61. Методологія дослідження фотографії

Сучасний світ наповнений візуальними образами. Тому візуально доступні для сприйняття аспекти соціального світу є предметом вивчення багатьох соціально-гуманітарних і суспільних наук. Особливе місце серед них займає візуальна соціологія, у фокусі якої візуальний образ являє собою не тільки самостійний об'єкт пізнання, але й засіб пізнання суспільного життя.

Метод аналізу фотографій (візуальний метод), придбавши відносну самостійність в силу своєї специфіки, виділився з соціологічного методу аналізу документів.

Фотографію можна охарактеризувати як візуальний документ. Джерелом фотографічних документів можуть бути друковані засоби масової інформації, електронні джерела, особисті архіви, книги, наукові архіви. За способом зберігання фотографія може бути друкована або електронна.

У соціології прийнято розрізняти два головних види аналізу документів:

• якісний аналіз, який називають ще традиційним (класичним). Цей спосіб має на увазі все різноманіття розумових операцій, пов'язаних зі сприйняттям та інтерпретацією змісту документа. Такий метод заснований на інтуїтивному розумінні, аналізі та узагальненні змісту документів, а також на логічному обгрунтуванні висновків;

• кількісний аналіз, який іменують контент-аналізом або формалізованим аналізом документів. Контент-аналіз - це перенесення в кількісні показники масової інформації з подальшою статистичною обробкою та змістовною інтерпретацією виявлений числових закономірностей.

Метод аналізу фотографій, будучи видом методу аналізу документів, також має якісний і кількісний підходи.

Зупинимося на розгляді якісного аналізу фотографій.

Інтерпретуючи фотографічні матеріали, дослідник отримує візуальні дані. Класик документальної фотографії Доротея Ланге, характеризуючи мету своєї діяльності, описала суть візуальних соціологічних даних: «Фокусом інтересу фотографії є ​​людина. Вона реєструє його повсякденне життя ... Фотографія відображає інститути людини - сім'ю, церкву, уряд ... »

Штомпка в своїй роботі «Візуальна соціологія» наводить перелік візуально доступних об'єктів і явищ (тобто візуальних соціологічних даних), які надають найбільшу можливість для соціологічного аналізу.

1. контекст - це типові галузі суспільного життя, в які люди якось входять і з яких виходять протягом свого повсякденного функціонування, а також протягом свого життя. Найважливіші контексти: дім, робота, споживання, подорожі (переміщення в просторі), хвороба, смерть, освіта (виховання), релігія, політика, наука (пізнання), мистецтво, відпочинок (розвага), спорт, війна і природні катастрофи.

2. люди. Людина є базовою складовою суспільства і головним об'єктом інтересу соціології. З яким би контекстом дослідник не мав справи, він знайде там людей: батьків і дітей в контексті сім'ї і т.д. Піддаючи аналізу людину на фотографії, можна отримати інформацію про його індивідуальні характеристики, тілесні характеристики, соціокультурні, характеристики невербальної комунікації, визначені символи, характеристики особистої гігієни, загальну характеристику зовнішнього вигляду.

3. дії. Поведінка людей надзвичайно різнорідниа, виконує різні функції в різних контекстах суспільного життя і візуально не розкриває внутрішні мотиви поведінки. Поведінка може бути рутинною, типовою, девіантною, ритуальною, церемоніальною (незвичайною, рідкісною).

4. соціальна взаємодія, інтеракція, взаємно зорієнтовані дії, принаймні, двох людей. Прикладом найпростішого виду інтеракції є розмова. Для аналізу інтеракції дуже важливо просторове положення партнерів, а також дистанція між ними.

5. соціальні групи і колективні дії. Аналізуючи групові фотографії, можна охарактеризувати наступні параметри: формальні показники (чисельність, вік учасників, гендерні характеристики), вид та форма (малі групи - діади, тріади і мікрогрупи, умовні і реальні групи, формальні і неформальні групи, первинні та вторинні групи, дифузні групи , асоціації, корпорації та колективи; великі групи - маса, публіка, натовп), просторова структура групи (черга, натовп тощо), структура ієрархії або нерівності, «змістовна» характеристика дії групи (мета і характер дій), ритм колективної активності, що змінюється (наприклад, посилення вуличного руху в різний час дня), типовість або нетиповість колективної поведінки в певних ситуаціях (вулична маніфестація, церковна служба, рок-концерт і т.д.).

6. культура. Спостереженню і вивченню дослідника піддається все те, що входить у поняття матеріальної культури - знаряддя праці, предмети домашнього господарства, оформлення будинків, одяг.

7. оточення. Соціологічну інформацію можна отримати, аналізуючи навколишнє середовище людини, як природне (тип природного ландшафту, погодні умови), так і створені людиною цивілізацію і інфраструктуру (тип поселення, розташування вулиць, структура населених пунктів, транспортні засоби). Крім того, важливим джерелом соціологічних даних є організація житлового та виробничого простору: меблювання будинку, технічне обладнання жител, виробнича середу і організація місця праці. Спостереженню і дослідженню підлягають такі області, що займають в сучасному суспільстві значну частину людської активності, як споживання, розвага.

Отже, якісний аналіз фотографічних документів включає в себе аналіз та інтерпретацію контексту і різних аспектів представленої на фотографії суспільного життя (людей, їх дій, взаємодій між ними, навколишнього середовища людини). Аналіз фотографій може дати досліднику уявлення про основні особливості і закономірності суспільної структури, культури і суспільного життя.

62.Дилеми навколо візуальної методології.(кандиба) + см. № 35 ( 1 абзац)

Процеси візуалізації, які мають місце в сучасній культурі, не перестають привертати увагу наукової громадськості: як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Особливість такої пильної уваги, вчені визначають по-різному. П. Штомпка, констатує те, що візуальна культура в сучасну епоху стала більш насичена і різноманітна в плані форм, а також масштабності її поширення. Він також дає характеристику процесам, які вплинули на такі тенденції. «Першим, є більш посилений та інтенсивний розвиток, другим - урбанізація, наступним - процес комерціалізації, і останній, - поява споживчого товариства підлеглого імперативам постійного звернення до новизни і оригінальності". З цим можна не погодитися, але деякі речі видно навіть неозброєним оком. Тому виникає ряд питань, які вимагають свого як теоретичного, так і методологічного обгрунтування. Феномен візуального вимагає розгляду його не тільки як феномена, а одночасно і як методу. Візуальне, що є присутнім у культурі, буде представлено, як артефакт, те, що створено штучно. Саме не безпосередні візуальні явища, а опосередковані через різні іконічні форми. Що стосується самої візуальної методології, то скоріше існує полемічне коло суджень, ніж однозначна точа зору. Джуліан Роуз у своїй роботі «Візуальна методологія» виділяє кілька позицій, що стосується сучасних дискусій щодо візуальної культури. Це: ставлення до візуального зображення; врахування соціальних умов та ефектів візуальних об'єктів; звернення уваги на процес бачення зображення; методологічні інструменти: об'єкти та модальності; доцільність вибору того чи іншого методу. Він же звертає увагу, що перед тим, як вибрати метод, слід придбати контекстуальні знання про образності, які піддаються рефлексії, а також звернути увагу на історико-соціальний контекст виготовлення зображення, так і різноманітність шляхів порозуміння візуальної образності. Базовим елементом при розгляді візуальної культури є - образ. Образ це щось, що змінюєься швидко та невловимо, і разом з тим ми маємо справу з образом, який іманентно належить речі, і таким який формується в нашій свідомості. Для розгляду візуального як методу дослідження самої реальності, особливого значення набуває рух, тобто статика і динаміка візуального зображення. «Образ - руху» як його називає Жиль Дельоз він відрізняється від усіх інших образів і вже ця відмінність має супроводжуватися іншою методологією. За - цьому в межах аналізу візуальних образів слід враховувати їх генезис, функціональність, розміщення, зв'язку минулого, теперішнього і майбутнього, відповідність його тієї реальності, яку він відтворює, статичний або динамічний характер. Саме образ, становить базовий елемент візуальних методів. Здатність людини до зорового сприйняття лежить в основі появи та функціонування візуальних методів. Якщо підходити дуже узагальнено, то саме зорове сприйняття лежить в основі спостереження. Саме спостереження як загальнонауковий метод емпіричного дослідження базується на використанні баченого, того, що ми можемо осягнути за допомогою зору. Коли мова йде про візуальні методи, то мова йде про бачення вже баченого. Саме бачення того, що кимось або навіть самим дослідником було зафіксовано і складає онтологічний аспект візуальних методів. Візуальні методи допомагають перенести досвід далекого минулого або близького, повторити, або «зупинити мить». Якщо спробувати сформулювати їхню сутність, візуальні методи - це засоби, що представлені документально у вигляді зображень, які формують візуальні образи і мають різне функціональне призначення. Одним з перших візуальних методів можна розглядати малюнок, який в подальшому знайшов своє продовження у фотографії, а з часом в кінематографі та телебаченні. Зараз ми спостерігаємо нове з'єднання всього вище перерахованого в Інтернеті.