КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ

Н. М. АЛЕКСЕЄНКО, Л. В. БУТКО,

С.М. ОЛІЙНИК, К.Л. СІЗОВА

ПРАКТИКУМ З РЕДАГУВАННЯ

Посібник

Видання друге, перероблене і доповнене

КУЕІТУ, 2010

Рецензенти:

М.С. Тимошик, доктор філологічних наук, професор (Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка);

В.М. Галич, доктор філологічних наук, професор (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка).

Рекомендовано до друку радою Кременчуцького університету економіки інформаційних технологій і управління

( протокол № від 2010 року)

Алексеєнко Н. М., Бутко Л. В., Олійник С.М., Сізова К. Л.

Практикум з редагування : Посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Кременчук, 2010. – 150 с.

Посібник поєднує проблематику дисциплін редакторського фаху в аспекті вироблення у майбутніх редакторів-видавців навичок практичної роботи над текстом. На початку кожної теми подаються стислі теоретичні відомості з основних видів редагування текстових оригіналів, зокрема редагування з точки зору повноти розкриття теми, фактичного матеріалу, дотримання композиційних, логічних, мовних правил. У відповідності з тематикою кожного з розділів підібрано блоки різноманітних практичних завдань.

Для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю “Видавнича справа та редагування”.

Алексеєнко Н. М., Бутко Л. В., Олійник С.М., Сізова К. Л., 2010

Кременчуцький університет економіки інформаційних технологій і управління

Вступ

Наша сучасність потребує виховання і підготовки свідомих, високоосвічених людей, здібних до розумової праці, до активної діяльності в різних сферах суспільного і державного життя, науки і культури. Реформування сучасної вищої освіти вимагає серйозного ставлення до професійної компетентності і вдосконалення всієї роботи з підготовки студентів у напрямку максимального наближення навчання до професійної практичної діяльності.

Філософське трактування поняття “професійна орієнтація” включає такі головні і обов’язкові моменти, як когнітивний (коли суб’єкт одержує певну інформацію про об’єкт), оцінний (коли на основі здобуття знань у суб’єкта формується певне ставлення до об’єкта, що найбільше відповідає вимогам суб’єкта, його інтересам, нахилам і здібностям). Самоактуалізація і самореалізація особистості є необхідними на сучасному етапі, коли дуже важливими є активне і творче ставлення до дійсності, ведуться інтенсивні пошуки умов, що сприяли б реалізації потенційних можливостей індивіда як у навчальній, так і у професійній діяльності.

Актуальність питань наближення вищої освіти до професійної діяльності збільшується у зв’язку з потребами в спеціалістах нового профілю, висококваліфікованих фахівцях, необхідних для прискорення розвитку економіки країни. Досвід провідних країн, європейської вищої освіти свідчить про те, що збільшення частки практичної роботи у загальному обсязі навчання сприяє формуванню фахівців, готових навіть під час отримання освіти плідно і творчо працювати за обраним фахом.

Особливо актуальним питання практичної підготовки є при навчанні майбутніх редакторів-видавців, оскільки ця професія потребує, окрім теоретичних знань, специфічних навичок і вмінь усебічної та ретельної оцінки видання з точки зору його різноманітних якостей. Кваліфікований редактор повинен володіти вмінням аналізувати, оцінювати, правити видання різних типів. Ці вміння неможливо виробити суто теоретичною підготовкою, фахівець набуває їх тільки у результаті постійної, тривалої, систематичної роботи над матеріалом.

Мета і завдання підготовки студентів спеціальності “Видавнича справа та редагування” полягають у формуванні у майбутніх журналістів-редакторів системних знань з технології редакторської праці, оволодінні предметом та методами редагування, вивченні структури редакторської діяльності. Усі ці знання та навички необхідні майбутнім редакторам, коректорам та журналістам для редагування творів або створення власних текстів різних типів. Студент повинен розрізняти структури тексту в межах певного жанру, стилі мовлення та їх зв’язок із жанрами, особливості композиції та архітектоніки журналістського матеріалу, технологію редагування, методи тематичного та фактологічного аналізу.

Крім того, студенти повинні вміти кваліфіковано підготувати твір до друку, тобто зробити повний аналіз і, якщо потрібно, правку його змісту та форми, володіти методами аналізу та правки, правильно визначати головну тему та актуальність комунікативної мети твору, визначати обсяг і якість фактичного матеріалу, коригувати композицію подачі фактичного матеріалу згідно з комунікативною метою, обирати найкращі архітектонічні форми вираження теми, робити правописну правку, формулювати редакторський висновок.

“Практикум з редагування” є спробою поєднати в одному посібнику стислі теоретичні відомості з різних дисциплін редакторського фаху (літературного редагування, термінознавства, комунікативної логіки та ін.). Крім того, при його укладанні автори основну увагу зосередили на практичному аспекті навчання, зокрема системному засвоєнні логічних, композиційних, стилістичних, мовних норм редагування, розвиткові загальної мовної компетентності та збагаченні редакторського досвіду студента, на закріпленні навичок знаходження та виправлення помилок різних типів.

За структурою пропонований посібник складається з розділів, кожний з яких присвячений певному аспекту редакторської роботи над текстом. Теоретичний матеріал викладено стисло, компактно, у конспективній формі. Це пояснюється тим, що більш ґрунтовні теоретичні відомості студент може отримати, звернувшись до навчальних посібників з дисциплін та під час лекційних занять.

До кожного розділу додаються практичні завдання, які дозволяють студентам набути необхідних навичок редагування, а викладачеві – перевірити рівень засвоєння теоретичного матеріалу на практиці. Запропонована тематика практичних завдань охоплює широке коло типових ситуацій, з якими повсякденно зустрічається фахівець при редагуванні текстів. Слід зазначити, що значну частину матеріалу практичних завдань складають реальні тексти та текстові фрагменти засобів масової інформації, а також матеріали, які авторам довелося редагувати (навчальні посібники, методичні вказівки, різноманітна документація тощо).

Створення посібника такого типу є результатом двох видів діяльності авторів – викладацької та власне редакторської, яка часто теж здійснювалася разом із студентами. Інтерес останніх до реальної роботи, виникнення більш уважного ставлення до теоретичних матеріалів, формування самостійного, творчого підходу також є важливими чинниками написання підручника.

У цілому посібник розрахований на комплексне вивчення широкого кола дисциплін редакторсько-видавничого фаху в їх практичному аспекті та спрямований на вдосконалення редакторської майстерності майбутніх фахівців.

Розділ 1. Аналіз тексту щодо розкриття теми

Одним із найважливіших завдань редакторського опрацювання авторського матеріалу є аналіз і розробка теми твору.

Темою у редагуванні вважається текстова категорія, що є предметом мовлення. З погляду редактора, тема твору – це відображення актуального факту дійсності, яке є основою змісту. Тема є обов’язковою складовою будь-якого твору, вона зумовлює його архітектоніку, композицію, мовні засоби, обсяг, характер фактичного матеріалу тощо.

За принципом тематичної єдності журналістські матеріали об’єднуються у рубрики. Рубрикація – це система взаємопов’язаних і підпорядкованих одне одному заголовків видання, що виражають взаємозв’язок і підпорядкованість очолюваних ними рубрик.

Абзацоподіл твору відбиває етапи розкриття теми. Поділ тексту на абзаци пов’язаний із членуванням змісту твору і відбиває його композиційну сегментацію. Абзаци візуально позначають окремі аспекти теми. Порушення системи абзацоподілу спричинюється надмірним, недостатнім або недоцільним поділом тексту на абзаци.

Основною одиницею вираження теми є фраза. Під фразою необхідно розуміти мовні структури, які забезпечують повну або можливу предикацію змісту (ствердження або заперечення існування факту). Основним критерієм розмежування предикативних та напівпредикативних структур є здатність фрази реально або потенційно щось стверджувати або заперечувати.

Фрази об’єднуються тематичним зв’язком. Тематична структура виявляється саме у тематичних зв’язках між фразами. Тематичні структури бувають однорідні, неоднорідні й аморфні.

Однорідною є така тематична структура, яка має одну тему, що проходить через усі фрази. Тематичні відхилення допустимі не більше, ніж на одну фразу. Неоднорідною тематичною структурою є структура, що має мінімум дві теми, одна з яких є основною. Аморфною називається тематична структура, у якій складно виділити основну тему.

Однорідній тематичній структурі властиві такі типи зв’язку:

• основний тематичний (фрази пов’язані одним предметом розповіді),

• субтематичний (наступна фраза підпорядкована попередній),

• макротематичний (попередня фраза підпорядкована наступній).

Неоднорідній тематичній структурі властиві такі типи зв’язку:

• асоціативний формальний (паралельна тема утворюється на основі асоціації),

• асоціативний змістовий: ситуативний асоціативний (наступна фраза є висловлюванням про предмет, що має просторове чи часове відношення до предмета попередньої фрази), предикативний асоціативний (наступна фраза виражає каузальність, місце, час до основного предмета розповіді).

Для володіння технікою аналізу тематичної організації твору необхідно знати методи її аналізу, інтерпретації та аналізу розкриття актуальної теми.

До методів тематичного аналізу належать методи:

• фразового членування твору,

• пофразового визначення теми твору,

• тематичного прогнозування,

• рубрикації,

• моделювання тематичної структури.

Застосування методу пофразового визначення теми твору є зручним способом тематичного аналізу, оскільки цей метод дозволяє вловлювати різні тематичні відхилення, бачити загальну тематичну систему й структуру твору. Метод тематичного прогнозування полягає в тому, що редактор “продовжує” авторський твір, прогнозує розгортання теми. Зіставляючи наявний зміст фраз зі спрогнозованим, формуються висновки про рівень досконалості тематичної організації твору. Метод рубрикації передбачає складання плану твору з метою групування фраз у тематичні фрагменти. Метод моделювання тематичної структури полягає у створенні моделей, схем тематичної організації твору з метою об’єднати елементи змісту у змістові частини, з’ясувати їх підпорядкованість та ін.

Однією з ознак теми є її актуальність: суспільна зумовленість, суспільна цілеспрямованість, суспільна доцільність.

Для визначення актуальності теми застосовуються методи:

• якісної оцінки теми,

• прогнозування читацьких реакцій.

Метод якісної оцінки теми застосовують для з’ясування можливої розбіжності між головною і актуальною темами або у випадку, коли неможливо виділити потенційну основну тему через наявність багатьох мікротем. Метод прогнозування читацьких реакцій полягає у передбаченні читацьких реакцій на твір.

Розкриття теми пов’язане з подачею розробленої теми читачеві або глядачеві/слухачеві.

Структура аналізу актуальності теми включає:

• інтерпретацію факторів написання матеріалу, зокрема комунікативної мети;

• аналіз мікротеми в системі інтерпретованих факторів;

• визначення причин, що послаблюють актуальність теми або роблять усі мікротеми неактуальними.