька кореляція між результатами тестування буде слідством не зміни стану випробовуваних, а застосування ненадійного тесту.
Для підрахунку коефіцієнта надійності за методом повторного тестування використовується формула
(6.9)
де (rн) рет - коефіцієнт надійності тесту за ретестовим методом, Xi - індивідуальний бал i-го випробуваного в першому тестуванні, Yi - індивідуальний бал i-го випробуваного в другому тестуванні (i =. 1, 2, ..., N).
Для зручності обчислення коефіцієнта надійності за ретестовим методом дані можна заносити в табл. 6.9.
Приклад підрахунку за табл. 6.9 можна навести для вихідної матриці. Вибираючи її дані в якості результатів першого тестування і додаючи результати довільні другого тестування можна підрахувати коефіцієнт надійності ретестовим методом (табл. 6.10).
Після підстановки чисел з нижньої строчки таблиці у формулу (6.9) коефіцієнт надійності буде
Значення rн =? 0,78 вказує на невисоку надійність тесту.
Застосування ретестового методу може призвести до помилкових оцінкок надійності в тих випадках, коли проводиться занадто близьке за часом повторне застосування тесту. Студенти запам'ятовують відповіді до завдань і при повторному тестуванні значно підвищують свої результати, що спотворює оцінку надійності тесту.
Таблиця
6.9 Зведена таблиця для оцінки надійності
(ретестовий метод)
Таблиця 6.10 Приклад підрахунку надійності ретестовим методом
Інший метод паралельних форм (parallel-form reliability) заснований на одноразовому застосуванні двох паралельних варіантів тесту. Він непридатний в тих випадках, коли при тестуванні використовується один варіант тесту.
Для оцінки надійності методом паралельних форм використовується формула (6.9). У ній Xi (i = 1, 2, ..., N) - індивідуальні бали піддослідних у першій формі, а Yi (i = 1, 2, ..., N) - у другій. А далі всі обчислення з точністю повторюють детально розглянутий приклад (див. вище). (6.9)
де (rн) рет - коефіцієнт надійності тесту за ретестовим методом, Xi - індивідуальний бал i-го випробуваного в першому тестуванні, Yi - індивідуальний бал i-го випробуваного в другому тестуванні (i =. 1, 2, ..., N).
Метод оцінювання надійності, заснований на розщепленні результатів по тесту на дві частини (split-half method), найбільш поширений через свою зручність. Він дозволяє обчислити коефіцієнт надійності при одноразовому виконанні випробовуваними тесту. Для оцінки надійності результати тестування ділять на дві частини: в одну включають дані студентів по парних, а в іншу - по непарних завданнях, вважаючи при цьому, що отримані подібні за змістом частини тесту. Правда, поділ на дві частини не єдиний спосіб, можливі й інші варіанти, коли виділяють більше число частин при оцінці надійності тесту.
Для оцінювання надійності методом розщеплення результати студентів заносять в табл. 6.11.
Таблиця 6.11 Зведена таблиця для оцінки надійності (метод розщеплення)
Далі для таблиці даних використовують формулу (6.9), в якій роль результатів у першому тестуванні виконують дані по парних завданнях, а в другому - по непарних.
Результати піддослідних по парних і непарних завданнях наводяться в табл. 6.12.
Після підстановки чисел з табл. 6.12 у формулу (6.9) виходить
У порівнянні з колишнім значенням 0,78 надійність вийшла набагато менше, що можна було передбачити, оскільки тест вкоротили у два рази (після розщеплення підрахунок надійності був по п'яти завданнях замість десяти).
Таблиця 6.12 Приклад підрахунку надійності методом розщеплення
Для корекції оцінки надійності відповідно з довжиною вихідного тесту використовується формула Спірмена-Брауна
де в чисельнику і знаменнику дробу стоїть коефіцієнт надійності для половини завдань тесту, а ліворуч скоригований коефіцієнт надійності з урахуванням всіх завдань тесту.
Тоді для розглянутого прикладу коефіцієнт надійності тесту з десяти завдань буде
Після корекції коефіцієнт надійності вийшов приблизно такий же, як і в попередньому випадку підрахунку ретестовим методом (rн = 0,78). Застосування формули Спірмена-Брауна підтверджує висловлене раніше припущення: збільшення довжини підвищує надійність тесту. Наведений метод оцінювання надійності має свої обмеження в застосуванні. Він заснований на допущенні паралельності двох половин тесту, що не завжди і не в повній мірі може виявитися вірним. Кореляція двох половин зростає в міру зростання гомогенності тесту. У цьому зв'язку метод розщеплення нерідко називають методом оцінки внутрішньої спроможності (узгодженості) тесту (Internal-Consistency Method).
5. Навести приклади документів первинної і вторинної інформації
Як отримується первинна і вторинна інформація : Суб’єкт дослідження, впливаючи на об’єкт дослідження, отримує вихідні дані, первинну емпіричну соціологічну інформацію, обробка, інтерпретація й теоретичне осмислення якої дає в якості результату нове знання – вторинну, наукову (якщо дослідження проводиться з науковими цілями) чи «інженерну» (в прикладних дослідженнях) інформацію.
Документи первинної інформації («свіжі, необроблені»; документи створюються на підставі безпосереднього вивчення соц. життя, є описом конкретних ситуацій, висвітленням діяльності конкретних осіб, організацій) : ф а к т и (звіти з емпіричних соціологічних досліджень, протоколи зборів; монографії, статті, літературні та музичні твори)
Документи вторинної інформації (мають більш узагальнений аналітичний характер, оскільки відбивають більш глибокі соціальні зв’язки) у з а г а л ь н е н н я (+містить відомості про первинні документи, одержані шляхом їх інформаційного аналізу (бібліографічний, реферативний, оглядовий) : анотації, реферати, бібліографічні огляди.
6. Розкрити співвідношення понять «надійність документу первинної інформації» і «достовірність документу первинної інформації».
При аналізі документів постає проблема достовірності документів та інформації. На практиці не слід плутати надійність, оригінал документу із достовірністю повідомлених в ньому подій. Ні печатка, ні підпис на документі не гарантують надійності документальної інформації. За будь-яким текстом - завжди "стоять" люди, їх інтереси та цінності, що прямо чи опосередковано відображається в змісті документа. Тому, приступаючи до роботи, потрібно визначити надійність самого документа і достовірність його змісту. В першому випадку мається на увазі автентичність (достовірність, справжність) джерела інформації та його зв'язок із предметом дослідження. В іншому - правдивість у висвітленні фактів, точність у передачі автором описуваних ним подій.
Як засіб перевірки надійності, достовірності інформації і одночасно аналізу їх змісту є "зовнішнє" та "внутрішнє" дослідження документів. Як зовнішній аналіз виступає вивчення обставин виникнення документа, його історичного та соціального контексту. Внутрішній аналіз - це і є власне вивчення змісту документа, всього того, про що свідчить текст джерела, і тих об'єктивних процесів та явищ, про які йдеться в документі.
В усіх випадках первинні дані надійніші за вторинні. Тому офіційний особовий документ, отриманий із перших рук, більш надійний і достовірний, ніж неофіційний, і до того ж складений на основі інших документів. При використанні вторинних документів важливо встановити їх першоджерело.
До проблем достовірності документу первинної інформації також належать визначення авторства та дати створення документу. Наявна вказівка на авторство та дату не гарантує того, що ці дані є достовірними. В такому випадку є пряма залежнісить між надійністю документу первинної інформації і достовірністю документу первинної інформації, адже за випадку недостовірності вказаного автотрства ми не можемо встановити те, насквільки автор заангажований, близькість його до описуваної ситуації, тощо. Якщо ми встановлюємо ці дані відповідно до вказаного автора, а насправді автором була інша особа, отримані в ркезультаті дослідження дані будуть викривленими. Аналогічна ситуація і з датою створення документу. Таким чином, надійність і достовірність документу первинної інформації знаходяться у взаємозвязку, але охоплюють різні аспекти документального джерела.