15. Логіка соціологічного дослідження.

Проблема логіки наукового дослідження виникла початково у вигляді пошуків побудови логіки відкриття. Вона була пов’язана з мрією побудувати таку логічну систему, яка б вчила людей здійснювати наукові відкриття. Основне завдання логіки наукового дослідження – вироблення низки категорій і форм, які б виражали пізнання як дослідження. Категорії логіки наукового дослідження – це найбільш загальні поняття, у яких втілена сутність наукового дослідження і його складових.. Взагалі логіка наукового, а отже і соціологічного дослідження, має три групи понять:

1. категорії, що відображують основні складові моменти наукового дослідження;

2. поняття, які всебічно характеризують наукову теорію;

3. поняття, що складають загальнометодологічні передумови наукового дослідження;

До недавнього часу у філософії і методології науки панував спрощений погляд на логіку і процедуру наукового дослідження, який можна позначити як «традиційний образ науки».

У сучасній соціології логіка соціологічного дослідження визначає для вченого такий хід подій: перевірка загальної теорії; формування основної теоретичної гіпотези; операціоналізація основних теоретичних понять; вирішальний експеримент; прийняття або відкидання гіпотези; прийняття або відкидання загальної теорії, з якої була виведена дана гіпотеза;

Загалом логіка якісного дослідження постає як лінійна, бо вона складається з низки послідовних кроків від початкових емпіричних даних до гіпотез, сформульованих у результаті. Ця логіка знаходиться у напрямку від невпорядкованих емпіричних даних до спрощення і концептуалізації. Цей рух відображає лінійну послідовність стадій аналітичного аналізу, як послідовне сходження до більш абстрактних узагальнень. З іншого боку, логіка якісного дослідження має циклічний характер, так як відбувається постійне повернення до вихідних емпіричних даних для перевірки і уточнення попередніх теоретичних побудов (категорій концепцій). Тому більш реалістично уявити якісне дослідження як серію спіралей. Такий тип аналізу проходить через різні цикли, збираючи при цьому все більшу кількість додаткових емпіричних даних.

17. Поняття достовірності та ймовірності соціологічного знання.

Імовірність та достовірність – дві характеристики доказовості знання. Окреме судження, концепція або теорія є формами достовірного знання, якщо мається достатньо основ стверджувати, що їх істинність остаточно встановлена. Іншими словами – це знання, яке не , воно може виявитися хибним. Достовірність - це характеристика гносеологічного підходу до об’єкту дослідження. Вона визначає, як уже відмічалося, знання абсолютної відповідності інформації про об’єкт самому об’єкту, тобто знання того, що інформація про об’єкт відтворює його таким яким він є насправді незалежно від суб’єкта дослідження. Іншими словами, достовірність – це доведеність об’єктивної істинності інформації. Вона не доводиться повністю в процесі дослідження, наприклад шляхом логічних процедур, а повинна бути практично провірена.

Ймовірність та достовірність виконують функцію теоретичної орієнтації емпіричного дослідження.Безпосередній зв'язок теорії та емпіричного дослідження здійснюється перш за все через гіпотези. Гіпотези в загальних рисах визначають і процедуру дослідження. Необхідний також і пошук операціональних визначень, що спрощують та конкретизують загальні поняття. Їх завдання – забезпечити перехід від одного структурного рівня знання до іншого. Да­на операція дозволяє прослідкувати відому залежність між теоретичною концепцією і процедурою емпіричного дослідження. Наступною, найбільш істотною, якщо не основною умовою достовірності знання є адекватність методів її отримання.

Конкретне соціологічне дослідження передбачає використання емпіричних методів. До них відносяться методи збору первинних даних і їх обробки. Вони спрямовані на виявлення емпіричних закономірностей за індуктивно-статистичною процедурою. Одні з них емпіричні за характером інформації, що отримуються з її допомогою, інші – за рівнем узагальнення даних і за рівнем ймовірності відтворення реального стану речей.

Ймовірність результатів конкретного соціологічного дослідження можна підвищити шляхом створення концретних умов пізнання і вдосконалення процедури і техніки, здатних забезпечити якісність первинних даних і надійність їх обробки. Ми ніколи не досягнемо цим шляхом повної достовірності даних, однак можемо приблизитися до неї настільки, щою знехтувати відмінністю між імовірністю та достовірністю при використанні їх для побудови емпіричної теорії.

Саме тому соціологи надають першочергового значення проблемі «достовірності», «якості», «надійності» соціологічної інформації.