10. Поняття методологічної обґрунтованості та засоби обґрунтування соціологічного дослідження.

(ядов) обґрунтованість, одна зі складових надійності, яка є основною властивістю якості соц. інформації.

Завжди, коли виникає проблема надійності інформації, постає проблема її обґрунтування, тобто аналізу тих критеріїв, які є аргументами для доведення міри відповідності інформації об’єкту. Інформація вважається обґрунтованою, якщо вона повністю задовольняє потреби дослідника і може стати базою для подальших висновків. Обґрунтованість інформації забезпечується обґрунтованістю метода дослідження, яка в свою чергу досягається певними прийомами, направленими на оптимізацію інструмента. Обґрунтований інструмент забезпечує необхідну інформацію, виключає можливість її підміни, вимірю саме те, що потрібно.

Пряма обґрунтованість перевірена емпірично, непряма – це обґрунтованість за допомогою певної процедури, наприклад – шляхом вирахування коефіцієнта кореляції даних, отриманих за допомогою інструмента. Якщо один інструмент вимірює ту саму змінну, що й інший, то доказом його обґрунтованості буде висока кореляція між отриманими даними. Обґрунтованість інструменту можна перевірити шляхом експертних оцінок (дані отримані за допомогою інструмента мають корелювати з оцінками експертів).

Також обґрунтованість можна перевірити шляхом судейського посередництва. Суддів набирають з респондентів у відповідності до принципів репрезентативного відбору. Окремі пункти інструменту оцінюються з точки зору їх необхідності, здатності фіксувати інформацію тощо.

9. Поняття наукового методу. Типологія методів дослідження.

Науковий метод (або Ме́тоди науко́вого дослі́дження) — сукупність методів встановлення параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних об'єктів.

Метод включає в себе способи дослідження феноменів, систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Умовиводи та висновки робляться за допомогою правил і принципів міркування на основі емпіричних (спостережуваних і вимірюваних) даних про об'єкт. Базою для отримання даних є спостереження та експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються висновки та припущення. Отримані прогнози перевіряються експериментом або збором нових фактів.

Важливою стороною наукового методу, його невід'ємною частиною для будь-якої науки, є вимога об'єктивності, що виключає суб'єктивне тлумачення результатів. Не повинні прийматися на віру будь-які твердження, навіть якщо вони виходять від авторитетних учених. Для забезпечення незалежної перевірки проводиться документування спостережень, забезпечується доступність для інших вчених всіх вихідних даних, методик і результатів досліджень. Це дозволяє не тільки отримати додаткове підтвердження шляхом відтворення експериментів, але й критично оцінити ступінь адекватності (валідності) експериментів і результатів по відношенню до перевіреній теорії. Соціологія для отримання первинної соціологічної інформації користується загальнонауковими методами та деякими спеціальними методами інших наук, наділяючи їх соціологічною специфікою, особливими якостями: спостереження, опитування, інтерв’ю, анкетування, вивчення документів, експеримент, біографічний метод.

Види наукового методу

Загальнонаукові методи дослідження — емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація і т. д.).

Двом основним методологічним підходам, існуючим в соціології відповідають два основні типи соціологічних досліджень, які умовно позначаються як "кількісні" і "якісні".

В руслі соціології соціоцентристської орієнтації проводяться традиційні "кількісні" дослідження, орієнтовані на вивчення масових, соціально-статистичних явиш і процесів. В них все індивідуальне відсівається як випадкове. Такі дослідження надійні в стабільних суспільствах, де соціальні тенденції стійкі і довготривалі. Не випадково розквіт "кількісної" соціології припадає саме на такі періоди.

В переломні, нестабільні періоди суспільного розвитку потрібні більш гнучкі підходи, які здатні уловити нові соціальні тенденції, що формуються, що тільки виникають. В таких ситуаціях більш ефективним виявляється "якісне" дослідження, яке, відповідно до установок гуманістичної людиноцентристської методології, орієнтовано саме на індивіда, його суб'єктивне сприйняття мінливої реальності і вироблення нової життєвої стратегії. Це "інша" методологія соціологічного дослідження. Вона істотно відрізняється від стратегій і процедур "кількісної" соціології, оскільки базується на іншій логіці на всіх стадіях наукового пошуку: від теоретичної установки дослідника, фокусу його інтересу до процедури збору і інтерпретації даних.

16. Статус теорії в д-ні. Зміст теоретичних помилок в дослідженні.

Наукова теорія виступає як найбільш розвинена і складна форма наукового знання, інші його форми – закони, класифікації, типології – можуть їй передувати. Теорія протистоїть практиці і водночас перебуває з нею в єдності: практика осмислюється, спрямовується і організується теорією, а теорія виходить з практики, узагальнює її та обґрунтована нею. У вузькому смислі її розуміють як форму вірогідних наукових знань, що дає цілісне і систематичне уявлення про закономірності і сутнісні характеристики об’єкту.

За своєю будовою є цілісною системою знання.

Типи наукових теорій: гіпотетико–дедуктивні(націлені на процедури пояснення і х-ки ієрархії співпадінь елементів); дескриптивно–прогностичні(спрямовані на опис об’єкту, як бази для побудови моделей і розробки прогнозів); індуктивно–дедуктивні, формалізовані теорії логіки та математики; Теорії також розрізняють за: предметом (математ, фізичні, біолог, соціогуманіт); будовою(дедуктивні, і недедуктивні) характером відношення до дійсності (змістовні і формальні).

Вимоги до наукових теорій: Наукова теорія має бути адекватною об’єкту, який вона описує. Всередині Теорії неповинні бути суперечливими .Теорія має відповідати дослідним даним. У ній повинні бути пояснені взаємозв’язки між різними компонентами в рамках самої Теорії. Будь яка Теорія володіє власними аксіомами, правилами, постулатами і теоремами, висновками. Важливу роль у становленні Теорії грає гіпотеза. Спочатку відбувається накопичення емпіричного матеріалу і на його основі робиться деяке припущення. Після цього формулюється гіпотеза. Якщо при перевір виявляється, що зроблені припущення відповідають дійсності, то гіпотеза перетворюється у наукову Теорію.

По відношенню до теорії здійснюються процедури її обґрунтування: верифікація, , фальсифікація, методологічна рефлексія, критика основ теорій-“конкурентів”.

Поняття “теорія” є одним з базових в сучасній науці. Теорія є мірою глибини наших знань в деякій предметній області. Сутність теорії полягає в тому, що вона є засобом розвитку науки, відображаючи знання, отримані у минулому, вона за допомогою ідеалізованого об’єкту здатна передбачати майбутнє.

Стосовно теоретичних помилок, слід сказати, що це помилки, пов’язані з недоліками спеціальної методології, тобто теорії розробки методичних засобів соціологічного дослідження; пов’язані з недосконалістю теорії, взятої за основу обраного засобу вимірювання, хибністю первинних положень, що обґрунтовують вимірювальну процедуру, неправильною побудовою логічної моделі соціального явища, що вивчається. Вживають в науці в цьому випадку також термін «квазіпохибка».