37. Основні поняття аналізу соціально-економічної стратифікації. Стратифікація за багатством, доходом, майновим станом

Основні поняття: економічна нерівність, бідність, абсолютна бідність, відносна бідність, первинна і вторинна бідність, межа бідності, основні потреби людини, соціальна ексклюзія, прожитковий мінімум, андерклас, старі та нові бідні, дохід, заробітна плата.

Економічна нерівність – це форма соціальної нерівності, що виражається у нерівномірному доступі різних соціальних прошарків до матеріальних ресурсів.

Бідність – це економічне становища індивіда або групи, що характеризується нестачею засобів, необхідних для задоволення основних потреб(у їжі, житлі, одязі тощо). Розрізняють поняття абсолютної та відносної бідності, а також первинну та вторинну бідність.

Абсолютна бідність – це нестача засобів для задоволення реальних вітальних потреб індивіда або групи.

Відносна бідність – це нестача коштів для ведення суспільно легітимованого способу життя(«звичайного» способу життя)

Первинна бідність – економічне становище, обумовлене реальною нестачею засобів існування.

Вторинна бідність – це бідність, що обумовлена нераціональним використанням бюджету родини(індивіда, групи).

Межа бідності – це грань, нижче якої відсутні основні засоби забезпечення життя людини.

Основні потреби людини – це сукупність засобів, необхідних для життя людини. До основних потреб відносять елементарні потреби(їжа, одяг, житло, доступ до води, опалення, електроенергії), а також доступ до освіти, праці тощо.

Соціальна ексклюзія – це стан виключеності певного соціального прошарку із мережі соціальних, культурних, економічних та політичних відносин. Представники цього прошарку – це маргіналізовані члени суспільства. Поняття соціальної ексклюзії – це своєрідний еквівалент поняття бідності для постіндустріальних суспільств, де причиною низького економічного статусу людини є не дискримінація з боку більш забезпечених верств, а нездатність або небажання включитися у суспільне життя.

Андерклас – це ущемлений у своїх інтересах суспільний прошарок, до якого входять безробітні, недієздатні або зайняті неповний робочий день люди, котрі так чи інакше відірвані від суспільного життя та не розділяють основних суспільних успіхів та спрямувань. Серед основних характеристик, приписаних суспільною оцінкою андеркласу, виокремлюють наступні: соціальна пасивність, соціальна ексклюзивність, конформізм, низький рівень освіти, нахлібництво, ледачість.

Старі та нові бідні – це класифікація, що застосовується для аналізу постсоціалістичних суспільств, де старі бідні – це традиційно бідні групи населення, котрі за попереднього державного укладу також мали низький економічний статус(одинокі матері, багатодітні родини, інваліди, пристарілі), а нові бідні – це групи бідних людей, що ніколи раніше не входили до прошарку бідних(держслужбовці, робітники), і отримали цей статус внаслідок новітніх економічних трансформацій.

Дохід – це грошові ресурси або матеріальні цінності, що отримує індивід внаслідок виконання певної діяльності.

Заробітна плата – це грошова компенсація, що отримує найманий працівник за виконану ним працю від роботодавця.

Багатство – це чиста вартість матеріальних та фінансових засобів, якими володіє індивід(група).

Економічний фактор є одним із базових при аналізі соціальної структури суспільства. Макс Вебер називав його серед основних векторів соціальної стратифікації, поряд із владою та престижем. Зрозуміло,що всі ці виміри(економічний, політичний, статусний, освітній, професійний та ін..) тісно взаємопов’язані, але окремий розгляд стратифікації за доходом є досить актуальним, адже цей показник є безпосереднім кількісним показником статусної позиції та одним із найзручніших для порівняння представників різних груп. Класична схема передбачає поділ суспільства на 3 класи: вищий, середній та нижчий. Деякі дослідники виокремлюють у межах кожного із цих класів іще 2 або 3 прошарки. Е. Гіденс запропонував свою класову схему, що включає вищий, середній, робітничий клас та андерклас. Слід взяти до уваги, у цих схемах застосовується комплексне бачення класової структури суспільства, що включає окрім економічного і інші виміри, але матеріальне становище індивідів із тих чи інших прошарків у більшості випадків еквівалентне їх позиції у інших стратифікаційн системах.