Лекція №4 Тема: Інформація в системах бухгалтерського обліку

Мета: ознайомити студентів з поняттям і структурою економічної інформації.

План

1. Поняття економічної інформації.

2. Структура економічної інформації.

3. Класифікація економічної інформації.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняттю інформація.

2. Які види інформації можна назвати залежно від видів людської діяльності?

3. Чим відрізняється внутрішня інформація від зовнішньої?

4. Чому зовнішня інформація дорога і труднодоступна?

5. Наведіть приклади зовнішньої початкової інформації і внутрішньої початкової інформації.

6. Дайте визначення поняттю «управлінська інформація».

7. Охарактеризуйте економічну інформацію.

8. Назвіть елементи інформації. Охарактеризуйте їх.

9. Наведіть приклади кожному елементу інформації.

10. По яких ознаках можна класифікувати інформацію?

Література:

1. Основи економічної інформатики. Під ред. Морозевіча, 1998 р.

2. Ф.Ф. Бутінець, С.В. Івахненков, Т.В. Давідюк. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. – Житомир, 2002 р. с. 87 – 94.

3. Патрушина С.М. Інформаційні системи в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник. – М., 2003, с. 137 – 143.

1. Поняття економічної інформації

Інформація (від лат. information – роз'яснення, виклад) – це відомості, повідомлення про будь-яку подію, діяльність і т.п. В кібернетиці поняття “інформація” потрактує як міра усунення невизначеності стану системи. В теорії машинної обробки “інформація” розглядається з погляду технології її перетворення з метою забезпечення менеджменту, тобто як сукупність відомостей, які є об'єктом передачі, збереження і обробки.

Інформація дуже різноманітна і ділиться по видах людської діяльності, в якій використовується: наукова, технічна, виробнича, управлінська, економічна, соціальна, правова і т.п. Кожний з видів інформації має свою технологію обробки, смислове значення, цінність, форму уявлення і віддзеркалення на матеріальних носіях, вимоги до точності, достовірності, оперативності відображення фактів, явищ, процесів.

В складних соціально-економічних системах за допомогою інформації одержують відомості про внутрішній стан підприємства і оточуючої його середовище, про процеси, які відбуваються всередині і ззовні підприємства.

Зовнішня інформація – дані про різні аспекти економічної, екологічної, політичної, соціальної і інших сфер, які оточують підприємство. Для зовнішньої інформації характерна неточність, суперечність. Вона може описувати стан ринку і конкурентів, прогнози процентних ставок і цін, податкової політики і політичної ситуації. Зовнішня інформація труднодоступна і дорого стоїть. Канали отримання такої інформації різні: експертний опит; статистичні дослідження кон'юнктури ринку; вивчення тенденцій у виробництві і збуті тих або інших товарів; засоби масової інформації і т.п.

Джерелами зовнішньої інформації можуть бути постачальники, покупці, держава і т.п., внутрішньої – підрозділи підприємства.

Внутрішня інформація на підприємстві – це дані, які виникли переважно в системі обліку, відображають різні тимчасові інтервали і стан об'єкту управління. Як правило, ці дані вимірюються, і точна інформація фіксується в управлінських документах. Характер і об'єм інформації також різний, але вона більш доступна, оскільки створюється на самому підприємстві.

Початкова інформація також ділиться на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня початкова інформація – відомості в загальновстановленій формі первинних і зведених документів, які представляються зовнішнім користувачам інформації.

Внутрішня початкова інформація – відомості, які представляються внутрішнім користувачам інформації і служать для управління підприємством, характеризуючи економічну ситуацію, яка склалася.

Інформація, яка необхідна для управління підприємством є різними відомостями економічного, технологічного, соціального, юридичного, демографічного і іншого змісту.

Управлінська інформація – інформація, яка обслуговує процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і забезпечує рішення задач організаційно-економічного управління народним господарством і окремими підприємствами. В інформаційному процесі, яким є управлінська діяльність, інформація виступає як один з найважливіших ресурсів поряд з енергетичними, матеріальними, трудовими і фінансовими. В технології обробки інформації первинні дані про виробничі і господарські операції, людей, випуск продукції, факти придбання і продажі товарів виконують роль предметів роботи, а результатна інформація, яку одержують, - роль продукту роботи; вона використовується для аналізу і ухвалення управлінських рішень.

Економічна інформація є найважливішій складовій управлінській інформації.

Економічна інформація – це все відомості у сфері економіки, які необхідно фіксувати, передавати, обробляти і зберігати для використовування в процесі планування, обліку, контролю і аналізу.

Економічна інформація відображає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. У зв'язку з тим, що економічна інформація пов'язана з суспільним виробництвом, її часто називають виробничою інформацією.

Над економічною інформацією здійснюють операції, які по ознаці однорідності і цільових функцій об'єднанні в інформаційні процедури (процеси) можна згрупувати в п'ять стадій обробки інформації: збір, передача, зберігання, перетворення і споживання.

Економічна інформація містить дані про склад трудових, матеріальних і грошових ресурсів і стан об'єктів управління на певний момент часу. Економічна інформація відображає діяльність підприємств і організацій за допомогою натуральних, вартісних і інших показників.

Основними вимогами економічної інформації виступають: достовірність, своєчасність, повнота і точність, надійність, комплексність, багаторазове використовування, висока швидкість збору, обробки і передачі, кодування, документальність.

Вимірюють економічну інформацію у таких одиницях:

• натуральних – кількість повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;

• телеграфних – біт (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти і терабайти.

Натуральні одиниці використовуються у разі обробки інформації людиною, а телеграфні – під час організації машинної, зокрема автоматизованої та автоматичної обробки інформації.