7. Проблема дослідження. Головні вимоги до розгортання проблеми.

Вихідний пункт у складанні програми — визначення проблеми дослідження.

Проблема- це невир. Завдання або питання, що підготов. до виріщення.

Вона має гносеологічний та предметний боки.

Гнос. Бік проблеми- це протиріччя між знанням і дійсністю або супер-ть у самому знанні.

Предм. Бік проблеми- це явища у сус-ві, що виклик. Стурбованість, протиріччя. Тобто гнос. Бік- це неспівпадіння між минул. І тепер. Плинністю, а преді. –зменшення рівня продуктивності.

Проблеми класифікують за :

1.За носієм:

-прот-чя, яке стос. Груп;

-прот-чя, яке стос. Соц.. інститутів

-прот-чя, яке стос. Певних підприємств

2.За масштабами поширення: локальні, місцеві, регіональні, нац.. масштабу, глобал.

3.За глибиною пр.-чя:

-однопланові (торк. Лише однієї сторони проблеми)

-системні (від обр. Дисбаланс у всій системі)

4. За часом дії прот-чя: короткострокові,серед, довгостр.

Реальні життєві суперечності створюють проблемну соціальну ситуацію, для розв'язання якої потрібен подальший розвиток соціологічного знання та відповідні управлінські рішення. Наукова проблема має більш-менш точно відображати проблемну соціальну ситуацію, ту суперечність, яка виникає у процесі функціонування і розвитку соціальних систем. У ній фіксується суперечність між знанням про потреби суспільства у певних практичних діях та незнанням шляхів і засобів реалізації цих дій.  Соціальна проблема не існує сама по собі і має свого носія — ту спільноту людей та їх діяльність, з якими вона нерозривно пов'язана. Об'єктом соціологічного дослідження в широкому розумінні є носій тієї чи іншої соціальної проблеми.

Вимоги до фор-ня пробл. Ситуації та проблеми:

1.При фор-ні пр..сит. слід уявляти її структуру.

2.Необхідно здійснити точне розмежування між проблематичним і непроблематичним.

3. Слід чітко розрізн. Суттєве і несуттєве.

4. Не варто братися за виріш-ня кількох проблем в 1 досл.

5.У якості соц.. пробл. Не можуть розгляд. Прот-чя, що стос. Одинарного випадку чи окр.. осіб.

6.Не вваж. Науков. Проблеми, які вирішити неможливо.

7. Проблема має бути актуальною на данний момент.

Чинники, які обумов. вибір проблеми:

-залеж. Від наукової шкали чи парадигми, до якої належ. Ціннісні орієнт. Дослідника

-методологія дослідника( як розгляд самі процедури)

- обрані одиниці аналізу

- фактор часу

Формулювання проблеми тягне за собою вибір конкретного об'єкта дослідження. Ним може бути соціальні процес, чи область соціальної дійсності, або якісь соціальні взаємини, що породжують проблемну ситуацію. Об'єкт соціологічного дослідження - це те, на що спрямований, процес пізнання.

Ступінь складності пробл. Сит. Залежить від: 1. Від відносної складності об’єкта та досягн. Знань.2.від рівня зрілості сусп.. потреби в проясн. Ситуації.3.від стану наук. І практ. Знання в певн. Галузі.

9. Теоретико-Прикладні та Практичні Цілі Дослідження.

 Мета дослідження орієнтована на його кінцевий результат, теоретико-пізнавальний і практичн о-прикладний, завдання формулюють питання, на які має бути отримана відповідь для реалізації цілей дослідження. Цілі і завдання дослідження утворюють взаємопов’язані  ланцюжки, в яких кожна ланка служить засобом утримання інших ланок. Кінцева мета дослідження може бути названа його загальним завданням, а приватні завдання, які виступають в якості засобів вирішення основних, можна назвати проміжними цілями, чи цілями другого порядку. Якщо основна мета формулюється як теоретико-прикладна, то при розробці програми головна увага приділяється вивченню наукової літератури з даного питання, побудові гіпотетичної загальної концепції предмета дослідження, чіткої семантичної і емпіричної інтерпретації вихідних понять, Виділенню наукової проблеми і логічному аналізу робочих гіпотез. Конкретний об'єкт дослідження визначається тільки після того, як виконана ця попередня дослідна робота на рівні теоретичного пошуку.

Інша логіка управляє діями дослідника, якщо він ставить перед собою безпосередньо практичну мета. Він починає роботу над програмою, виходячи із специфіки даного соціального об'єкта (тобто. з того, чим завершується попередній теоретичний аналіз у попередньому випадку) і з'ясування практичних завдань, що підлягають вирішенню. Тільки після цього він звертається до літератури в пошуках відповіді на питання: чи є  "типове" рішення виниклих завдань, тобто. спеціальна теорія, що відноситься до предмету? Якщо "типового" рішення немає, подальша робота розгортається за схемою теоретика-прикладного дослідження. Якщо ж таке рішення є, гіпотези прикладного дослідження будуються як різні варіанти "прочитання" типових рішень відповідно до конкретних умов. уже важливо мати на увазі, що будь-яке дослідження, орієнтоване на вирішення теоретичних завдань, можна продовжити як прикладне. На першому етапі ми отримуємо деякий типове рішення проблеми, а потім переводимо його в конкретні умови. Тому про вдосконалення  абсолютно справедливо говорять, що немає нічого практичніше за .9щщдгарну теорію. Але з хорошого прикладного дослідження далеко не завжди можна зробити теоретичні висновки. Необхідно, щоб з самого початку фактичні дані описувалися у відповідних термінах, співвіднесених з теоретичними посилками (гіпотезами). Не так просто (а часто неможливо) перегрупувати зібрані дані по іншому, відмінному від  вихідне принципом. Саме тому дослідник накопичує емпіричний матеріал, виходячи з чіткої цільової установки. Отже, визначення мети дослідження дозволяє  впорядкувати процес наукового пошуку у вигляді послідовного вирішення основних, приватних, а також додаткових завдань.