Флешмоб як соціальний феномен

. З кожним роком світ розвивається все динамічніше. Цьому більшою мірою сприяють шалені темпи комп’ютеризації соціуму, швидкий розвиток Інтернету та інших інформаційних технологій, саме цей фактор і обумовлює появу нових соціальних форм взаємодії та комунікації людей, сприяє появі нового типу людської організації. Люди починають об’єднуватись у віртуальному просторі за певними інтересами, потім віртуальне об’єднання переростає у реальне, здатне впливати на хід реальних повсякденних подій. Одним із найяскравіших прикладів такого явища є феномен флешмобу [1].

Якщо згрупувати усі існуючі визначення поняття «флешмоб», то можемо отримати наступне усереднене визначення: «Флешмоб – заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет та інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швидко розходяться» [1]. Цей феномен, що прийшов із Заходу, прижився в українському середовищі, тому потребує більш детального вивчення. Соціальні, культурні, економічні умови на Заході дуже відрізняються від українських, тож яку ж саме роль відіграє флешмоб у формуванні українського суспільства? Вчені підкреслюють, що у соціальному прояві флешмоб є демонстрацією критичного ставлення до устрою, правил, стереотипів, що склалися в конкретному соціумі, намагається приборкати суспільно встановлений порядок або ж надати йому нових акцентів [2].

Характерними рисами флешмобу є: спосіб організації за допомогою ЗМК; анонімність; швидкість зібрання; відсутність організаторів та відповідальних осіб, централізованого керівництва; короткотривалість; раптовість; стихійність; синхронність; автономність; абсурдність дії; повна демократія; відмова від комерціалізованих відносин; відмова від висвітлення в ЗМІ. Намагаючись зрозуміти, які цілі переслідує флешмоб, дослідники, які займаються вивченням цього питання, виділили наступні: «Розвага, порушення повсякденного ходу життя; враження на оточуючих; відчуття причетності до спільної справи; самоствердження; спроба одержати гострі відчуття; отримання ефекту від групової психотерапії; відчуття себе вільним від суспільних стереотипів поведінки». При цьому флешмоб позиціонується як заздалегідь абсурдні і абсолютно нешкідливі дії [3, с. 39].

Брязкун В.В. класифікує флешмоб за наступними критеріями  [1]: 1) за масштабом прояву: глобал-моб (охоплює декілька міст чи країн) та моб (звичайна одноразова акція в одному місці); 2) за способом організації: за допомогою Інтернету, за допомогою мобільних телефонів; 3) за способом залучення допоміжних засобів: авто-моб (залучення засобів пересування) і звичайний моб; 4) а спрямованістю акції: арт-моб (мистецького спрямування), соушл-моб (соціального спрямування) та моб (розважального спрямування); 5) за середовищем прояву: І-моб (акція, що провидиться в Інтернеті), СМС-моб (акція, що проводиться за допомогою СМС-повідомлень в телефонах користувачів мобільним зв’язком), реал-моб (акція в реальному вимірі); 6) за цільовим призначенням: фан-моб (як розвага для молоді), симулякр-моб (імітування флешмобу в комерційних цілях) та смартмоб (флешмоб ідеологічного спрямування). «Окрім того, на основі дуалізму існування даного явища дослідники пропонують механізм організації флешмобу, який складається з восьми послідовних кроків. Перший етап – поява сценарію майбутньої акції на відповідному сайті в Інтернеті або розсилання телефонних повідомлень з метою залучення найбільшої кількості людей. Другий етап – обговорення сценаріїв мобів, яке відбувається на сайтах моберів. Третій – поява людей на місці проведення акції. Четвертий – це поява лідерів, які мають дати умовний знак, що акція почалася. П’ятий – активізація натовпу лідером. Шостий – це групова активна дія, яка може змінюватися в залежності від форми флешмобу. Сьомий етап – це закінчення акції та миттєве «розсіяння» моберів у натовпі перехожих людей. Восьмий – це обговорення на сайтах акцій, що відбулися» [1].

Перший флешмоб в Україні відбувся 16 серпня 2003 року в м. Києві в ТЦ «Глобус» на Майдані Незалежності [2]. Формою флешмобу можна вважати вірусний маркетинг – вид маркетингу, що використовує звичку обмінюватися цікавою інформацією з друзями та рідними. Таким провокаційним вірусним мобом була місячна акція, під час якої люди запитувати у магазинах неіснуючий порошок для прання. Завдяки увазі ЗМІ до цього заходу через місяць з`явився порошок з такою назвою. .

Таким чином, флешмоб є багатогранним явищем, яке можна розглядати у різних аспектах. Флешмоб за своїми основними принципами є організацією, яка не працює за гроші, рекламу тощо, однак можливе його активне використання як у сфері PR і маркетингу, так і в політичній сфері.

Література: 1. Брязкун В.В. Вплив флешмобу на розвиток громадянського суспільства в Україні [Електронний ресурс]. Дата доступу: 1.12.2012. – Режим доступу: www.novi.org.ua/news /.../Briazkun.doc 2. Петренко-Лисак А. О. Теоретико-методологічний аналіз соціальних рухливостей: флешмобу, буккросінгу та паркуру / А. О. Петренко-Лисак // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Зб. наук. праць. – К. : Фенікс, 2011. – Вип. 12. – С. 36-42. 3. Петренко-Лисак А.О. Флэшмоб как порождение информационного общества / А. О. Петренко-Лисак // Коммуникативные стратегии информационного общества: труды 2-й Междунар. науч.-теор. конф. – СПБ. : Изд-во Политех. ун-та, 2009. – С. 55-60.

Коломыцева Маргарита

Донецкий государственный университет управления

(Украина, Донецк)