38. Методи вимірювання та аналізу соціально-економічних нерівностей.

Проблематика соціально-економічної нерівності завжди у першу чергу пов’язана із явищем бідності. Саме цій тематиці присвячена більшість емпіричних досліджень економічної нерівності. Дослідження бідності мають свою досить тривалу історію – ще з ХІХ століття. Загалом, на сьогоднішній день склалося 4 основні методи вивчення цієї проблематики, вони будуть поступово перераховані та охарактеризовані далі. Але для початку слід сказати, що дослідження бідності неможливі без визначення межі бідності, що усталена у даному суспільстві. Загалом поняття межі бідності можна визначити наступним чином: це грань, нижче якої відсутні основні засоби забезпечення життя людини. Кожен із 4-х методів по особливому визначає межу бідності, і, відповідно, в залежності від того, яким методом ми користуємося, будуть варіюватися і пропорції бідних/не бідних.

1. Статистичний метод

Межа бідності встановлюється на рівні 10% найменш забезпечених громадян, або ж бідними вважають тих, чиї доходи не перевищують 40% середнього(медіанного) доходу населення країни. Статистичні дані збираються під час обстежень домогосподарств, і досвід проведення подібних опитувань говорить про те, що людям в таких ситуаціях притаманно приховувати значну частину своїх доходів, і це є однозначним мінусом для країн, із широким сектором тіньової економіки.

2. Нормативний метод

Межа бідності визначається фактичною вартістю мінімального набору товарів і послуг, що входять до споживчого кошика. Ця величина називається прожитковим мінімумом і визначається по різному для різних вікових груп населення – для дітей віком до 6 років, для дітей від 6 до 18 років, для працездатних осіб, для осіб, що втратили працездатність. На 01.01. 2011. вартість споживчого кошику для цих груп складає 816грн, 977грн, 941грн та 750грн відповідно.

Споживчий кошик включає в себе:

• Продуктовий кошик(найбільш дорога частина споживчого кошика);

• Одяговий кошик, що розраховується окремо для чоловіків та для жінок;

• Кошик домашнього вжиту: побутова техніка, комунальні послуги, інші послуги(напр. преукарня);

• Кошик дозвілля

Загальний показник прожиткового мінімуму на 01.01.2011 в Україні складає 894 грн.

Щодо недоліків даного методу можна сказати, що прожитковий мінімум є величиною досить умовною, та не здатною реально відобразити економічне становище людей. Зазвичай величина прожиткового мінімуму є замалою для того, щоб забезпечити реальне задоволення основних потреб людини.

3. Суб’єктивний метод

Межа бідності визначається на основі даних соціологічних опитувань, що досліджують власну думку громадян стосовно необхідної величини прожиткового мінімуму, величини бажаної зарплати, доходу на одного члена сім’ї тощо.

Основною проблемою суб’єктивного методу є те, що відсутній єдиний критерій визначення «нормальної» величини доходу, і тому подібні статистики мають дуже високу дисперсію.

4. Ресурсний метод

Межа бідності визначається виходячи із реальної можливості національної економіки забезпечити матеріальне благополуччя громадян. Тобто основою розрахунку є не реальні потреби людей, а економічна потужність країни. Демонстративним є те, що лише у 2009 році в Україні величину прожиткового мінімуму та величину мінімальної заробітної плати були урівняно.

Для аналізу бідності використовують систему економічних показників, серед яким можна виокремити наступні:

Коефіцієнт Енгеля – встановлює залежність між добробутом сім’ї та витратами н їжу. Чим біднішою є сім’я, тим більшу частину свого доходу вона витрачає на продукти харчування. Загально прийнятим «нормальним» відсотком коштів, що витрачаються на їжу є 35%. В Україні даний показник – 58%.

Коефіцієнт Джині – Розраховується як відношення доходів 10% найбідніших до 10% найбагатших. Цей коефіцієнт є проблемним для України, адже багато людей(як багатих так і бідних) приховують значну частину свого доходу. Тому глибину економічної нерівності в Україні за коефіцієнтом Джині виміряти дуже важко.

Крива Лоренца – визначає яку частку національного доходу отримує певна кількість населення(напр.. 20% найбідніших отримують 7% національного доходу).

Крива Кузнеця – це показник, що застосовується для аналізу стану економічної нерівності населення країни у історичній перспективі. Графічне зображення кривої Кузнеця опирається на гіпотезу про те, що економічний розвиток країни на перших етапах веде до зростання нерівності, а потім до її спадання.