Особливості соціальної диференціації за критеріями моди

В сучасному глобалізованому суспільстві саме мода стає дуже поширеним соціальним феноменом, який, і об’єднує, і роз’єднує людей, соціальні групи, великі спільноти тощо. Мода – це «глобальність глобальності», адже для неї немає ані кордонів, ані обмежень її об’єкту.

Очевидно, що мода – це не лише речі, які ми купуємо, її вплив відбивається на кожній сфері нашого життя. Ще А. Сміт в "Теорії моральності почуттів" (1759) відзначав моду не тільки на одяг і меблі, але й на моральність, музику, архітектуру і т.д., підкреслюючи особливе значення елітарних прошарків як об'єкта наслідування для іншого населення, що було пов'язане зі зростанням ролі буржуазії у сучасному йому суспільстві (раніше, при пануванні феодально-станового ладу, подібне наслідування було неможливе) [1].

Нерозривний зв'язок моди із поняттям престижу ще більше розширює можливості її впливу на життєдіяльність людини. ЗМІ транслюють інформацію щодо «престижних можливостей», наприклад, престижного відпочинку, престижної освіти, престижного магазину одягу, престижного автомобілю тощо. Престиж і, відповідно, можливість/неможливість слідувати за модою стає складовою соціальної диференціації. Під соціальною диференціацією нами розуміється «поняття, за допомогою якого в соціології позначається нерівномірний розподіл матеріальних благ, владних функцій і соціального престижу між індивідами й соціальними групами в сучасному суспільстві, обумовлене особливостями функціонування останнього» [2].

В процесі соціальної диференціації мода розглядається як особливий засіб розмежування, до якого вдається певна класова або іншого порядку спільнота, щоб відокремити себе від груп з нижчим статусом. Вона використовується також групами з більш низьким статусом для того, щоб оточуючі ідентифікували їх з групами, розташованими більш високо в суспільній ієрархії. Основним полюсом, навколо якого зосереджується соціальний символізм, є соціальні дистанції – це суспільні межі, що перешкоджають безпосереднім контактам між представниками різних соціальних груп. Соціальні дистанції можуть носити пряме фізичне (у такому разі вони виступають у вигляді відкритих просторових розмежувань і означають фізичне припинення контактів між групами) і символічне вираження.

Однією з форм символічного розмежування виступає статусне споживання, тобто привласнення кожним станом певних зовнішніх атрибутивних знаків. Мода також є однією з форм розмежування статусу. Прагнення керуватися / протиставити себе загальноприйнятим зразкам виступає мотиваційним організуючим початком проявів моди, її можна розцінювати як механізм, що вирішує конфлікт між соціальним конформізмом і індивідуальною свободою. Мода – зручний для індивіда спосіб виступати проти загальноприйнятих канонів, як пишуть Е. Басін і В. Краснов: «Не один на один, а з безліччю прихильників» [3]. Універсальність мови моди, однаково відповідної для вираження групової приналежності, ексцентричного індивідуалізму і соціального протесту, підштовхнула французьких інтелектуалів до опису «системи моди» як знакової системи. У книзі Ж. Бодрійара «Символічний обмін і смерть» читаємо: «В знаках моди немає більше ніякої внутрішньої детермінованості, і тому вони знаходять свободу безмежних підстановок і перестановок. У підсумку цієї небувалої емансипації вони по-своєму логічно підкоряються правилу шалено-неухильної повторюваності. Так, мова йде про моду, що регулює одяг, тіло, побутові речі, – всю сферу «легких» знаків» [4]. Мода забарвлюється в свідомості індивідів певним соціально-значущим змістом, що дає їй можливість закріпитися в якості систематичного феномена, існування якого підкріплюється відповідною необхідністю.

Розкол суспільства на класи став першим фактором, що змінив зовнішність моди. Панівний клас прагнув чітко позначити свою перевагу, а різностатусні групи, які утворилися всередині нього, прагнули провести чіткі межі між собою. Мода перетворилася на спосіб ілюзорного відмежування однієї спільності від іншої. «Мода, по суті, не справа смаку (адже вона може бути у вищій мірі супротивної смаком), – писав І. Кант, – а справа одного лише марнославства – (бажання) прийняти важливий вид - і суперництва, щоб в цьому перевершити один одного» [5].

Отже, можна з точністю сказати, що мода має безпосереднє відношення до соціальної стратифікації та диференціації суспільства, виступає її засобом або методом. Участь у моді позначає, демонструє й підсилює соціальну нерівність. Соціально-групові відмінності позначаються за допомогою прихильності певним модним стандартам, це позначення фіксує одночасно приналежність до одних груп і відмінність від інших.

Література: 1. Смит А. Теория нравственных чувств / Адам Смит – М. : Республіка (Серия: Библиотека этической мысли), 1997. – 352 с. 2. Словарь. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_new_philosophy/1131/ 3. Басин Е.Я. «Гордиев узел» моды. Мода: за и против / Е. Я. Басин, В. М. Краснов // Сборник научных работ под ред. Толстых В. И. – М., 1973. – 51 с. 4. Бодрияр Ж. Символический обмен и смерть – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: – URL: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Bodr_Simv/ 5. Кант И. О вкусе, отвечающем моде. Антропология с прагматической точки зрения / Иммануил Кант – СПб. : Наука, 1999. – 358 с.

Шмурыгина Наталья

Приамурский государственный университет имени Шолом-Алейхема

(Россия, Биробиджан)