13. Особливості системи стратифікації в індустріальних суспільствах державного соціалізму.

Розглянемо особливості системи стратифікації в індустріальних суспільствах державного соціалізму на прикладі СРСР. В цій країні принципово стрижневу роль у відігравала етакратична система. Ступінь одержавлення власності і проникнення держави в усі сфери суспільного життя надзвичайно висока. І тому чим ближче соціальна група до керма державної влади, тим вище її соціальне становище і ширші можливості практично у всіх областях. Отримані освіта і професія, манери поведінки і стиль життя (дисциплінованість, демонстративний аскетизм), приємні зовнішні дані, а в деяких регіонах - етнічна приналежність і матеріальна забезпеченість, - все це може полегшити просування вгору по щаблях владних установ, але не здатне його гарантувати. А досягнуте становище у владній ієрархії виявляється важливішим всіляких дипломів, наявності або відсутності професійних навичок, розміру одержуваних доходів.

Соціально-економічні відмінності (розміри особистої власності, одержуваних доходів) у даному суспільстві, зрозуміло, не усуваються, але ліквідована сама база класового поділу - недержавна власність на засоби виробництва. Класові риси, таким чином, підпорядковані, похідні, другорядні. Форми позадержавної господарської активності (особисте підсобне господарство, "тіньове" виробництво) збиткові і, в кінцевому рахунку, теж тісно пов'язані з державним сектором і залежать від нього.

Стосовно до даного суспільства правомірно в принципі обговорювати питання і про елементи станової стратифікації. У даному випадку станові елементи проявляються в приналежності до певних політичних або економічних корпорацій. Наприклад, істотну роль для соціального просування тут відіграє поділ на членів партії і безпартійних, який нагадує членування станового характеру, пов'язаний з обсягом прав і обов'язків перед партократичною державою. Щоправда, це скоріше аналогія, ніж суворе визначення. У дещо більшій мірі схожі на станові розподіли встановлені відмінності між працівниками державних підприємств і колгоспниками.

Радянська система - це рангова система. І положення кожного індивіда визначається тут в першу чергу його формальними рангами або затвердженими вищою владою місцями в суспільній ієрархії. Ознаки рангової системи порівняно легко виявляються на поверхні при будь-якому зіткненні з бюрократичним світом. Вони містяться в кожній анкеті, яку заповнює радянська людина при прийомі на роботу, виїзді за кордон або отриманні якихось особливо дефіцитних благ.

В країнах державного соціалізму наявна і корпоративна система, і, незважаючи на їх зовнішню різноманітність в кожній з них можна виділити три основні шари: 1. Керуючий шар. 2. Шар повноправних виконавців. 3. Шар депривілейованних виконавців.

Риси кастового ладу зустрічаються відносно рідко. Можна, втім, навести приклад дозованого антисемітизму та недопущення євреїв у певні сфери занять, а також говорити про соціальні переваги титульних національностей в республіках колишнього Союзу.

Не зовсім точні аналогії з рабовласницькою системою. Хоча величезні маси ув'язнених в ГУЛАГу (засуджених за статтями і військовополонених), дійсно, знаходяться на положенні рабів. Але розпоряджається цими абсолютно безправними масами сама ж держава і, отже, ми не можемо говорити про рабовласництво в чистому сенсі слова.

Фізико-генетична стратифікаційна система в країнах радянського устрою виступає відразу в декількох характерних рисах: - Геронтократії як типовому принципі регулювання доступу до найвищих владних позиціях, який обмежує домагання молоді;- Патріархальні відносини, що обмежує доступ до цих позицій жінок; - Культивування спортивного гарту і фізичної сили, пов'язаної із загальною мілітаризованістю суспільства.

Вкрай важлива роль культурно-символічної системи, бо для суспільств державного соціалізму характерні водночас прагнення до крайньої ідеологізації та наукової раціоналізації скоєних і планованих дій. У таких суспільствах культурно-нормативна система втілюється в трьох співіснуючих стандартах поведінки і життя: офіційні стандарти (поведінка на публіці), формальні неофіційні стандарти (приховані від стороннього ока, неписані, але строго регламентовані норми) і неформальні стандарти (норми поведінки у своєму вузькому колі).

Таким чином, у індустріальних суспільствах державного соціалізму, як ми це побачили на прикладі СРСР, існують кілька систем стратифікації, які переплітаються між собою. Але стрижневою системою стратифікації є етакратична. В таких суспільствах наявна бюрократизація (яка захопила і політичну, і економічну владу), надмірна влада апарату управління, посилення державності при практично повній відсутності громадянського суспільства.