18. Багатовимірна концепція соціальної стратифікації п.Сорокіна: основні ідеї, категорії. Розвиток і застосування концепції в сучасних дослідженнях стратифікації.

П. Сорокін описує світ як соціальний всесвіт, тобто простір, який заповнений соціальними зв’язками і відношеннями. Вони утворюють багатомірну систему координат, в якій виділяються 2 осі: вісь Х (горизонтальна мобільність) і вісь У (вертикальна мобільність). Мобільність – це зміни окремим індивідом чи групи місця в соціальному просторі, який включає економічний, політичний і професійний підпростір. Ці підпростори можна назвати системами стратифікації. Будь-яка організована соціальна група завжди соціально стратифікована. Не існувало і не існує жодної постійної соціальної групи, яка була б "плоскою" і в якій всі її члени були б рівними. Сорокін бачив у суспільстві 3 групи диференційованих ознак: 1)характеристики від народження 2) ознаки, пов’язані із набутим статусом 3)елементи «володіння»(власність, цінності)

Соціальна стратифікація - це диференціація деякої даної сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі. Вона знаходить вираження в існуванні вищих і нижчих шарів. Її основа і сутність - у нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності й обов'язку, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади і впливу серед членів того чи іншого співтовариства. Конкретні іпостасі соціальної стратифікації численні. Однак все їхнє різноманіття може бути зведене до трьох основних форм: економічна, політична і професійна стратифікація. Як правило, всі вони тісно переплетені.

Економічна стратифікація. Говорячи про економічний статус якоїсь групи, слід виділити два основних типи флуктуації. Перший відноситься до економічного падіння або підйому групи, другий - до зростання або скорочення економічної стратифікації всередині самої групи. Перше явище виражається в економічному збагаченні або збіднінні соціальних груп в цілому, друге виражене в зміні економічного профілю групи або у збільшенні - зменшенні висоти, так би мовити, крутизни, економічної піраміди. Відповідно існують наступні два типи флуктуації(коливання) економічного статусу суспільства: I. Флуктуація економічного стану групи як єдиного цілого · а) зростання економічного добробуту, б) зменшення останнього. II. Флуктуація висоти і профілю економічної стратифікації всередині суспільства: а) піднесення економічної піраміди; б) сплощення економічної піраміди.

Політична стратифікація. Універсальність і сталість політичної стратифікації зовсім не означає, що вона скрізь і завжди була ідентичною. 1. Висота профілю політичної стратифікації змінюється від країни до країни, від одного періоду часу до другого.2. У цих змінах немає постійної тенденції ні до вирівнювання, ні до піднесення стратифікаціі.3. Не існує постійної тенденції переходу від монархії до республіки, від самодержавства до демократії, від правління меншості до правління більшості, від відсутності урядового втручання в життя суспільства до всебічного державного контролю. Немає також і зворотних тенденцій.4. Серед безлічі громадських сил, які сприяють політичній стратифікації, велику роль відіграє збільшення розмірів політичного організму і різнорідність складу населення .5. Профіль політичної стратифікації рухливіший, і коливається він в більш широких межах, частіше й імпульсивніше, ніж профіль економічної стратіфікації.

Професійна стратифікація: внутрішньо професійна і міжпрофесійна стратифікація. Існування професійної стратифікації встановлюється з двох основних груп фактів. Перш за все, очевидно, що певні класи професій завжди становили верхні соціальні страти, в той час як інші професійні групи майже завжди знаходилися біля основи соціального конуса. Найважливіші професійні класи не розташовуються горизонтально, тобто на одному й тому ж соціальному рівні, а, так би мовити, накладаються один на одного. По-друге, феномен професійної стратифікації можна знайти і всередині кожної професійної сфери. Професійна стратифікація, таким чином, проявляється у цих двох основних формах: а саме у формі ієрархії основних професійних груп (міжпрофесійна стратифікація) і у формі стратифікації всередині кожного професійного класу (внутрішньопрофесійна стратифікація). Фундамент міжпрофесійної стратифікації: 1) важливість заняття (професії) для виживання й функціонування групи в цілому; 2) рівень інтелекту, необхідний для успішного виконання професійних обов'язків.

Соціальна стратифікація - це постійна характеристика будь-якого організованого суспільства. У цілому П. Сорокін виявив такі закономірності стратифікації.1. У спільних рівних умовах, коли збільшуються розміри спільноти або організації, стратифікація також посилюється, і навпаки.2. Коли збільшується різнорідність членів соціуму, стратифікація також посилюється, і навпаки, оскільки збільшення неоднорідності населення призводить до посилення нерівності.3. Коли обидва наведені фактори працюють в одному напрямку, стратифікація змінюється ще сильніше (наприклад, у випадку військового завоювання або об'єднання раніше незалежних держав), і навпаки. При підвищенні ролі одного фактора й зменшенні ролі іншого, стримується їх взаємний вплив на зміни стратифікації. В будь-якому суспільстві, в будь-які часи відбувається боротьба між силами стратифікації і силами вирівнювання. Перші працюють постійно і неухильно, останні - стихійно, імпульсивно, використовуючи насильницькі методи.

Застосування концепції. Професійна структура також пов'язує економіку і сім'ю, через яку економіка набуває людські ресурси як результат економічного ефекту сімейного статусу і сім'ї як такої. Стартова точка цієї дослідницької методології була задана роботою П. Сорокіна "Соціальна мобільність" (1927 р.), в якій автор дав приклад багатофакторного аналізу класу і процесів стратифікації. Разом з тим, систематичні дослідження починаються лише в наступні десятиліття. Дані дослідження реалізують наступний комплекс ідей: • · про необхідну спеціалізацію функцій як головне джерело соціальних нерівностей, • · уявлення про професійні позиції як найкращий і достатній критерій класових нерівностей, про роль престижу і поваги, прав і привілеїв в інституціоналізації нерівностей, • · про позитивну функціональность і неминучості системи стратифікації, • · предстваления про стабільність соціальної стратифікації і зростанні згоди між класами в сучасному індустріальному суспільстві. На основі емпіричних досліджень будуються узагальнені індекси професій (або престижу, статусу), які передбачають розрізнення, градацію професій і статусів як "кращих" чи "гірших" відповідно за доходом і престижем, характерними для їх представників.