61. Гендерні стереотипи у відтворенні нерівностей. Гендерна сегрегація, сексизм. Сфери прояву гендерної нерівності.

Соціальна стать - це соціальна конструкція, що виражає вироблене суспільством рольовий, поведінковий, а також розумовий і емоційний відмінність між жінками та чоловіками. Соціальне конструювання межі фізичних полів виявляється і у свідомій діяльності людей з конструювання своєї статевої ідентичності за допомогою розвитку тих фізичних ознак, яким приписується роль маркерів фізичного статі. У субстанціоналістской традиції соціально-статева структура суспільства складається з індивідів, які діляться на дві групи: чоловіків і жінок, наділених різними правами і обов'язками, які виконують різні соціальні ролі. У цій традиції одиницею соціально-статевої групи виступає індивід. Оскільки індивід - це єдність природних і соціальних характеристик, то цей підхід веде до того, що в ході деяких важливих аналітичних операцій соціальне і природне в людині зливаються воєдино. Якщо одиницею групи є людина, то він, що б не робив, постійно знаходиться під тягарем всіх своїх соціальних якостей. У даному випадку це означає, що скрізь і завжди чоловік веде себе як чоловік, а жінка як жінка. Наслідком є спроби розглядати всі суспільні проблеми через призму статі (аналогічно, в інших концепціях все детермінується класом, національністю, расою або іншим соціальним якістю). У рамках субстанціоналістской парадигми піти від цієї тенденції дуже складно.

Кордон виконує кілька важливих ролей, забезпечують формування і відтворення обох полів.(1) Функція розрізнення: «жінки не чоловіки» і, відповідно, навпаки. Ця функція виконується за допомогою всієї сукупності символічних і соціальних засобів, що є в розпорядженні суб'єктів. Це відмінності в одязі, стилі поведінки, місце в ритуалах, функції у політичній, економічній і духовній сферах. (2) Функція ієрархізації, що забезпечує більш високий статус одного поля над іншим. Кордон не просто розділяє два поля, але розсікає соціальний простір таким чином, що ставить чоловіче поле вище жіночого. Правда, цей ієрархічний порядок не є абсолютним, оскільки має місце статусна неузгодженість. У результаті високий статус в одній сфері може вести до низького в інший: наприклад, більш висока оплата часто супроводжується більш важким і ризикованим працею (праця шахтаря, зазвичай закритий для жінок). (3) Функція закриття, забезпечує непрохідність кордону, тобто індивіди, що потрапили в одне поле, не можуть перейти в інше. Закриття забезпечується насамперед надійним механізмом фізіологічних відмінностей. Але для соціального статі цього недостатньо, оскільки він конструюється насамперед символічними і соціальними засобами. Входження в «чоловіче» або «жіноче» поле вимагає дотримання прийнятих там норм, проходження загальноприйнятим цінностям. Тому на кордоні йде контроль, що дозволяє відсікти «недостойних», що займають позиції маргіналів. Вони можуть належати до свого фізичного підлозі, а належність до соціального підлозі виявляється сумнівною. Конструювання соціального статі - це перш за все позначення і підтримка кордону між "чоловічим" і «жіночим» полями. Від епохи до епохи, від культури до культури зміст полів якісно змінюється, однак незмінними залишаються символічні і соціальні кордону. «Жіночність» і «мужність» - це відносні характеристики гендерних полів, пов'язані воєдино і в той же час розділені кордоном, що має універсальний характер. Кордон існує скрізь і завжди, але її зміст, характер її механізмів носять конкретно-історичний характер.Традиційна соціально-статева структура піддається в індустріальному і особливо в постіндустріальному суспільстві явного процесу розкладання. У його основі дві групи різнорідних чинників. По-перше, логіка індустріалізації, часто переплітається з логікою військової економіки (чоловіки на фронті, жінки - на їхньому місці), диктує необхідність зламу традиційної моделі сім'ї, в якій ключовим елементом є позиція домогосподарки. Масовий вихід жінок на ринок праці змінює в родині співвідношення економічних потенціалів чоловіка і дружини. Цей же веде врешті-решт до боротьби жінок за позиції фахівців і менеджерів, що вимагає докорінної зміни ставлення до освіти. По-друге, все більше і більше жінок долучається до системи цінностей, традиційно що була «чоловічий». Це система, в основі якої лежить культ особистого самоствердження, суспільного успіху, індивідуалізму, справедливості. Ці цінності штовхають до конкуренції з чоловіками на ринку праці, у професійній та політичній кар'єрі, в сімейному житті. Сексизм - це дискримінація індивідів або упередженість по відношенню до них з причини їх статі, особливо часто цим словом позначають дискримінацію жінок. Сприйняття людьми чоловіків і жінок конструює принципи, на основі яких будується поведінка по відношенню до певної статі. обмежімось гендерних розвитком у межах українського суспільства.

Сегрегація (новолат. segregacio - відділення) - поділ за будь-якою ознакою, дії з такого поділу, а також результат такого поділу: Сегрегація - (в політиці) дії по виділенню, найчастіше дискримінаційному якої-небудь групи населення; Гендерна сегрегація виявляється в асиметричному розподілі чоловіків і жінок у різних структурах: галузевих, професійних і посадових. При цьому зазвичай виділяють горизонтальну і вертикальну сегрегацію. Горизонтальна сегрегація виявляється в різних професійних групах, а вертикальна серед однієї і тієї ж професійної категорії. Галузеву і професійну сегрегацію можна вважати в такому випадку в основному горизонтальній, а посадову - вертикальної сегрегацією. Статистичні дані дозволяють оцінити тільки галузеву і професійну сегрегацію по підлозі. При цьому професійну сегрегацію не можна розглядати тільки як горизонтальну. Розподіл по 10 професійними групами відображає як горизонтальну, так і вертикальну сегрегаціюОсновні пункти прояви гендерної нерівності в Українському суспільстві: по-перше - доля Жінок у політічному жітті Країни, їхні Повноваження Серед вищіх керівніх органів влади, кількість посадових місць, які займають Жінки. Для підтвердження даного пункту, наведу Декілька прікладів. Після віборів до Верховної Ради України 2002 року відсоткова Частка жінок-депутатів становила Лише 5%. Другом пунктом прояви гендерної нерівності Жінок в Україні є: долю в економічному жітті Країни; кількість керівніх посад, які займають Жінки; кількість топ-менеджерів-Жінок; діспропорція в оплаті праці порівняно з чоловікамі. У Нашій Країні Досить поширеними є принцип поділу форм зайнятості на Жіночі та ЧОЛОВІЧІ. Напріклад, Жіноча зайнятість традіційно переважає у сферах діяльності з найніжчімі рівнямі середньої заробітної плати - сфері соціального забезпечення, освіті, охороні здоров'я, побутові обслуговуванні та культурі, в якіх Жінки становлять Понад 70% працівніків. Одномоментно «чоловічімі» видами діяльності залишають вісокооплачувані Галузі важкої промісловості, транспорт, сфера підпріємніцтва.

По-Третє, надзвичайно складним є становище Жінки на Українському Ринку праці. Тут найчастіше виникають прояви Відкритої гендерної діскрімінації, Що збіднює наше суспільство. Мі стоїмо перед фактом, Шо жінці з віщою освітою набагато складніше знайте робоче місце, його призначення та б відповідало рівню її кваліфікації та бажаній заробітній платі. Адже український роботодавець в більшості віпадків МАЄ «чоловіче обличчя» І швідше надає вакантні Місце чоловіку, аніж жінці. Адже «він» вважає жінку-працівніцю Менш перспективною через її сімейний стан чи потенційну вагітність, чи по ряду Інших міркувань. Тут керівна роль відводиться владі, Яка винна здійснюваті цілеспрямовані заходи, Такі Як: збільшення ролі Жінки у прійнятті рішень в політічному та соціально-економічному жітті; подолання непропорційної оплати праці порівняно з чоловікамі; захист прав Жінок на самореалізацію та обраною професії; Підвищення престіжності робочих місць , які займають у більшості Жінки, а такоже Підвищення заробітньої плати в таких галузях. Чоловіки, у свою Черга, повінні проявляті більшу актівність вдома, прійматі більшу долю у віхованні дітей.