Командуючі Червоними військовими силами

М.В.Фрунзе В.К.Блюхер І. П.Уборевич Г.І.Котовський

Михайло Фрунзе та підготовка Південного фронту

21 вересня 1920 року ЦК РКП(б) утворив Південний фронт червоних військ під командуванням Михайла Васильовича Фрунзе.

М.Фрунзе походив з сім’ї фельдшера, молдаванина за національністю. Великий вплив на нього мала мати - Софія Попова, українка, дочка революціонера – народовольця. Михайло під час навчання у Петербургському політехнічному інституті вступив до лав РСДРП(б). За революційну діяльність не раз заарештовувався, сидів по царським тюрьмам. Під час революції служив у білоруській міліції, згодом був воєнним комісаром, воював, показуючи гарні здібності, отримав орден Червоного Прапору за розгром білогвардійців Колчака. Фрунзе цінували за відвертість, щирість, організаційні здібності. Був прихильником «українізації».

Завдяки додатковій мобілізації і переводу військ з інших фронтів, червоним вдалося збільшити чисельність армії до 46 тис. бійців. Врангелівці налічували 44-45 тис. вояків. Розгорнулися криваві бої за Нікополь, Олександрівськ, Синельникове. Катеринослав декілька разів переходив з рук в руки. Місто мобілізувало близько 2 тисяч чоловік на допомогу 46 стрілецькій дивізії комісара І.Мінца (майбутнього відомого історика). Жителі містечка Кам’янське побудували бронепоїзд «Радянська Україна». В селі була розгорнута пропаганда комнезамів з загальним гаслом «Незаможник- на Врангеля!», у куркулів реквізували коней, гарби, створювали тачанки. В самому Криму діяла Повстанська армія на чолі з О.Мокроусовим та чекістом П.Макаровим.

Контрнаступ червоних

Лише 28 жовтня 1920 року, після вирішального удару М.Фрунзе з Каховського плацдарму, червоні перехопили ініціативу. Білі втекли до Криму, сховавшись за Перекопсько - Чонгарські укріплення, побудованими англійськими і французькими інженерами.

Діорама «Штурм Перекопу Червоною Армією»

7. Штурм Криму і завершення громадянської війни в Україні

Штурм Перекопу

Збільшивши свої війська до 100 тис. бійців, Михайло Фрунзе розробив план наступу з двох напрямків: частина військ штурмують Перекоп, а частина –здійснюють обхідний маневр через «гниле море» - Сиваш.

В ніч з 7 на 8 листопада 1920 року, (в холодну вітряну погоду з дощем) Червона Армія здійснила штурм укріплень Перекопу, з одночасним переходом убрід Сиваша. Завдяки тому, що вітер вигнав воду в Азовське море, Сиваш став мілким . Махновці й червоноармійці (незважаючи на крижану воду і вогонь ворога) подолали Сиваш за три години.

Визволення Криму

Вранці 8 листопада 1920 року дивізія Василя Костянтиновича Блюхера захопила Турецький вал. 9 листопада, в люту негоду, ціною величезних втрат (деякі дивізії втратили біля 70% особового складу) червоні прорвали Перекопські, а 10 листопада- Чонгарські укріплення, звільнили Сімферополь.

Атакуючи ворога, Червона Армія 15 листопада звільнила від білих Севастополь, Феодосію. Рештки врангелівської армії панічно втікали на кораблях до Туреччини. 17 листопада 1920року війська Фрунзе і Будьонного зайняли останній населений пункт півострова - Ялту. На визволених територіях півдня України й Криму була встановлена радянська влада. Не обійшлося в Криму й без «червоного терору» проти представників заможних класів та ворожої інтелігенції(«відзначився» угорець Бела Кун). Радянська влада прагнула ліквідувати будь яке підґрунтя майбутнього опору, утворення білих армій.

Останні бої

Останнім місцем опору стала територія Дністра і Південного Бугу, де об’єдналися окремі петлюрівські загони та три білогвардійські армії генерала В. Перемикіна. Проти них виступила червоні частини Ієроніма Уборевича (куди входили й Червоні Козаки Віталія Примакова). 18 листопада 1920 року вони захопили у білих Проскурів і Кам’янець-Подільський. Розгром противника був повним. Рештки втекли до Польщі. Громадянська війна в Україні завершилася.

І.Миколайчук в ролі Тютюнника(Турчина) («На вістрі меча») О.Пороховщиков в ролі Савінкова («Крах операції терор»)