23.Інтегральна концепція соціальної стратифікації г.Ленського: основні ідеї, категорії. Розвиток і застосування концепції в сучасних дослідженнях стратифікації.

Г.Ленські у своїй концепції сформулював два закони розподілу, які полягають у тому, що:

1)люди будуть ділитися продуктами своєї праці в тій мірі, в якій це необхідно для забезпечення виживання і продовження виробництва тих інших, чия діяльність необхідна або корисна їм самим.

2)Якщо ми виходимо з того, що важливі рішення щодо людських дій мотивуються майже цілком егоїстичним інтересом чи інтересом своєї групи, і якщо ми виходимо з того, що багато найбільш бажаних людьми речей дефіцитні, то тоді цей додатковий продукт неминуче викликатиме конфлікт і боротьбу за контроль над ним.

Влада - ймовірність того, що особи або групи здійснюють свою волю навіть всупереч протидії інших. З цього випливає, що влада буде визначати розподіл майже всього додаткового продукту, що є у суспільства.

Другий закон вказує шлях до дуже важливого відношення: між нашими двома головними змінними, тобто між владою і привілеєм. Якщо привілей визначається як володіння або контроль частини додаткового продукту, виробленого суспільством, тоді з цього випливає, що привілей значною мірою є функцією влади і в дуже обмеженій - функцією альтруїзму. Це означає, що для того, щоб пояснити розподіл основної частини привілеїв у суспільстві, ми повинні визначити розподіл влади.

Престиж в значній мірі, хоча і не повністю, є функцією влади і привілеїв, принаймні в тих суспільствах, де є значний додатковий продукт. Якщо це так, то звідси випливає, що форми розподілу престижу і його причини можуть значною мірою бути виведені з обговорення розподілу влади і привілеїв і їх причин в тих суспільствах, де є істотний додатковий продукт.

Ленскі висуває 2 гіпотези:

- в якості першої гіпотези можна передбачити, що в найпростіших суспільствах або в тих суспільствах, які найбільш примітивні в технологічному відношенні, доступні товари і послуги будуть розподілятися цілком або більшою частиною за потребами.

- в якості другої гіпотези ми можемо припускати, що в міру розвитку технічного прогресу все зростаюча частка товарів і послуг, доступних суспільству, буде розподілятися на основі влади.

Після цього автор припускає, якщо перші два закони розподілу і дві засновані на них гіпотези вірні, тоді природа систем розподілу буде змінюватись в значній залежності від ступеня технічного прогресу суспільств. При цьому технологія ніколи не є ізольованою змінною в соціокультурних системах. Навпаки, є тенденція її досить тісного зв'язку з цілою серією інших змінних, які, очевидно, знаходяться у відношенні залежності від неї.

Необхідно також відзначити, що класифікація суспільств на основі характеру їх технології не означає, що всі з них, що входять в одну категорію, мають ідентичні системи розподілу. Очевидно, що всередині кожного соцієтального типу є варіації, так само, як всередині кожного типу ринку.

Виживання - це головна мета значної більшості людей. А якщо так, то звідси випливає, що здатність відібрати життя є найбільш ефективною формою влади. Кажучи іншими словами, чим сильніше люди будуть реагувати, тим більше, в порівнянні з іншими, вони будуть готові до загрози використання сили. Фактично, сила являє собою останню судову інстанцію; по відношенню до сили є лише одна форма апеляції - використання сили що перевершує її.

Сила - це фундамент політичного суверенітету, вона також і фундамент системи розподілу в будь-якому суспільстві, де ділиться додатковий продукт. Там, де сила примусу слабка, неминуче з'являється виклик, а система в кінцевому рахунку руйнується і замінюється іншою, що більш міцно спирається на силу. Люди, що борються за контроль над додатковим продуктом суспільства, не визнають поразки до тих пір, поки є більш високий апеляційний суд, в якому вони можуть з певною ймовірністю успіху виграти свою справу і отримати вигоду.

Меншу ступінь нерівності в промисловому суспільстві Г. Ленскі пояснює меншою концентрацією влади у керуючих, наявністю демократичних урядів, боротьбою за вплив між профспілками та підприємцями, високим рівнем соціальної мобільності і розвиненою системою соціального забезпечення, яка підвищує життєвий рівень незаможних до певних, цілком прийнятних стандартів.