18. Назвіть основні положення концепції соціального класу Карла Маркса.

К. Маркс виразно підкреслював, що джерелом соціального розвитку виступає боротьба між антагоністичними суспільними класами. За Марксом, класи виникають і протиборствують на основі різного положення і різних ролей, виконуваних індивідами у виробничій структурі суспільства. Іншими словами, найбільш загальною основою утворення класів є суспільний поділ праці. Поділ праці на виконавську і організаторську історично передував утворенню приватної власності і суспільних класів. З моменту виникнення класів не рід діяльності визначає належність до даного класу, а навпаки, належність до класу визначає заздалегідь задане коло професій, якими може займатися виходець з даного класу.

Таким чином, ключем до розуміння марксової теорії класового розподілу суспільства є відкриття К. Маркса - двоїстого характеру праці: як конкретної праці, описуваної техніко-технологічним змістом, і абстрактної - описуваної ступенем і способом витрат робочої сили.

Американський соціолог Чарльз Андерсон, проаналізувавши погляди Маркса, перераховує такі критерії соціального класу: загальна позиція в економічному способі виробництва; специфічний спосіб життя; конфліктні і ворожі відносини з іншими класами; соціальні відносини і спільність, що виходять за місцеві і регіональні межі; класова свідомість; політична організація.

У марксовому сприйнятті класу важливе місце займає категорія інтересу, пояснення протилежності інтересів основних класів. Люди, що знаходяться в різних відносинах до засобів виробництва, мають протилежні інтереси. Важливим моментом є й об'єктивність існування класів, незалежно від того, усвідомлюють це самі члени класу чи ні. Поняття об'єктивності існування класів є відмінною рисою підходу Маркса до вивчення стратифікації.

При вивченні класів і їх відносин важливі, по Марксу, наступні поняття: класова свідомість, класова солідарність і класовий конфлікт.

Під класовою свідомістю розуміється усвідомлення класом своєї ролі у виробничому процесі і свого ставлення до інших класів. Для остаточного конституювання класу з ізольованих індивідів необхідне усвідомлення єдності, відчуття відмінності від інших класів і навіть ворожості стосовно інших класів. Кінцева стадія свідомості, на думку Маркса, досягається тоді, коли робітничий клас починає розуміти, що своєї справедливої мети він може досягти, лише знищивши капіталізм, але для цього потрібно об'єднати свої дії - Клас "для себе".

«Клас у собі» і «клас для себе» - це різні соціальні утворення, і якщо перший в більшій мірі відображає статусні характеристики групи як одного з об'єктів соціальної структури, то другий є груповим суб'єктом, актором, котрий усвідомив свої інтереси і готовий їх відстоювати, перш за все, політичними засобами. Однак, що постійно підкреслює К. Маркс, клас співвідноситься не з світоглядом людей, а виключно з об'єктивними умовами їхнього економічного становища, саме з яких виростає специфічний характер суспільних відносин.

Під класовою солідарністю мається на увазі ступінь усвідомлення єдності чи навіть воля до спільних дій, необхідних для досягнення їхніх політичних та економічних цілей.

Класовий конфлікт має два етапи: 1. неусвідомлена боротьба між робітниками і капіталістами за більш справедливий розподіл прибавочного продукту, коли класова свідомість ще недостатньо розвинена; 2. свідома і цілеспрямована боротьба між двома класами, коли робітники усвідомлюють свою історичну роль і виступають спільно за поліпшення свого положення і, в кінцевому підсумку, за перехід власності над знаряддями виробництва у свої руки.

К. Маркс виділяє три великі, внутрішньо неоднорідних класи сучасного йому капіталістичного суспільства: наймані робітники (чия власність - лише робоча сила, а дохід - заробітна плата), капіталісти як власники капіталу ( дохід у формі прибутку) і земельні власники (чий дохід визначається земельною рентою). К. Маркс не заперечує наявності безлічі проміжних шарів, створюваних поділом суспільної праці. Серед проміжних класових утворень він називає групи чиновників і людей розумової праці, квазі-класові утворення селян, ремісників і крамарів, класові фрагменти люмпен-пролетаріату та ін. Але тільки даним двом полярним класам, згідно з автором, відкрита ідея і можливість створення нового соціального порядку, оскільки проміжні класи не володіють ні ініціативою, ні історичним динамізмом.

Використовуючи сучасну соціологічну термінологію, соціальні класи за Марксом - це реальні агенти соціальних змін, соціальні актори, які своїми інтересами і діями визначають вектори трансформації сучасного суспільства.

Процес класоутворення в логіці К. Маркса: Власність на засоби виробництва - Відчуження-Експлуатація-Спільність способу життя і класового інтересу-Класова свідомість-Соціальна дія