37. Релігійні відносини як «символічний універсум» та конструкція повсякденного життя (п.Бергер, т.Лукман).

За допомогою символічного універсаму різні соціальні групи осмислюють, інтерпретують і легітимують свій життєвий досвід.

В релігії ці універсами інституціоналізуються, стають об’єктивними. Оскільки релігія є чимось об’єктивним, вона виходить за межі будь-якого індивідуального досвіду.

Конституюючи символічний універсам людський організм набуває Я і трансцендентує (вихід за межі біологічної природи людини)свою біологічну природу.

Таким чином релігійність – це якість, присутня самій природі людини, і змінює лише форми прояву, які Лукман повязує з соціальними змінами в даному суспільстві.

Символічні універсами створюються не на пустому місці: люди народжуються в конкретному соціальному середовищі, де символічні універсами уже існують, і людина інтерналізує їх в процесі соціалізації

В сучасному суспільстві у людини немає іншого шляху, крім створення на основі всіх релігій і культів своєї власної «приватної» релігії.(на «рынке идей»).

Релігія є справою смаку і вибору, і вона ніколи не щезне. Оскільки сакралізація світу необхідна людині, яка не може жити без досвіду трансценденції. Релігія все пояснює, будь-які соціальні явища, процеси мають пояснення, опис в релігії, тому вона і є символічним універсамом.

Впродовж більшої частини людської історії релігія відігравала стратегічну роль при конструюванні людиною соціальної реальності й була найбільш ефективним і поширеним засобом «легітимації» (тобто пояснення і виправдання соціального порядку). Причина цього в тому, що неміцні, схильні до змін соціальні інститути, поміщені в межі космічної, священної системи відліку, набувають гранично дійсного онтологічного статусу. Серед головних функцій релігії він виділяє легітимуючу. «Космізація» інститутів необхідна для підтримки не тільки існуючого «статус-кво», а й окремої людини, в якої в такому випадку виникає відчуття «правильності» навколишньої реальності та її місця в ній як у когнітивному, так і в нормативному значеннях.

38. Релігійність та релігійна ідентичність. «Багатомірна» модель релігійності ч.Глока. Релігійний простір та ієрархізація соціальних структур (п.Бурдьє, а.Лефевр).

Релігійна ідентичність - форма колективної та індивідуальної самосвідомості, побудована на усвідомленні своєї приналежності до певної релігії і формує уявлення про себе і світ за допомогою відповідних релігійних догм.

Ильин

Религия – это социальный институт, который оказывает более или менее сильное влияние на структурирование земной практики людей, в том числе и в формировании и поддержании социальной иерархии, вырастающей из иерархии религиозной. Последняя строится на конструировании дистанции от Бога (или богов): чем дальше от Бога, тем ниже религиозный статус, что в определенных обстоятельствах предопределяет и социальный статус. В религиозном пространстве условно (игнорируя особенности, присущие бесчисленным конфессиям) можно выделить три иерархических уровня.

1) Идеальный уровень – иерархии в самих религиях по отношению к священному (Бог/и – богочеловек – пророки/ апостолы – святые..)

2) Церковь как организация «истинных» верующих, имеет сложную внутреннюю иерархию, контуры которой варьируются в разных конфессиях. Но логика имеет универсальный характер – близость к Божественному откровению. На вершине находятся иерархи - право интерпретировать самые туманные, многозначные, спорные места, формировать свод ритуалов, обеспечивающих «истинное» общение с Богом. Ниже – священнослужители, имеющие право разъяснять священные тексты, следуя логике и рамкам, установленным высшими (или высшим) лицами церкви. В самом низу церковной иерархии – рядовые члены.

3) Нечлены церкви. Это уровень, куда не пробилось божественное откровение, это своего рода «обратная сторона Луны», закрытая от лучей истины. Люди, находящиеся в этой зоне могут также иметь разные позиции в иерархии: ближе всего к границе – заблуждающиеся, которые по объективным причинам не приняли слово Божье (например, некому было им его разъяснить), дальше всего – те, кто сознательно борется с Богом и его слугами, следует указаниям Дьявола, нечистой силы и т.д.

Религиозная иерархия даже в своем чистом виде содержит иерархию социальную, деля социальное пространство на членов церкви и нечленов, а само церковное поле по рангам в церковной организации. Кроме того, церковь нередко оказывает влияние на нецерковные институты (государство, систему образования и т.д.), вынуждая их структурировать социальное пространство с учетом религиозной логики или прямо следуя ей. В этом случае место в религиозной иерархии является основанием для получения социального статуса (почестей, светской власти, материального вознаграждения, возможностей для восходящей социальной мобильности и т.д.).

Глок виділив 5 вимірів релігійності: (тобто що впливає на схильність до тої чи іншої реліг. Орієнтації).

1. релігійний досвід(екстатичні і містичні стани)

2. релігійна віра (міф, догма в яку віриш)

3. форми культурної поведінки

4. рівень релігійної інформованості індивіда

5. ступіть мотивуючої дії релігії на поведінку особистості

Пізніше Глок і Старк обізвали ци виміри емпіричними індикаторами релігійності Тобто, враховуючи релігійний досвір, віру, культ(форми к.п.), знання релігії і наслідки релігійності можно досліджувати релігійність як таку, хаха, виміряти «віру».