1. Соціологія масових комунікацій як наука: об’єкт та предмет дослідження.

СМК виникла в 1-й чверті. ХХ ст. в США. - Б. Берелсона, X. Кентріла, П. Лазарсфельда, Г. Лассуелла, Р. Мертона, Т. Ньюкома, Г. Олпорта, К. Ховленда, М. Шерифа, У. Шрамма, що створили школи гл. обр. в США, Англії і Франції. Соціологія масових комунікацій — галузь соціології, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.

Предмет її досліджень — взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту, особливості сприйняття масової інформації, вивчення функціонування окремих засобів масової інформації тощо.

Об'єкт — сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі.

Розвиток соціально-політичних систем у XX ст., - формування в першій його половині тоталітарних режимів в Європі з міцною та розгалуженою системою масової пропаганди. Проблеми ефективності пропаганди і контрпропаганди, впливу масової комунікації на поведінку громадян. А своїм головним завданням соціологія масових комунікацій вважала вивчення особливостей процесу комунікації та чинників, що впливають на його ефективність. Сам процес комунікації вона розглядає за такою схемою: «ХТО — ЩО ПОВІДОМЛЯЄ — ЯКИМ КАНАЛОМ — КОМУ — З ЯКИМ ЕФЕКТОМ?» (схема Г. Ласауелла).

Одночасно розвивався методологічний арсенал досліджень: процедури масового вибіркового опитування та панельного дослідження аудиторії, контент-аналізу, експериментів у сфері масової комунікації.

У 50—60-ті роки XX ст., під впливом структурного функціоналізму, стрижневе до того часу поняття ефективності було доповнене поняттям про функцію та дисфункцію в процесі комунікації. А об'єктом досліджень замість процесу комунікації стала система соціальних зв'язків, у межах яких процес масової комунікації реалізується і на які він безпосередньо впливає. Відтоді роль масової комунікації почали вбачати не лише у впливі на установки, знання окремих індивідів, а й у поширенні певних інституціалізованих стандартів сприйняття дійсності, культурних норм, стереотипів поведінки.

Усе це дало змогу у 70—80-ті роки розвинути радикальні критичні напрями соціології масової комунікації.

Одночасно загострюється інтерес до масової культури, міжнародних комунікацій, глобальних проблем поширення інформації, які часто розглядали в межах концепції «культурного імперіалізму».

Представники постмодерністського підходу загострюють увагу на різких розбіжностях між реальним світом та його образом у сучасних комунікативних потоках, на зростанні в процесі масової комунікації ролі «симулякрів» (інформаційних образів, що не відповідають життєвим реаліям).

2. Місце соціології масової комунікації в системі соціологічних знань.

Комунікація, що грає одну з найважливіших ролей у соціалізації на протязі всієї історії існування людства, об'єктом наукового соціологічного інтересу стала тільки в двадцятому столітті. СМК є спеціальною соц. теорія. Спеціальні соціологічні теорії вивчають соціальні процеси, а комунікація - це соціальний процес. ССТ виконують методологічні функції по відношенню до емпіричних соціологічних досліджень і збагачують свій понятійний апарат, спираючись на фактологічний матеріал цих досліджень.