19. Загальна характеристика соціологічних шкал. Надійність шкали.

Вік, зарплату – можна виміряти кількісно, але певну характеристику(ентузіазм, дібілізм гг, настанови) можна виміряти не так, а через інтенсивність. Тому, що ми вивчаємо ми приписуємо кількісну визначеність. Це вимір, вимірює шкала.

Шкала – система характеристик того що вивчається, що є еталоном. Містить континуум (протяжність якості що вивчається) і градацію

1) номинальная;

- це шкала найменувать. Вона невпорядкована. Враховує рівність-нерівність об’єктів за ознакою що обрана (вік, стать, сімейний стан). За різних характеристик порядок буде різним.

2) поpядковая;

- це рангова шкала. Вона впорядкована і номінальна. Враховує рівність-нерівність, і відношення порядку(скажімо, максимально позитивна відповідь-позитивна—нейтральна—негативно- максимально негативна. Вивчають установки , інтенсивність оцінок якостей, суджень.

3) интеpвальная.

- рангова шкала, підрозділам якої присвоєно бали. Не тільки фіксує і впорядковує прояв певного явища, але і розраховує інтервал між цими проявами.

Якість окремих індикаторів, сумарних показників (індексів) і шкал визначається їх надійністю і валідність.

Надійність вимірювання пов'язана з його стійкістю і відтворюваністю. Показник може вважатися надійним в тій мірі, в якій отримані оцінки можуть бути відтворені на даній сукупності об'єктів вимірювання. Основний вид надійності - це надійність-повторюваність (або діахронії, ретестовой надійність). Оцінка ретестовой надійності відображає результати повторного застосування одного і того ж показника (питання, тесту) для однієї і тієї ж вибірки випадків (респондентів) в різні моменти часу. Якщо люди відповідають на питання однаково і в першому, і в другому, і в усякому подальшому разі, то це питання надійний. Важливо відзначити, що надійність інструменту виміру не відображає його точність або правильність.

18 Помилки в дослідженні; їх природа і допустимі межі.

Отримання соціологічної інформації сполучене з її можливим викривленням у зв’язку з помилками, що їх припускають на різних етапах дослідження.

Теоретичні помилки – пов’язані з недоліками спеціальної методології, тобто теорії розробки методичних засобів соціологічного дослідження; пов’язані з недосконалістю теорії, взятої за основу обраного засобу вимірювання, хибністю первинних положень, що обґрунтовують вимірювальну процедуру, неправильною побудовою логічної моделі соц.явища, що вивчається. Вживають термін «квазіпохибка».

Інструментальні помилки – пов’язані з недоліками методики (наприклад, з недоліками у відборі одиниць дослідження та вимірювання їх характеристик).

Помилка вимірювання – відмінність результату вимірювання від істинного значення величини, що вимірюється. Розрізняють два види помилок вимірювання: систематичні помилки (при даних умовах проведення вимірювання мають певне значення, наприклад, помилки інструменту вимірювання) та випадкові помилки (є результатом взаємодії великої кількості незначних (якщо їх розглядати окремо) факторів). Систематичні помилки обумовлені досить певними причинами: неправильним методом збору чи обробки первинних даних, неточністю інструменту, постійним впливом деяких зовнішніх чинників у дослідженні тощо. Випадкових помилок можна припуститися, заповнюючи якісь документи, вимірюючи певні показники, роблячи підрахунки тощо.

Випадкові помилки зменшуються при зростанні об’єму вибіркової сукупності. Випадкова помилка – це ймовірність того, що вибіркова середня вийде (чи не вийде) за межі заданого інтервалу. При випадковій вибірці варто дотримуватись одного правила: критерії доступу до одиниць дослідження повинні бути незалежними від змінних, що вивчаються. Навіть дуже маленька вибірка за умови, що вона добре розподілена в генеральній сукупності, може бути дуже репрезентативною. Причинами випадкових помилок можуть бути заміна передбачених одиниць спостереження іншими, неповне охоплення вибіркової сукупності, отримання інформації лише від частини одиниць, включених до вибірки. Величина випадкової похибки підлягає вимірюванню і тому її можна врахувати при оцінці репрезентативності даних вибіркового дослідження.

До способів, які дозволяють уникнути похибки цього типу, належить системний контроль за роботою виконавців та якістю зібраної інформації.

Другий тип помилок – систематичний. Це відхилення, які неможливо контролювати в розподіленні вибіркових спостережень, які призводять до втрати об’єкту дослідження. На відміну від випадкових помилок, кількість систематичних при зростанні об’єму вибірки не зменшується. Кількість опитаних тут вже не має значення, тому що фактична генеральна сукупність – та, що відповідає вибірці, вже втратилась, але дослідник продовжує сподіватися на репрезентативність. Систематичні похибки мають невипадковий характер. Вони виникають внаслідок неадекватного відтворення у вибірці генеральних розподілів.

Це може трапитися через незнання характеру розподілу в генеральній сукупності, або через помилкові процедури відбору, або через свідоме включення до вибірки найбільш “зручних”, з точки зору дослідника, елементів генеральної сукупності. На відміну від випадкових, ці похибки не підлягають врахуванню та вимірюванню. Уникнути їх можна тільки підносячи якість роботи на підготовчому етапі дослідження.

Основними типами систематичних помилок являються: 1. Тиск доступних об’єктів (Це може виникати із-за пасивності респондентів, впливу ЗМІ); 2. Ілюзія постійності. Вона виявляється у не зважанні на респондентів, які не мають певної думки; 3. Недостатній облік аномальних і важкодоступних одиниць вимірювання. Річ йде про тих, хто через обставини має низьку ймовірність потрапити до вибірки; 4. Недостатній облік відсутніх в місці збору даних; 5. Відмови від відповіді, яка в залежності від теми опитування можуть складати досить великий процент запланованих інтерв’ю.