24. Якими проявами сучасних суспільств обумовлений ренесанс інтересу до марксистської стратегії у вивченні та поясненні сучасних суспільств?
О. Райт в своїй роботі «Марксистские концепции классовой структуры» представляє критичний огляд основних марксистських напрямів визначення класової структури розвинутих капіталістичних суспільств. Це є досить актуальним питанням, адже різноманітні соціальні зміни, процеси та явища, що відбуваються в сучасних суспільствах ставлять перед теоретиками марксизму нові запитання. Так одним з центральних є питання визначення поняття «клас», та якщо тут дослідники досягають певного консенсусу, то виникають розрізнення думок щодо – критеріїв виділення конкретних класів у межах класової структури сучасних капіталістичних суспільств. Зокрема на даному етапі центральним питанням є позиція займати середній клас. Так типовим для сучасних суспільств є поява менеджерів середньої ланки, білих комірців й відсутність одностайної думки – до якого класу їх віднести – виділити в окремий клас «спеціалістів та менеджерів», віднести до робітників, дрібної буржуазії тощо.
В сучасних суспільствах спостерігаємо такі тенденції:
тенденція до все більшого упорядкування та диференціації.
Поділ праці на сучасному етапі досяг непередбачуваних висот, зумовивши ще більш глибоку диференціацію професійної сфери суспільства.
Реалією сучасності стала переорієнтація економіки з виробничої сфери суспільства на невиробничу, що супроводжується зростанням соціального престижу останньої.
Еволюціонують форми власності тощо.
Зростання багатоманітності соціально-економічного життя
Все це породжує появу та поширення нових професій та сфер зайнятості, віднесення яких до конкретних класів є проблематичним та надто суперечливим. Це, зокрема, менеджери, супервайзери, адміністратори, керівники середньої ланки тощо.
25. На які засадничі принципи орієнтується сучасний марксистський класовий? Як пов’язується теорія раціонального вибору з марксистською методологією вивчення структурної динаміки суспільств в аналітичному марксизмі?
Аналітичний марксизм (Дж. Ремер, Коен, Пшеворський, Е. Райт) – від 1980-х до сьогодні (Теорія рац. вибору, теорія ігор, мат. мод-я) Визначили вміння, знання, контроль та ренту як базові фактори нерівностей. Уточнили поняття експлуатації (кваліфікаційної, статусної). "правила вилучення" – експлуатація одних груп іншими відбувається за умови, що при виході із даної екон.системи хтось би відносно виграв, а дехто б програв (раціональний розрахунок у соц.-еко в-х, який впливає на структ.зміни у суч.суспільствах).
Принципові положення: Теорія трудової вартості недостатня! Значення ринк.в-н обміну товарами (форми капіталів, експлуатації). Структури – продукт дії рац. суб’єктів. Матер. фактори первинні в структуруванні соціальних відносин, проте вони не мають детермінуючої ролі. Підкресл-я значення ідеології, нормативно-культурної системи!
Основні напрямки розвитку сучасного марксистського підходу.
Засновники неомарксизму Д. Лукач і Грамші започаткували : «діалектико-гуманістичний» напрям у марксистській думці. (М. Хоркхаймер, Т. Адорно, Ю. Хабермас), пов'язані з цією школою фрейдомарксисти (Маркузе, Е. Фромм), марксисти-соцієнтисти (Л. Альтюссер, Л. Коен, Д. Ельстер, Д. Ремер). Його прихильники прагнуть переформулювати категорії історичного матеріалізму на основі методів соціологічної науки: структурно-функціонального підходу, структурації. Ще одна група неомарксистів орієнтується на дослідження проблем «третього світу», аналіз капіталізму як світової системи, вивчення питань фемінізму тощо. Практично всі неомарксисти намагалися відійти від ортодоксальної доктрини : досліджувати ширше класу, продуктивних відносин, більше факторів, АЛЕ клас все ж залишається – «втиснутий» у нові умови.
"Новий робочий клас" Серж Малле мовляв, після II WW виник "НРК", (майстри, техн.. персонал, найкваліфік-і робітники із автоматизованих галузей) : має значно більшу продуктивність, ніж пролетарі трад.вир-ва, перетворюється в осн. «рев.силу» (рефор-я в-н)
А.Горц взагалі "прощається з роб. класом" (мовляв, перетворився в "не-клас не-робітників". Така собі спроба відірватись від праці й виробництва в цілому та шукати вирішення проблем у ширших соціокультурних областях. Історичний марксизм Томпсона :
проти екодетермінізму. Клас – це культурне і соціальне утворення (яке часто знаходить своє інституціональне вираження), не може визначатися абстрактно чи відособлено : лише у відношенні з іншими класами. «Клас – НЕ жорстко визначена група людей, які розділяють спіл.інтереси, соц..досвід, традицій і сист-и цін-й. Маркс. структуралізм. У роботах Пуланцаса суспільний процес – відтворення визначеної структури соц..місць (позицій), яким відповідають соц.. практики (соц.. клас: через місце у сусп.розподілі праці + пол. й ідеолог. відносини; може займати невідповідну «клас.інтересам» позицію).
26. Які нові моделі гегемонії утворюються в сучасному глобальному світі (концепції Аррігі, Валлерстайна)? Які соціальні актори є носіями відносин гегемонії та відповідних соціальних конфліктів?
Для еволюційної світ-системної теорії, до якої належать роботи Джованні Аррігі та Імануїла Валлерстайна, характерні ідеї структурної і кон’юктурної темпоральності, світових економічних імперій, концепцій ядра-периферії, глобального розподілу праці та гегемонії, а також визначення історичної системи як структури часу-простору.
Соціальна структура – мережа соціальних відносин, яка утворюється у взаємодії між політикою, економікою та культурою. Структури визначаються набором базових правил, а індивіди та групи соціалізуються під визначальним впливом структур.
Перш за все, економічна гегемонія (яка часто тягне за собою соціально-культурну).
Актори : «поточні» гегемони – США (і можливо ЄС – політ.), потенційний – Китай.
Валлерстайн : гегемонія - коли порушується баланс у суперництві "великих держав". і 1 з них нав'язує свої правила і волю (право "вето") в екон., пол.., війс., диплом. і кул. сферах. Матер. основа - здатність підприємств і фірм держави діяти більш ефективно у с/г і пром.. виробництві, торгівлі та фінансах. Це ситуації, коли дані переваги є настільки високими, що основні союзники є державами-клієнтами, а головні протиборчі держави усвідомлюють свою відносну відсталість і в основному лише «обороняються» проти держави-гегемона. Г - не результат випадкової перетасовки карт, а важливий (специфічний) феномен, який відіграє значну роль в історичному розвитку капіталістичної світ-економіки => 3 випадки Г: Об'єднані Провінції (Голландія) в середині ХVII ст., Сполучене Королівство (Великобританія) у сер. XIX ст. і США у сер. ХХ ст. Гегемоністські цикли включають тривалий контроль за капіталовкладеннями на світовому ринку. Ці капіталовкладення створюють світ-системну (в даному випадку гегемонії) інфраструктуру. Широка система комунікаційних і фінансових мереж є необхідною вимогою для гегемонії + розгалужена мережа дипломатичних представництв і військових баз, а також лібер. пол-а й ідеологія. Аррігі : сучасні пол..зрушення базуються на змінах соц..структури, світової економіки паралельно загостренню нерівності доходів між регіонами і державами. Значимою виступає «гонка за еко.розвитком» : мовляв, введемо у нас елементи економіки багатої країни (із state of welfare) – на-д, індустріал-я, урбан-я – буде успіх, доженемо багаті держави (до урядових ініціатив + зусилля організацій та індивідів). І хоча приватне підприємництво відносно виграло в результаті, ОДНАК поразка – в спробі забезпечити рівномірний розподіл капіталу по світовій економіці. Ці «поодинокі досягнення» не змінюють глобальної ієрархії капіталу, а навпаки посилюють розрив. Результат такої «модернізації» - елементи соц..структури начебто запозичили, а «імпортувати» багатство (із владних «ядер-центрів») не вдалося : не вистачило правлячим групам засобів задоволення вкрай високих очікувань з боку соц..сил, створених цією модернізацією («доганянням»). І щойно ці незадоволені повстають => загальна криза «девелопменталістських» практик й ідеологій (крах СРСР, криза капітал. Девелопмен-му).
27. Структурно-функціональна (Т.Парсонс) та функціональна (Р.Мертон) концепції соціальних структур: основні пізнавальні ідеї, поняття та перспективи застосування.
Т. Парсонс Структурно-функціональний аналіз — принцип дослідження соціальних явищ і процесів як системи, в якій кожний елемент структури має певне призначення (функцію) у відношенні до цілого явища (процесу). Поняття “соціальна структура” - це аналітична конструкція, що утворюється дослідником для конкретного завдання і використовується для позначення розподілу ресурсів, ролей та очікувань, існуючих у конкретній соціальній системі. Отже, СС - система стандартизованих відносин між діячами, які виконують певні ролі відносно один до одного. В той же час Соціальна структура – це сукупність різних нормативно-ціннісних утворень: інститутів, рольових та статусних відносин. Тому культура (цінності, значення, вірування, символи) відтворює і змінює соціальну стр-ру.
Чотири компоненти (незалежні (від коротких коливань довкілля) змінні) СС за Т.П.:
Цінності - виконують функцію інтеграції системи (соціальна підсистема),
Норми - утворюють взірець соціальних взаємодій (культурна підсистема),
Колективи, спільноти - забезпечують функцію установлення та досягнення цілей (особистісна підсистема),
Ролі та статуси, позиції - спрямовані на адаптацію акторів до умов ситуації взаємодії (підсистема поведінкового організму).
“Основними стабільними структурними елементами соціальних систем... є структура інституціоналізованих стандартів, які визначають ролі діячів, що до неї входять” (Т.П.)
МЕХАНІЗМИ УТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ СТРУКТУР ЗА Т. ПАРСОНСОМ
Р. Мертон Соціальна структура – організований контекст соціальних відносин, у які залучені члени суспільства (групи). Вона головним чином складається з (встановлених культурою) цілей та (інституціонально встановлених) засобів їх досягнення. Звідси ідея аномії – невідповідності засобів цілям (пристосування через конформність/інновацію/ритуалізм/ретритизм/бунт). Тобто структура впливає на індивідів вже цією силою тиску підпорядкування, необхідності «пристосовуватися» через власну поведінку Звідси можемо виділити так характеристики СС: фокус на відносинах; акцент на їх «змодельовнаому» і регулярному характері; концепція прихованого базового рівня (аналогічна латентним функціям в функц. аналізі (застосовуючи до релігії : явно - підтримання порядку. Латентно – кілька релігій = розлад); ідея стримуючого/допоміжного впливу СС на реальні соц.явища (поведінка, переконання, мотивації тощо.).