26. С.Жижек про ідеологію.

Будь-яка ідеологія, згідно з Жижеком, будується на символічній рамці – ідеологічній конструкції. В цю рамку вливаються всі думки суб'єкта. Завдяки ідеологічній рамці відбувається структурування дійсності, впорядкування міжособистісних відносин, суб'єкт здобуває місце в символічному порядку і власне бачення цього порядку.

*Символічний порядок – формальний порядок, що визначається соціальною дійсністю і сам визначає форму такого порядку. Щоб стати частиною порядку, необхідно його структурувати.

Ідеологія – не просто ілюзорна репрезентація дійсності, а сама дійсність. Ідеологічна конструкція задає модус повсякденного досвіду, вона спрямована на стирання слідів власної нераціональності, непослідовності. Це стає можливим завдяки соціальному мисленню, яке, як і соціальна дійсність, є ідеологізованим.

Передумова утворення ідеологічних рамок – самодостатня віра, що нейтралізує протиріччя.

27.С.Жижек про виявлення ідеології.

Для виявлення ідеологічних конструктів, за Жижеком, можна застосувати 3 види аналізу.

1. Соціально-історичний аналіз. Вивчення контексту. Ідеологічний конструкт існує в контексті умов, що визначають її надоб"єктність, набуття форми своєї максимальної привабливості, максимального інтересу (об'єкт піднімається над рутинним і повсякденним) і надпредметність (2 рівні надпредм.: трансцендентрий/сакральний і іманентний, наділений символічним змістом. Приклад: Бог – трансцендентний, церква – іманентна)

2. Дискурсивний аналіз. Ідеологічний текст розглядається як результат впорядкованих, плаваючих всередині "застібок". Процес виявлення застібок – процес фіксування ідеологічних елементів, що задають поле для формування певного ідеологічного конструкту і відповідно ідентичності.

*Застібка – те, що викликає найбільшу полеміку. Виявляємо слова – точки застібок.

3. Виявлення насолоди. Будь-яка ідеологія має захоплювати бажання суб'єкта. Мета аналізу – візуалізація насолоди, яка є передідеологічним фундаментом.

*Насолода розуміється як екзистенціональне прагнення людини до надможливого задоволення, що породжує одночасно конструктивні і деструктивні прагнення.

28. Рівні комунікаційного процесу за д. Мак- Квейлом

Масову комунікацію можна розглядати як один з кількох загальносуспільних процесів комунікації, що перебуває на верхівці піраміди розподілу цих процесів:

1)загальносуспільний рівень комунікаційного процесу(масова комунікація)

2)інституційний рівень(у політичній системі або на підприємстві)

3)міжгруповий рівень(у місцевій общині)

4)внутрішньогруповий(у сімї)

5)міжособистісний

6)внутрішньо особистісний(переробка інформації)

Масова комунікація є однією з кількох процесів соціальної комунікації. Що нижчий рівень комунікації, то поширеніший вид комунікації. На кожному рівні є свої особливі дослідницькі та теоретичні проблеми. У сучасних інтегрованих суспільствах часто утворюється одна велика мережа громадської комунікації, що залежить від медій. Крім медій, існують й інші технології утворення загальносуспільних мереж(транспортна, телекомунікаційна, поштова), але їм бракує загальносуспільних соціальних елементів та громадських ролей, властивих масовій комунікації. У минулому загальносуспільні ієрархічні громадські мережі утворювали церковні та політичні організації, ґрунтуючись на спільних переконаннях.

На нижчих, ніж загальносуспільний рівень, рівнях існує кілька видів комунікаційних мереж. Один з них дублює загальносуспільну мережу на рівні регіону чи міста. Інший представлено організацією підприємства. Третій різновид – інституційний(урядова, освітня, правова або релігійна система). На нижчих рівнях види комунікаційних мереж ще різноманітніші. Вони ґрунтуються на якомусь спільному аспекті життя: довкілля, зацікавлення, потреби чи діяльність. На внутрішньо груповому та міжособистісному рівнях досліджують форми спілкування та зразки взаємодій. Процес глобалізації може значно урізноманітнювати дану модель комунікацій.