8. Функції масової комунікації.

Левада виділяє три рівні соціальної структури: рівень особистості, рівень соціальної групи і рівень соціальних інститутів.

Для особистості за допомогою ЗМК здійснюється «самоствердження», соціалізація, гармонійне співіснування в соціальній групі; підпорядкованість соціальним ролям, які актуалізуються, «нав'язуються» індивіду системою масових комунікацій. Таким чином здійснюється прилучення індивіда до культури.

В рамках групи ЗМІ сприяє її інтеграції як соціальної, так і професійної; сприяє її включенню в більш широку соціальну структуру.

Рівень соціальних інститутів: саме ЗМІ вони зобов'язані тією обставиною, що соціальні норми, що транслюються ними, стають доступними окремим особистостям, завдяки чому створюється активне мобілізуюче соціальне середовище з емоційними, раціональними та оціночними координатами.

Грушин: функція інформування, виховання, організації поведінки, зняття напруги, функція комунікації.

Інформаційна функція полягає в наданні масовому читачеві, слухачеві і глядачеві актуальної інформації про різні сфери діяльності - ділової, науково-технічної, політичної, юридичної, медичної і т.п. Знання інформації дає можливість прогнозувати свої дії, економить час.

Функція виховання має на увазі інформацію про ідеали даного суспільства, передачу досвіду поколінь, формування громадської думки.

Функція організації поведінки, на перший погляд, є найбільш простою з усіх перерахованих. Але й тут можна навести різні приклади: від організації газетної кампанії зі збору допомоги постраждалим від землетрусу до поширення моди - в якості реакції на інформаційні стимули ЗМІ, в цьому випадку завжди слідує конкретна поведінка людей, їх вчинки.

Функція зняття напруги може бути названа і по-іншому: рекреативна, розважальна, яка встановлює емоційно-раціональний баланс. Вона важлива настільки, наскільки важливим є дозвілля в умовах численних стресів, викликаних урбанізацією, темпами інноваційних процесів в сучасному світі. Зневага нею дорого обходиться конкретному каналу - в результаті люди, як правило, просто знаходять інші джерела інформації.

У цьому ж зв'язку необхідно сказати і про функції комунікації. Що таке комунікація? Зв'язок, спілкування, обмін духовними цінностями або емоційними станами, однаковими для людей, що спілкуються. На цьому заснований механізм сприйняття масової інформації індивідом - це не тільки обмін інформацією, але й цінностями, джерело підтримки соціальних ролей індивідуумів.

Лассуелл: 1) огляд навколишнього світу, що можна інтерпретувати як інформаційну функцію; 2) кореляція з соціальними структурами суспільства, що можна тлумачити як вплив на суспільство і його пізнання через зворотний зв'язок; 3) передача культурної спадщини, що можна розуміти як пізнавально-культурологічну функцію, функцію спадкоємності культур. Райт додав ще одну функцію - розважальну. Мак-Квейл прокоментував ці функції і запропонував ще одну функцію, так звану мобілізуючу, маючи на увазі специфічні завдання, які виконує масова комунікація під час різних кампаній, частіше - політичних, рідше - релігійних. Мабуть, ця функція, яку можна кваліфікувати як регулюючу або керуючу, набуває чинності і в нашому суспільстві.

У вітчизняній психолінгвістиці (Леонтьєв) виділяються чотири функції, типові для радіо-і телевізійного спілкування: 1) оптимізація діяльності товариства за рахунок орієнтації на соціальне спілкування, що дозволяє змінити колективну (спільну) діяльність; 2) функція контакту, яка грає роль у формуванні групової свідомості , 3) функція соціального контролю через використання соціальних норм, етичних і естетичних вимог; 4) функція соціалізації особистості - виховна функція прищеплення особистості тих рис, які бажані для суспільства.

Ще одна класифікація:

Інформаційна функція полягає в наданні масовому читачеві, слухачеві і глядачеві актуальної інформації про різні сфери діяльності.

Регулююча функція має широкий діапазон впливу на масову аудиторію, починаючи з встановлення контактів, кінчаючи контролем над суспільством. У цій функції масова комунікація впливає на формування суспільної свідомості групи і особистості, на формування громадської думки та створення соціальних стереотипів. Тут же криються можливості маніпулювати і управляти суспільною свідомістю, фактично здійснювати функцію соціального контролю. За певних умов ця функція служить цілям <промивання мізків>.

Одержувач інформації має можливість порівнювати різні соціальні ситуації, які коментуються ЗМІ або з позитивною, або з негативною оцінкою. Люди, як правило, приймають ті соціальні норми поведінки, етичні вимоги, естетичні принципи, які переконливо пропагуються ЗМІ як позитивний стереотип способу життя, стилю одягу, форми спілкування і т.п. Так відбувається соціалізація індивіда у відповідності з нормами, бажаними для суспільства в даний історичний період (нормативна).

Культурологічна функція виконує не тільки свою основну пізнавальну задачу - ознайомлення з досягненнями культури і мистецтва, вона сприяє усвідомленню суспільством необхідності спадкоємності культури, збереження культурних традицій. За допомогою ЗМІ люди знайомляться з особливостями різних культур і субкультур. Це розвиває естетичний смак, сприяє взаєморозумінню, зняттю соціальної напруженості, в кінцевому рахунку, сприяє інтеграції суспільства.

Інша:

На рівні соціуму здійснюються наступні функції масової комунікації:

1. Інформаційна — інформація про події та умови життя в суспільстві і світі; інформаційне забезпечення інноваційних процесів.

2. Соціального зв'язку — коментування та інтерпретація того, що відбувається; підтримка існуючих норм і владних відносин; соціалізація; координація різноспрямованої соціальної активності; формування громадської думки.

3. Забезпечення спадкоємності — подання зразків домінуючої культури; забезпечення "пізнавання" субкультур, нових культурних напрямів; підтримки спільності соціальних цінностей.

4. Рекреативна — повернення можливостей для відпочинку та розваг; зниження соціальної напруженості.

5. Мобілізації — організація компаній у зв'язку з актуальними цілями в політиці, економіці, соціальній сфері.

На індивідуальному рівні здійснюються такі функції масової комунікації:

1. Інформаційна — споживання інформації про події та умови життя безпосереднього оточення, суспільства, світу загалом; задоволення спільних інтересів і цікавості; навчання та самоосвіта; пошук порад, необхідної інформації для прийняття рішень.

2. Особистісної ідентифікації — підкріплення індивідуальних цінностей; отримання відомостей про моделі поведінки; ідентифікація з цінностями інших; досягнення розуміння самого себе.

3. Інтеграції та соціального спілкування — розуміння становища іншого, співпереживання; формування основи для діалогу, соціального спілкування; допомога в реалізації соціальних ролей; можливість спілкування із сім'єю, друзями, оточуючими.

4. Розваги — емоційна розрядка; заповнення вільного часу; ескапізм, втеча від проблем; отримання естетичної насолоди; сексуальне збудження.

9.Контент- аналіз як метод дослідження ЗМК.

Метод контент-аналізу орієнтований на проведення об'єктивного, вимірюваного і такого, що можна перевірити, дослідження змісту повідомлень масової комунікації.

У рамках цього методу передбачається, що на основі знання про зміст матеріалів масової комунікації дослідник може робити висновки про наміри комунікатора або можливі ефекти повідомлення. Тобто зміст повідомлення відносно просто може бути відновлений з нього самого.

Контент-аналіз орієнтований на вивчення явного, очевидного змісту. Класифікуючи фрагменти змісту по тим чи іншим категоріям, дослідник припускає, що відповідні фрагменти аналогічно і однозначно розуміються і комунікатором, і реципієнтом.

Контент-аналіз ЗМІ - це метод дослідження текстових масивів, що складається в цілеспрямованому вивченні статистичних закономірностей частотного розподілу смислових одиниць у тексті, що дозволяє отримати соціологічні / психологічні характеристики, що містяться в однорідних текстах досліджуваних ЗМІ.

У сформованій практиці досліджень в якості категорії аналізу розглядається стисле вираз деякої проблеми, щодо якої будуть класифікуватися складові змісту.

Одиниця аналізу являє собою фрагмент змісту, який відповідає тій чи іншій категорії аналізу. Зазвичай виділяють смислові та якісні одиниці аналізу.

Смисловою одиницею контент-аналізу може бути, наприклад, будь-яка ідея, соціально значуща тема. В якості одиниці аналізу часто використовується слово, вислів, заголовок, абзац, персонаж і т.д.

Визначивши одиницю, слід вирішити, що ми будемо підраховувати. Це може бути частота, може бути місце (для газети це також можуть бути розмір заголовка, сторінка, на якій розміщено дане повідомлення), це може бути час для телебачення, радіо і кіно. Одиницею рахунку є деяка характеристика тексту, наявність або відсутність якої дозволяє виявляти особливості змісту.

Адекватне використання методу контент-аналізу пов'язане з дотриманням ряду умов: використовувані категорії повинні бути чіткими, прийнятними для опису і зрозумілими для працюючих з текстами. Категорії аналізу повинні бути взаємно виключаючими, збудованими так, щоб один інтерпретований фрагмент тексту одночасно не міг бути віднесений до двох різних категорій. Крім того, пропоновані категорії повинні бути в рівній мірі прийнятними для аналізу всіх видань, які є предметом дослідження. Важливо також і те, щоб систематичне використання категорій різними дослідниками дозволило б отримати однакові результати. Нарешті, контент-аналіз передбачає вибірку з генеральної сукупності досліджуваних текстів. У цьому зв'язку важливою є проблема репрезентативності вибіркової сукупності.