2. Міжнародне становище усрр

Радянські дипломати

У 1920 році на європейській частині колишньої території Російської імперії громадянська війна та іноземна військова інтервенція завершилися. Основні сили білогвардійців та інтервентів були переможені. Настав час мирного розвитку. Але він ускладнювався важким зовнішньополітичним станом радянських республік. З 13 країн, які утворилися після розпаду Російської імперії, лише країни Прибалтики, Польща та Фінляндія отримали міжнародну підтримку і визнання. Європейські країни розпочали політику невизнання, ізоляції країн з радянською формою державності, вважаючи їх недостатньо самостійними, бо їх фактично контролювала централізована більшовицька партія. Однак УСРР залишалася єдиною радянською республікою( крім Росії), що мала право вести самостійну зовнішню політику. З допомогою радянських дипломатів була здійснена спроба прорвати міжнародну ізоляцію. Визначну роль у міжнародних справах зіграли Х.Раковський, Е.Квірінг, О.Шумський, Ю.Коцюбинський, Ф.Кон. Активна діяльність уряду Х.Раковського мала свої позитивні наслідки.

Християн Раковський Олександр Шумський Юрій Коцюбинський

Вже у 1921 році були укладені перші мирні договори з Литвою і Польщею, за якими була визнана УСРР, як держава, вирішені територіальні питання(див. вище Ризький мир 1921 року ).Було підписано українсько-австрійський договір про репатріацію військовополонених з обох боків.

Прорив у міжнародній ізоляції УСРР

Незабаром були встановлені дипломатичні відносини з Латвією Естонією та Грузією. Українські дипломати Е.Квірінг, О.Шумський висловлювали стурбованість тим, що посли Радянської Росії часто представляли українські інтереси на зовнішньополітичній арені без участі українських представників. Завдяки впливу Х. Раковського, його дружніх відносин з В.Леніним, Доповідна записка від УСРР в ЦК РКП(б) з цього приводу не викликала заперечень. Необхідним вважалося встановлення самостійних представництв УСРР, (як суверенної держави), у крупних країнах світу, та в тих, де компактно проживали українці. У 1922 році УСРР підписала договір про дружбу і братерство з Туреччиною. Х.Раковський взяв участь у радянській делегації( її очолив російський дипломат Г.Чичерін) на конференції у Генуї 1922 року, де зібралися лідери європейських держав для врегулювання економічних, політичних і фінансових проблем. Після неї фактично почалося визнання радянських держав.

Радянські дипломати (кадр з фільму о.Довженка «Сумка дипкур’єра»)

Так у листопаді 1922 року УСРР приєдналася до Рапальського договору Радянської Росії і Німеччини про взаємну торгівлю, військове співробітництво, відмову від претензій. Незабаром дипломати УСРР встановили дипломатичні, торгівельні відносини з Австрією та Чехословаччиною. Тут були відкриті окремі українські дипломатичні представництва. У складний, голодний 1922 рік, Х.Раковський уклав угоду з Адміністрацією допомоги з США(АРА) країнам Європи, що постраждали від Світової війни. Ця допомога врятувала тисячі голодуючих Півдня України і Криму.