22. Об’єктивістські концепції соціальних структур: провідні спільні ідеї, категорії, різновиди, пізнавальні перспективи та обмеження.

Історико матеріалістична

Соціологізм

Структурні теорії

Марксистко-ленінська

1. Система домінантна над індивідом

2. Існує до , без, незалежно від нього

3. Має примусових для індивіда характер

4. Поведінка людини пояснюється з з.т. її місця в системі.

Варіанти інтерпретації:

• Позиції, ролі, обмін, влада (романс, блау, маркс, парсонс)

• Що детермінує та мотивує (л. строс, дюркгейм)

Об’єктивістські концепції соціальних структур: провідні ідеї, категорії, пізнавальні обмеження.

Для позитивізму характерне пряме запозичення методів і теоретичних моделей природничих наук (біології, анатомії та фізіології людини, механіки), що спирається на розуміння суспільних законів як частини або продовження природних законів. Отже - органіцизм Спенсера.

Порівняння суспільства і організму дозволило Спенсеру виявити закономірності в організації суспільства і першим виділити і науково обгрунтувати його структурні елементи.

Обмеження - спроба відомості соціології до природної науці, де все однозначно і підпорядковується «формулами», а суспільство до спрощеної моделі.

У Дюркгейма - структурно функціональний аналіз, який використовується до цих пір.

Пізнавальні обмеження - спроба звести соціологію до природного науці, в якій в поиде все повинно було б бути однозначно і просто.

Структурний функціоналізм полягає в трактуванні суспільства як соціальної системи, що має свою структуру і механізми взаємодії структурних елементів, кожен з яких виконує власну функцію. Основоположниками структурного функціоналізму вважаються відомий американський соціолог Толкотт Парсонс, який у своїх дослідженнях спирався на класичні концепції Герберта Спенсера і Еміля Дюркгейма, а також британський соціальний антрополог польського походження Броніслав Маліновський. Базовою ідеєю структурного функціоналізму є ідея «соціального порядку», тобто іманентне прагнення будь-якої системи підтримати власну рівновагу, узгодити між собою різні її елементи, домогтися згоди між ними. Учень Парсонса - Роберт Мертон - вніс великий внесок в розвиток даного підходу і його адаптації до практики. Зокрема Мертон приділяв велику увагу проблемі дисфункцій.

Обмеження:

Парсонс недооцінював роль конфліктів, він їх виключав;

У Парсонса немає розвитку, еволюції. Пізніше він спробував виправити цей недолік, але часу для грунтовного опрацювання питання було вже недостатньо;

Парсонс обмежив функції соціальних підсистем чотирма, яких, на його думку, було достатньо для виживання системи в цілому; виникає справедливе питання про необхідність існування інших функцій, властивих суспільству і тим або іншим способом впливають на його життєдіяльність.

Згідно веберіанству, в основі будь стратифікації лежить розподіл влади й авторитету. Стверджується плюралістичний підхід до аналізу соціальної структури. Поняттями «клас», «статус» і «партія» позначаються три відносно самостійні площині економічної, соціокультурної і політичної стратифікації. Належність до класу визначається життєвими шансами на ринках товарів і ринку праці. Перспективи соціальної мобільності конструюють порівняльні позиції різних груп. У статусних групах бачать реальні спільності, що здійснюють колективне дію, - в протилежність класів, що представляють лише можливу основу подібної дії.

23. Сутність марксистської стратегії аналізу соціальних структур та їх зв’язку з динамікою суспільства: рівні та принципи аналізу, основні категорії та їх взаємозв’язок.

Конфліктологічний підхід базується на концепції стратифікації, обгрунтованої К.Марксом, котрий вважав, що нерівність у суспільстві є результатом несправедливих соціально-економічних відносин між експлуатованими і експлуататорами. основними критеріями диференціації населення є володіння власністю на засоби виробництва і контроль за ними,  а також володіння ринками збуту. результатом цієї соціальної стратифікації є антагоністичні протиріччя і класова боротьба. марксистська концепція намагається пов’язати ідеологію з економічним детермінізмом і неминучою класовою боротьбою,  яка виключає будь-які прояви солідарності.

Соціально-класова структура суспільства, відповідно до марксистського підходу, являє собою взаємодію трьох основних елементів: класів, суспільних прошарків і соціальних груп. Ядром соціальної структури тут є класи. Маркс при виокремленні класу до уваги бере лише економічні чинники,

наголошує на існування класової свідомості, класового інтересу.

Механізми діалектичної зміни суспільних структур за Марксом.

7. Інституційний конфлікт, що виникає та накопичується між рівнем розвитку продуктивних сил та характером існуючих виробничих відносин в суспільстві.

8. Соціальний конфлікт, пов’язаний з зіткненням протилежних соціальних інтересів великих груп людей, що укорінені у відносинах до власності і відповідної класової боротьби як соц. Економічного та політичного виразу конфлікту інтересів.

О. Куценко акцентує увагу на наступних положеннях марксової теорії класу: 1) К. Маркс

виокремлював три великих, внутрішньо неоднорідних класи сучасного йому капіталістичного суспільства:

наймані робітники (чия власність – тільки робоча сила, а прибуток – заробітна плата); капіталісти ;і земельні власники (чий прибуток визначається земельною

рентою); 2) вчений не заперечує наявності безлічі проміжних верств, які створювались суспільним

поділом праці; 3) ознаками класу або факторами класоутворення виступають спільність інтересів, стилю

життя; і, як результат, класова самосвідомість; класовий інтерес; соціальна дія.

Е. Райт: "марксизм не є теорією класової структури, перш за все це теорія класової боротьби і

соціальних змін.”

Загострення соціальних конфліктів і доведення їх до соціального вибуху — пролетарської революції — об'єктивна тенденція соціального розвитку. марксистська концепція класів і класової боротьби має чітко визначену політичну спрямованість.

Раціональне зерно соціальної теорії марксизму полягає у вивченні впливу системи матеріально-виробничих відносин і інтересів на функціонування різних соціальних субсистем — передусім правової і політичної.