22. Засоби перевіркі надійності соціологічної інформації на разі використанні "якісніх" методів Дослідження.

Проблема надійності, даних якісного дослідження - найбільш уразлива сторона цієї методології. Вона є предметом критики з боку "прихильників кількісних методів", так як достовірних статистик валідності в цьому випадку бути не може. Надійність інформації забезпечується наступними діями дослідника:

1) зіставлення висловлювань з реальними фактами, особливо, якщо мова йде про події, які можна перевірити за офіційними документами: дати народження,. Смерті, розлучення, історичної події;

2) виявлення суперечностей у висловах респондента або різних індивідів. Наприклад, уточнюючу інформацію про події сімейної історії або вузької спільноти завжди можна отримати у інших членів групи;

3) зіставлення з аналогічними обставинами і подіями в житті інших людей, тобто - в рамках близьких, аналогічних соціальних контекстів; особливо це значимо при аналізі даних кейс-стаді;

4) порівняння отриманих даних з іншими джерелами інформації і насамперед кількісними (якщо вони є) для визначення ступеня типічності, репрезентативності даного "випадку". Хороший спосіб підвищення надійності даних - відбір об'єктів для інтерв'ювання з вибірки вже виконаного масового одослідження.

Для перевірки ступеня об'єктивності дослідника на етапі інтерпретації даних застосовується метод тріангуляції - перехресної інтерпретації деякого фрагмента випадку трьома дослідниками, що працюють в команді.

У будь-якому випадку перед початком аналізу слід задати собі два питання.

Перший - наскільки і в чому можна довіряти тому, у кого береться інтерв’ю, що потрібно перевірити додатково?

І друге питання - наскільки і в чому можна довіряти інтерв'юеру, як склалися його стосунки з респондентом: чи не були вік, стать, погляди інтерв'юера приводом для нещирості оповідача?

Завдання дослідника-аналітика полягає не просто в тому, щоб усунути ці складності. При подальшій інтерпретації матеріалу необхідно враховувати їх вплив або хоча б обумовити можливість їх побічного впливу на розповідь.

Соціологу важливіше розібратися, які культурологічні особливості стоять за тим чи іншим "соціальним міфом" або спотворенням факту. Тут перш за все треба задатися питанням: які, національні, регіональні чи інші особливості життя людини ведуть до спотворень у викладі одного і того ж факту. Центральне завдання - виявити прихований соціальний зміст спостережуваного факту.

23. Підходи до надійності інформації в контексті різних парадигм соціологічного дослідження. (СТАРШІ КУРСИ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ТУТ ШПАРГАЛКУ ПИТАННЯ № 1! Бо хто його знає, що тут вимагається І Я ВАМ (НАМ) РАДЖУ)

У рамках кількісних досліджень прийнято виділяти конструктної, зовнішню і внутрішню валідність (ступінь відповідності результатів дослідницького процесу дійсності). Перша пов'язана із забезпеченням правильності вимірювання, друга і третя - з виявленням причинно наслідкових зв'язків у рамках експериментальних досліджень. Д.Кемпбелл у свій час приділив чимало уваги всім трьом типам валідності.

Що стосується якісних досліджень, то проблема валідності не отримала тут однозначного рішення. Разом з тим, її стан повністю відповідає принципу проліферації, запропонованому в ранніх роботах Феерабента - кожен зможе знайти те, що буде відповідати його особистій методологічній позиції. Найбільшою популярністю користується концепція Губи і Лінкольн, вперше представлена ​​ще в 1985 році. У своїй роботі вони говорять навіть не про валідність, а про критерії оцінки якості якісних досліджень. На думку Губи і Лінкольн, в якісних дослідженнях необхідно говорити не про внутрішню валідність, а про достовірність (credibility), не про зовнішню валідність, а про переносимість (transferability), не про надійність, а про функціональну надійність (dependability), нарешті не про об'єктивність, а про підтверджуваність (confirmability). Всі вони характеризують достовірність (trustworthiness) дослідження. Правдоподібність грунтується на згоді учасників дослідження з формулюваннями, інтерпретацією і взагалі результатами аналізу дослідника. Переносимість відноситься до здатності концептів або конструктів, отриманих у ході дослідження, бути застосовними до більш широкого соціального контексту. Функціональна надійність має відношення до того наскільки правильно вибраний тип даних і відповідні методи їх збору в рамках того або іншого якісного проекту. Строгість використання методів необхідна для отримання високоякісних даних, які відкривають можливість проведення систематичного аналізу. Достовірність дослідника грунтується на його тренуваннях, досвіді, досягненнях та самопрезентації. А його філософські погляди повинні включати визнання натуралістичного дослідження, якісних методів, індуктивного аналізу, цілеспрямованої вибірки і цілісного мислення. І навіть у таких підходах, де однією з центральних категорією залишається валідність, вона зіставляється з іншими, центральними з точки зору якісних досліджень, поняттями. Максвелл виділяє три типи валідності - описову, інтерпретативну і теоретичну. Описова валідність пов'язана з тим чи правильно дослідник викладає у своїй роботі те, що він побачив і почув під час дослідження. Разом з тим, дослідник не тільки описує слова і вчинки людей, але пояснює їх значення - інтерпретує дані. Звідси розуміння дослідником того, що прийнято називати перспективою учасників дослідження (особливості їх інтенції, сприйняття, почуттів, переконань, оцінок), безпосередньо пов'язане з інтерпретативною валідністю. Після того як дослідник досяг розуміння на описовому та інтерпретативному рівні, він готовий перейти до побудови теорії. Якщо на попередніх етапах дослідник фокусується на розумінні, то тут він переходить до пояснення, що є його завершальною фазою. Теоретична валідність має вирішальне значення на цьому етапі і повинна давати оцінку двом головним складовим будь-якої теорії - використовуваним поняттям і взаємодії, що існує між ними. Підхід Максвелла представляється найбільш прийнятним у вирішенні проблеми спільної валідихації в рамках якісних і кількісних досліджень. У цьому випадку до складу валідності входять такі її типи: теоретична, конструктна, зовнішня, внутрішня і передбачувальна. Теоретична вказує наскільки теоретичний конструкт, покладений в основу дослідження, відповідає реальному соціальному феномену. Конструктна демонструє наскільки вимірювальна методика і отримані на її основі результати відповідають теоретичному конструкту. Зовнішня пов'язана з тим, наскільки вибіркова сукупність може виступати основою для узагальнень щодо інших людей, контекстів і періодів. Внутрішня валідність показує наскільки вимірювання дослідження підтверджують існування зв'язків між змінними, а також наскільки такі зв'язки можуть бути підтвердженням причинно-наслідковою залежністю між ними. Передбачувальна пов'язана з тим, наскільки теоретична, зовнішня і внутрішня валідності забезпечують передбачувальний потенціал дослідження. Здебільшого досягнення теоретичної валідності є прерогативою якісного дослідження, так як теорія, що побудована на основі ретельного вивчення емпіричного світу, буде обгрунтованішою, ніж теорія, яка грунтується на вивченні літератури і, тим більше, на здоровому глузді дослідника. Після досягнення теоретичної валідності можна переходити до вирішення інших завдань валідизації в рамках кількісної парадигми.

Можно, как предлагает Ньюман, рассмотреть понятие надежности с т.з. трех парадигм – позитивизм, понимающая социология и критическая социальная наука.

Позитивизм: Позитивизм включает в себя важную просвещенческую идею - люди могут познавать истину и отличать ее от лжи через применение разума. Поэтому по большому счету условия человеческой жизни могут улучшиться через применение разума и раскрытие истины (сейчас есть немало учений, которые с этим никогда не согласятся). Согласно позитивизму, насколько более разумным будет человеческое существо, настолько шире будут пути к прогрессу. В этом - оптимизм, вера в jсвобождающую роль познания и в возможность истинного знания, в возможность получить истинное объяснение. В позитивистской науке объяснения социальной жизни тогда признаются истинными, когда они логически непротиворечивы и согласованы с наблюдаемыми фактами. Однако этого недостаточно. Исследователь должен воспроизвести результаты других исследователей, добавив туда свой вклад. Необходимы повторение или заменяемость (replication). Это виды проверки на целостность всей системы творящегося познания. По данному принципу объяснения повторно проверяются с помощью объективных фактов. Поэтому позитивизм признает открытое соревнование между противоположными объяснениями, рассматривая их как некие правила, которые приходится употреблять. Это означает, что научное познание постепенно накапливает строго полученные результаты. Например, исследователь считает, что рост преступности в Сан-Диего, в штате Калифорния, связан с возрастанием безнадзорности детей. Ни в одном из прежних исследований каузальное отношение между ростом преступности и безнадзорностью детей не было показано. Это затрудняет исследование, поскольку очевидность каузального закона зависит от нахождения тех же отношений в других городах.

Понимающая социология: В понимающей социологии для исследователя теория является истинной, если она придает смысл тому, что изучает и позволяет другим глубже понять эту реальность. Теория или описание считаются верными, если исследователь достигает более глубокого понимания оснований, на которых базируется поведение другого, его чувства и видение мира. Понимающее объяснение документирует точки зрения действующих лиц и переводит их в формы, которые понятны для читателя. Здесь действует методологический принцип, который можно назвать постулатом адекватности: если научное рассмотрение человеческих действий может быть представлено для индивидуального действующего лица как текст, то оно должно быть понятно этому лицу, переводимо им в действие и в принципе схватываемо его партнерами по действию в терминах интерпретации здравого смысла . Описание системы значений другого – вторичный процесс. Исследователь знает свой материал не из первых рук, он подобен путешественнику, рассказывающему о чужом городе. Это вторичное рассмотрение никогда не будет эквивалентно первичному, которое есть у того, кого изучают. Но чем оно ближе к первичному, тем лучше.

Критическая социальная наука: Позитивисты проверяют теорию через дедукцию гипотез, сверяя их с наблюдаемой реальностью и затем комбинируя результаты в системы законов. Теории в понимающей социологии, как мы говорили, проверяются через обнаружение системы значений и правил поведения, придающих смысл тому, что исследуется. Критическая теория предлагает рассматривать себя как ресурс, который дает людям возможность понимать и менять свой собственный мир. Она проверяется описанием условий существования, создаваемых предполагаемыми структурами, и использованием познания этих структур для изменения социальных отношений. Критическая теория учит людей их собственному опыту, помогает им понять их историческую роль. Она, прежде всего, призвана информировать практическое действие, а также менять базис реальных условий жизни. С самого начала она находится в постоянном взаимодействии с миром, который рассматривает, чтобы объяснить его. Это происходит потому, что критический подход пытается изменить мир именно путем вторжения в скрытые структуры, которые находятся в постоянном изменении. Это динамический уровень анализа - процесс одновременного и применения теории, и изменения ее. Критический подход отличает хорошую теорию от плохой через праксис. Праксис означает, что объяснения имеют смысл, когда они побуждают людей понять и изменить их социальный мир. Например, критический исследователь развивает объяснение домашней дискриминации.

Если при этом выяснено, что определенные экономические отношения вызывают дискриминацию, нужно исследовать сами эти отношения так, чтобы стало возможно объяснить, как они могут изменить поведение дискриминирующего.