2. Насильницьке створення колгоспів

Задача «суцільної колективізації»

Листопадовий Пленум 1929 року поставив задачу «суцільної колективізації та ліквідації куркульства як класу». У ВКП(б) активно розвивали цю ініціативу В.Молотов і Л.Каганович, а в КП(б)У – генеральний секретар Станіслав Вікентійович Косіор, який заявив : «У України є все необхідне, щоб прискореними темпами йти попереду інших республік по колективізації».

В обстановці прожектерства лунали й тверезі голоси. Наприклад, нарком землеробства УСРР О.Шліхтер і голова Колгосп - центру І.Гаврилов запевняли, що не потрібно так поспішати у створення колгоспів, варто почекати до кінця п’ятирічки, коли селяни самі відчують переваги соціалізму. Але Й.Сталін ставив стислі строки – за один рік! Спеціальна комісія вивчала питання про терміни колективізації для різних регіонів СРСР.

Постанова ЦК ВКП(б) 1930 року «Про темпи колективізації» 5 січня 1930 року вийшла Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Україну було віднесено до групи регіонів СРСР, де колективізацію планувалося завершити восени 1931року, або весною 1932 року. Було закликано до «соціалістичного змагання» по організації колгоспів.

Вимуштруваний партапарат УСРР, стараючись заслужити високе довір’я і випередити інших, виступив з ініціативою прискорення колективізації.

24 лютого 1930 року вийшла директива генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора - провести колективізацію на Україні до осені 1930 року.

Організація колективних господарств

Почалося шалена організаційна робота по утворенню колгоспів. В села терміново відрядили 25тисяч робітників-комуністів і комсомольців. Вони організовували мітинги, виступаючи перед селянами, розповідали про переваги колгоспного життя. Їм допомагали комітети незаможних селян. Йшов запис бажаючих вступити до колгоспу. Але після розкоші, свободи Непу, лише невелика кількість бідних селян вступали до колгоспів. Ці селяни мало що втрачали. В окремих місцевостях, де з-за природних причин важко вести господарство, колгоспи організовувалися швидко і масово. В колгосп віддавали реманент, велику рогату худобу , коней.

Запис до колгоспу Колгоспники йдуть на роботу

Сільські активісти посилено агітували інших. Такі партійні керівники, як Л.Каганович, С.Камінський не перешкоджали навіть насильницьким діям, вважаючи це «революційною справедливою справою». Сам керівник КП(б)У С.Косіор зазначав: «Кожен партпрацівник на селі міг робити все, що йому завгодно». Фахівець з історії радянської цивілізації Сергій Кара-Мурза відмічає: « Спочатку утворення колгоспів йшло успішно, селяни сприймали колгосп як артіль,… що не руйнувала селянський двір… Колективізація бачилася як відродження і посилення общини. Невдовзі, однак, виявилося, що об’єднання заходить дуже далеко( у колгосп забиралася робоча та молочна худоба, інвентар), що основна структура селянського двору руйнується. Виник опір, а за ним – адміністративний тиск й репресії». На дворах тих, хто вступив до колгоспу вішали червоний прапор( вони - за соціалізм!), а на інших – чорний. Використовували умовляння, шантаж, погрози, забороняли підвіз товарів у магазини в ті села, де більшість селян не хотіли вступати до колгоспів. Темпи колективізації зростали.