24. Засоби перевірки надійності соціологічної інформації при використанні «якісних» методів дослідження.

Проблема надійності якості даних, отриманих при якісному дослідженні є найбільш слабкою стороною даної методології. За такого дослідження надійність інформації забезпечується наступними діями дослідника. По-перше, дослідник може перевіряти надійність даних шляхом співставлення висловлювань з реальними фактоми, особливо тими, що можна перевірити через офіційні документи. По-друге, надійність може бути перевіреною шляхом виявлення протиріч у висловах респондента чи декількох осіб. По-третє, можна спів ставляти результати з аналогічними обставинами в інших ситуаціях По-четверте, дослідник може порівнювати дані з даними інших соціологічних досліджень. Особливо цікавим є метод підвищення надійності даних шляхом відбору об’єктів інтерв’ювання з вибірки вже проведеного масового опитування. Надійність даних залежить також від ступені об’єктивності дослідників. Відомо, що одним з основних недоліків якісних методів є їх суб’єктивність. Для усунення цього фактору використовують метод тріангуляції – інтерпретація заданого фрагменту виконується трьома дослідника незалежно дин від одного, які працюють в одній команді.

Вместе с тем необходимо помнить, что проблема правдивости или неправдивости рассказчика для социо-лога имеет несколько иной смысл, чем, например, для историка, которому необходимы свидетельства очевид¬цев. Социологу важнее разобраться, какие культуроло¬гические особенности стоят за тем или иным "соци¬альным мифом" или искажением факта. Тут прежде всего надо задаться вопросом: какие поколенческие, на¬циональные, региональные или другие особенности жиз¬ни человека ведут к искажениям в изложении одного и того же факта. Центральная задача — выявить скры¬тый социальный смысл наблюдаемого факта.

27. Специфіка взаємовідносин суб'єкту і об’єкту соціологічного дослідження

Суть відносин суб’єкту та об’єкту в соціології визначалася та визначається панівними філософськими парадигмами, що брали суспільство як предмет дослідження. На протосоціологічному етапі відношення прямо відповідає гносеології. Свою особливість відношення суб’єкту та об’єкту в соціології отримала разом з позитивізмом Конта.

Можна сказати, що у відносинах суб’єкту та об’єкту протягом історії відбувалося збільшення ролі суб’єкту, теперішні теорії говорять про їх діалектичний взаємозв’язок.

На емпіричному рівні дане питання зводиться до питання артефактуальності факту. І йдеться тут про усунення вливу суб’єкту на предмет дослідження, або інтерпретація і врахування, про що говорять суб’єктивістські теорії. А артефактуальність так чи інакше відноситься до питання якості соціологічної інформації. Тому узагальнено можна сказати, що урахування суб’єктивного фактору на усіх етапах дослідження – основне питання взаємовідносин суб’єкту та об’єкту соціологічного дослідження.

25. Визначте основні методи контролю надійності соціологічної інформації (в. Паніотто).

Вирішення проблеми підвищення надійності соціологічної інформації здійснюється через виявлення можливих помилок. Це здійснюється через формулювання гіпотез про можливі джерела зміщення і проведення спеціальних досліджень (методичних експериментів) для перевірки цих гіпотез

В.Паніотто розбиває різні методи контролю соціологічної інформації на дві групи: методи зовнішнього та внутрішнього контролю. Під зовнішнім контролем розуміється зіставлення емпіричної інформації, отриманої в даному дослідженні, з якою-небудь іншою інформацією, під внутрішнім контролем — визначення помилок тільки на підставі інформації, отриманої в даному дослідженні.

Основними методами зовнішнього контролю є такі:

1. Контроль, зовнішній відносно моменту дослідження, або іншими словами, порівняння результатів вимірювання в даному дослідженні з результатами повторних вимірювань для тих же респондентів і того ж дослідника в тих же умовах за допомогою того ж інструменту і тієї ж процедури дослідження. Це найпоширеніший метод, за допомогою якого вивчають стійкість (точність) інформації.

2. Контроль, зовнішній відносно ситуації (умов) дослідження. Такий контроль має сенс здійснювати, якщо дослідник вважає, що на інформацію можуть впливати умови її отримання (наприклад, опитаний респондент удома чи на виробництві). Для здійснення контролю можуть порівнюватися або дані двох послідовних опитувань тих же респондентів (він буде зовнішнім також і для моменту дослідження), або одночасного опитування на масивах, що стохастично (або якимось іншим способом) вирівнюються. Наприклад, формуються дві випадкові підвибірки робітників заводу, одна з яких опитується на виробництві, а інша — удома за однією й тією ж анкетою. Даний вид контролю вимірює перш за все правильність інформації.

3. Контроль, зовнішній відносно інструменту і процедури дослідження.

Можна вказати декілька різновидів такого способу контролю. Один з них — порівняння даних опитування з даними інструменту, який вважається еквівалентним. Його називають методом еквівалентних або альтернативних форм варіантів — метод розщеплювання (split-half), який застосовується переважно в тестових методиках, що містять батарею однорідних питань і скерованих на отримання деякого підсумкового (наприклад, середнього) показника. Питання розщеплюються на дві групи, як передбачається, еквівалентні один одному, і далі проводиться опитування або одночасно на двох однорідних групах респондентів або з інтервалом часу на одних і тих же респондентах. У такий спосіб вивчається стійкість інформації.

Інший різновид даного виду контролю — порівняння нееквівалентних методів (наприклад, поштового опитування й інтерв'ю).

4. Контроль, зовнішній відносно дослідника. Під дослідником в даному випадку мається на увазі особа, що здійснює збирання інформації, виконавець — інтерв’юер, анкетер, спостерігач, кодувальник (при проведенні контент-аналізу). Про вплив інтерв’юера і анкетера іде мова в багатьох роботах. Зовнішній по відношенню до дослідника контроль використовується звичайно для оцінки правильності отриманої інформації.

5. Контроль, зовнішній відносно об'єкта дослідження. Застосовується у випадку, якщо відповідно до мети дослідження інструмент повинен давати однакові показники (розподіли, середні тощо.) на різних об'єктах. В соціологічних дослідженнях необхідність в даному виді контролю, тобто в порівнянні інформації, отриманої за допомогою ідентичних засобів на різних об'єктах, украй рідкісна (таке порівняння проводиться постійно, але не для визначення надійності інструменту, а для вивчення відмінностей об'єктів).

Методи внутрішнього контролю

1. Вивчення розподілу даної ознаки по всій вибірці. Такого роду контроль ґрунтується на деяких припущеннях про «правдоподібний розподіл» і свідчить про надійність інформації тією мірою, якою вірні ці припущення [4, c.43-46]. Зокрема, Г.Саганенко описує такі показники, що свідчать про недосконалість побудови соціологічної шкали:

• Відсутність дисперсії відповіді позначенням шкали

• Використання респондентами лише частини шкали

• Нерівномірне використання окремих пунктів шкали [5, с.252-254].

2. Порівняння розподілу різних ознак по всій вибірці. Одне з найпоширеніших завдань визначення надійності, що потрапляють в даний клас, — визначення внутрішньої узгодженості (консистентності) ознак. Це завдання вирішується в тих ситуаціях, коли за деяким набором ознак будується підсумкова ознака і досліднику потрібно визначити, чи дійсно використані ознаки узгоджуються з підсумковою.

3. Вивчення розподілу ознак в різних підвибірках. Сутність методу полягає в тому, що надійність певного інструменту вимірювання перевіряється за тим, настільки цей інструмент дозволяє отримувати відмінні результати у контрольних групах, які об’єктивно відрізняються за досліджуваними характеристиками