4. Друга п’ятирічка 1933-1937 років
Розгортання стаханівського руху
Створюючи атмосферу глобального двобою капіталізму і соціалізму, партія і уряд СРСР заохочували людей до нових подвигів. У 1931 році Й.Сталін у промові сказав: «Загальмувати темпи –це значить відстати. А відсталих б’ють. Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань у 10 років. Або ми це зробимо, або нас зімнуть».
Під час другої п’ятирічки соцзмагання стало ще більш масовішим , інтенсивним. Розгорнувся «стаханівський рух». Олексій Григорович Стаханов(УСРР), шахтар шахти «Центральна» у Кадіївці застосував новий метод роботи ( рубав вугілля не відволікаючись на підсобні роботи). В ніч з 30 на 31 серпня 1935 року, він, при допомозі кріпильників Борисенка і Щиголєва, нарубав 102 тони вугілля ( що у 14 раз вище норми, яка дорівнювала 7 тон).
Олексій Стаханов – переможець соцзмагання Будівництво заводу в 30-ті роки
В газетах, по радіо говорили про цей подвиг, організовували публічні виступи шахтаря. Іншими передовиками стали М.Ізотов ( шахтар, добув 600 тон вугілля), О.Бусигін( у автомобілібудуванні), І.Гудов у верстатобудуванні), П.Кривоніс (машиніст паротягу), інші. Уряд всіляко заохочував і популяризував передовиків (назви статей в газетах «Штурм нових висот», «Трудові перемоги тракторних бригад», «Новий почин»). Пізніше передовиків стали нагороджувати орденами, давали звання «Герой Соціалістичної праці». Трудовий ентузіазм народу був великим. Але у «стаханівського руху»була й зворотна сторона медалі: погоня за рекордами призводила до перенапруження людей, часто – до порушення техніки безпеки, а значить до аварій, поломок устаткування, підвищення травматизму. Органи Наркомату внутрішніх справ (НКВС) подібним випадкам надавали політичну оцінку: саботаж, шкідництво, диверсії шпигунів імперіалістичних держав.
І все ж, в порівнянні з царськими часами, коли техніка безпеки взагалі була відсутня, в цей період ситуація була кращою.
Результати ІІ п’ятирічки
Варто відмітити, що план ІІ п’ятирічки був виконаний по багатьом показникам. Були побудовані:
Харківський турбінний завод;
Новокраматорський завод важкого машинобудування;
Азотний завод в Горловці;
Луганський паровозобудівний завод;
«Азовсталь»;
«Криворіжсталь»;
«Запоріжсталь»(добудова);
Скляний завод в Лисичанську.
Поступово розвивалися легка і харчова промисловості. В Києві, Харкові, Дніпропетровську почали працювати взуттєві фабрики з конвеєрним виробництвом, в Одесі, Харкові, Києві – трикотажні фабрики. Став до ладу Херсонський консервний завод( потужність – 128 млн. банок на рік), три цукрових заводи, хлібопекарні, а також маслоробні, комбікормові підприємства. Але все ж легка і харчова промисловості помітно відставали від важкої індустрії.
5. Третя п’ятирічка 1938-1941 років
Причини спаду виробництва
У третій п’ятирічці відбувся деякий спад виробництва з-за наступних причин:
народ втомився від трудових подвигів, сили його були підірвані;
гарна праця не підтримувалася матеріально, а лише морально, що викликало певне розчарування робітників;
ті, хто відставав у виконанні завдань підлягали колективній критиці і взагалі не хотіли працювати( до них НКВС застосовував примусові міри);
масові репресії 1937-1938 років, «шпигуноманія» в країні та пошуки «класових ворогів», арешти провідних інженерів, техніків відволікали народ;
у людей був страх проявити ініціативу, зайняти відповідальну посаду;
п’ятирічка не була завершена з-за раптового нападу фашистської Німеччини у 1941 році.
Посилення трудової дисципліни
Щоб темпи розвитку промисловості не відставали від запланованих була збільшена трудова дисципліна. У 1938 році вийшла постанова «Про трудову дисципліну, поліпшення соціального страхування і боротьбу з зловживаннями у цій сфері». Запроваджувалася єдина «Трудова книжка». Робітники, інженери фактично були прикріплені до підприємств. Прогули, запізнення, лінощі, нехтування обов’язками , випуск бракованої продукції прирівнювалися до шкідництва, до кримінальних злочинів. У подібних людей конфісковували житло, відправляли у спеціальні табори. У 1938-1939 роках, у зв’язку з наростанням фашистської агресії у Європі уряд СРСР збільшив асигнування на оборону(1939 рік – 25% держбюджету, 1941 рік – 43,4%).
У 1940 році відбувся перехід на 8 –годинний робочий день і на 7-денний робочий тиждень. Було заборонено самовільно залишати підприємство. Відчувалося, що країна стоїть на порозі нових грізних випробувань.