31.Пошук та конструювання еталону вимірювання.

Соціологічне вимірювання — це процедура, за допомогою якої якісні ознаки соціального явища чи об’єкта, що вивчається, порівнюють з певним еталоном і отримують числовий вираз у певному масштабі. Якісні й кількісні характеристики, що використовуються при вимірюванні, відтворюють структуру й динаміку досліджуваних соціальних явищ, процесів і об’єктів, утворюють складну систему соціальних показників. Вони складаються з індикаторів, що фіксують якісні сторони (наявність чи відсутність ознаки), та індексів чи коефіцієнтів, які фіксують кількісні сторони (інтенсивність вияву ознаки). Вимірювання потребує одиниці — еталона шкали. Правильно побудована змінна — одномірний континуум, одна незалежна ознака. В такому рвзі вимірюються лише просторові та часові х-ки, а також кількість — аддиктивні величини. В соціології вимірювання розглядається ширше, як приписування об’єктам значень у відповідності з заданою системою відношень. Еталоном виміру є шкала, яку створює сам соціолог у процесі дослідження. Шкала — це інструмент для виміру оцінок соціологічної інформації, Шкала складається із системи індикаторів конкретно-емпіричного вияву соціальних ознак і кількісних індексів, за допомогою яких досягається перетворення цих ознак на числові показники. Надання кількісної визначеності якісним ознакам, що вивчаються, називають шкалуванням. За допомогою шкалування якісно різнорідні соціальні ознаки приводять до порівнянних кількісних показників. Шкала при цьому виконує роль еталона. З її допомогою можна вимірювати будь-які явища. Шкалування як вимірювальна процедура здійснюється вже на початковому етапі дослідження під час розробки його інструментарію. У процесі шкалування спочатку виявляють зовнішні ознаки досліджуваного явища (об’єкта), тобто ті властивості й характеристики, які підлягають спостереженню й вимірюванню. Кожна ознака характеризується певною сукупністю змінних, що відображують варіювання її за конкретних умов. Показники варіювання кожної з цих змінних є індикаторами ставлення до праці.

Індикатор — доступна для спостереження й вимірювання характеристика, її стан, зміна цього стану, ступінь цієї зміни об’єкта,, позволяє робити висновок щодо інших його характеристик, недоступних безпосередньому досліюдженню. щоб вибрати індикатор, слід попередньо здійснити інтерпретацію та операціоналізацію досліджуваного явища. Квантифікація — це процедура вимірювання і кількісного вираження якісних ознак і відносин соціальних об’єктів. Кількість градацій визначає так звану чутливість шкали — здатність її виявляти ставлення респондента до різних аспектів досліджуваного соціального явища з відповідною мірою диференціації. Шкали бувають трьох-, п’яти- і семизначними. Отже, завдяки шкалуванню з’являється можливість не тільки фіксувати наявність або брак якісної ознаки, а й виміряти її, тобто оцінити ступінь її вияву. шкалування виконує три функції: класифікації, ранжирування і запровадження метрики — вимірювання інтенсивності вияву соціальних ознак, що вивчаються, визначення різниці такої інтенсивності, тому утворюються 3 види шкал : 1. Номінальна, або неупорядкована, або шкала класифікації назв; 2. Рангова шкала, або шкала порядку, утворюється за допомогою кумуляції (додавання, накопичення) на підставі упорядкування шкали назв; 3. Інтервальна (метрична) шкала утворюється на основі рангової наданням певної кількості балів кожній позиції.