37. Суспільство споживання та змк (за ж.Бодріяром)

Сус-во споживання .Сус-во споживання є сус-во, що виробляє привілеї. І тому бідність обов’язково буде існувати у сус-ві, бо це 2 сторони 1 медалі. Соціальна логіка системи споживання включає відмову від насолодження. Воно виступає не як ціль, а як індивідуальна раціоналізація процесу, бо насолоджуються не наодинці, а коли входять в узагальнену систему обміну та вир-ва закодованих цінностей, уди включені всі споживачі. Сус-во споживання – це сус-во навчання споживанню, соціальної необхідності споживання, тобто новий специфічний засіб соціалізації, що з’явився у зв’язку з виникненням нових виробничих сил та монополіст перебудуванням екон системи з високим ступенем вироб-ва. Сус-во споживання реалізує свій потяг до речей, але ще більше воно потребує їх знищення. Спостерігається схема: виробництво-споживання-знищення. У споживанні існує глибока інтенція перевершувати себе, перетворюватися на знищення Тільки у знищенні речі існують у виді надлишку та свідчать про зникнення багатства.

Процес споживання розглядається як 1) процес змісту та комунікації; 2) процес класифікації та соц диференціації. Споживання є міцним елементом сусп. контролю, та тягне за собою необхідність все більш сильного бюрократичного примушення по відношенню до процесів споживання. Споживання визначається як система комунікації та обміну. Споживання є проміжним етапом між вироб-вом та знищенням, яке є та буде однією з основних ф-цій постіндустр сус-ва.

Соціальна ієрархія набуває більш тонких критеріїв: тип праці та відповідальності, рівень виховання та к-ри, участь у прийнятті рішень. Знання та влада стають найбільш рідкісними благами у наших сус-вах споживання. Статус спрямовує всю динаміку соціального зрушення.

Люди у суспільстві споживання оточені не скільки іншими людьми, а скільки об’єктами споживання. Їх повсякденне спілкування складається не з спілкування з такими ж, як вони, а в отриманні, у відповідності з їх все зростачою кривою бажань благ, послуг та товарів, та маніпуляціях з ними. Характерною рисою сучасного міста є нагромадження, надлишок предметів, які в той же час організуються у набори, та ніколи не пропонуються по одному. Також ці предмети обов’язково культуралізовані. Люди знаходяться на тій стадії, коли «споживання» охоплює всі сфери життя, нове мистецтво жити в умінні зробити з шопінгу приємність. Богатство, надлишок у дійсності є накопленням знаків щастя. Для ЗМК у сус-ві споживання характерна подача різних фактів у формі універсальної події. Б-я політ, історіч, культур, інформація потрапляє до нас у формі даматизованої та деактуалізованої Масові комунікації дають нам не дійсність, а запаморочення від дійсності, усюди шукають «серце події», тобто намагаються відчути запаморочення від цілісної пристуності у події, побачити Чудо (я там не був, але можу відчути те, що відчули ті, хто був).Праксис споживання Відносини споживача до дійсності, політики, к-ри, історії є відношенням цікавості, допитливості. ікавість та незнання означають одн й ту саму сукупну поведінку перед дійсністю- відмова від дійсності на основі жадібного та зростаючого вивчення її знаків.Місцем споживання є наше повсякдення. Споживання перетворює максимальне виключення з світу (соц., реал, істор) у максим знак безпеки досягає при цьому щастя через нестачу, щастя, що складається з розсасування напружень.Але воно зіштовхується з протиріччям між пасивністю, яка відрізняє цю нову систему цінностей, та нормами сусп моралі, звідси у людини спостерігається підсилене почуття провини, що пов’язане з новим гедоністичним стилем поведінки. Все це складає ментальність чи скоріше сентиментальність. Негативні наслідки: 1) Деградація колект середовища проживання внаслідок екон діяльності (шум, забруднення повітря та води,руйнування ландшафту) 2) старіння предметів та освіти; 3) внаслідок прискореного прогресу по виробництву багатств існує нестабільність зайнятості, а внаслідок неї – стає більшим психол та соц статусу, конкуренції на всіх рівнях (доходу, престижу, к-р).Це все призводить до самопоглинання системи, та сус-во змушене пом’якшувати соц наслідки росту, перерозподіляючи частину внутр валого продукту на користь соц вкладень( виховання, наука, здоров’я), що призначені перш за все слугувати зростанню