Різність ленінської і сталінської моделі соціалізму

В. І. Ленін

Й.В.Сталін

1. Залишалися елементи внутріпартійної демократії (рішення в РКП(б)приймалися колегіально, проводилися дискусії по найважливішим питанням); 2. З’їзд партії ще мав достатньо великі повноваження; 3. Відсутність політичних репресій і чисток серед членів партії комуністів; 4. «Червоний терор» проти «ворогів революції» практично завершується після громадянської війни, залишившись епізодично, лише для покарання явно антидержавних злочинів; 5. Започатковано більш прогресивну політику Неп, що опиралася на ринкові відносини.

1. Рішення приймається однією особою –Й.Сталіним, або дуже вузьким колом осіб (Політбюро); 2. З’їзд партії втрачав своє значення, ставши фактично парадним заходом, що затверджував рішення вождя; 3. Проводилися масові партійні чистки; 4. Проводилися політичні репресії проти справжніх та уявних ворогів народу; 5. Згортання Непу, запровадження планової системи економіки.

2. Задачі, особливості і труднощі індустріалізації

Підготовка до модернізації економіки

До 1925 року у всіх республіках СРСР відбудову народного господарства було завершено(в УСРР було перевищено рівень промислового виробництва 1916 року). Але СРСР катастрофічно відставав від західних країн. Ленінський кооперативний соціалізм зміг благоприємно вплинути на сільське господарство, але не був здатний забезпечити реконструкцію промисловості.

У 1925 році ХІV з’їзд РКП(б) прийняв рішення про підготовку до індустріалізації. Було змінена назва партії –РКП(б) замість «російської» стала називатися «всесоюзною» – ВКП(б). Розроблялися плани індустріалізації.

План індустріалізації

У 1928 році ХІ Всеукраїнський з’їзд Рад, затвердив(після прийняття ВКП(б) план індустріалізації в оптимальному варіанті на 1928-1933 роки з середньорічними темпами приросту продукції на 20-22 %. Планувалося завершити будівництво Дніпрогесу, збудувати 400 підприємств різного профілю. План був завищений й потребував великих зусиль народу. Україна отримала 13 млрд. карбованців (значна на ті часи сума). Почалася роз’яснювальна і заохочувальна компанія.

Українські плакати періоду індустріалізації

Індустріалізація, її задачі, особливості, джерела фінансування

Індустріалізація – система заходів, направлених на прискорений розвиток промисловості, задля технічного переобладнання країни та укріплення її обороноздатності.

ЇЇ основними задачами були:

• ліквідація відсталості країни;

• технічне переозброєння старих підприємств;

• створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни в умовах капіталістичного оточення;

• технічна підготовка для колективізації села;

• ліквідація безробіття, створення робочих місць;

• посилення обороноздатності країни.

Джерела фінансування:

• внутрішні : накопичення в держбюджеті за період Непу,

• держзайми (лотерея, облігації), збереження населення;

• продажа зерна за кордон в умовах кризи в Європі та США.

Особливості індустріалізації:

• це був перший у світі досвід планової індустріалізації, дуже швидкої за темпами( називають - «великий стрибок», «штурмівщина»),

• розпочалася з важкої промисловості, а не з легкої, як на Заході;

• СРСР міг розраховувати лише на власні ресурси, фінансування.

Індустріалізацію, колективізацію, створення нової армії та культурну революцію можна вважати частинами великої програми по модернізації СРСР. Потрібно було перетворити людину з селянським типом мислення у людину сучасного індустріального суспільства, здатного володіти складною технікою. На що західна цивілізація витратила 400 років, в СРСР потрібно було зробити за 10 років.