Легкобит Ірина Київський національний університет імені Тараса Шевченка

(Україна, Київ)

Соціологія соціології як «новітній» напрям в соціологічній науці

Розгляд питання про виникнення та існування в соціологічній науці такого напряму, як соціологія соціології, на сьогодні входить у коло завдань, вирішенням котрих має активно займатися соціологічна спільнота. Актуальність вивчення ряду проблем предметного поля соціології соціології полягає в тому, що це сприяє діагностуванню стану соціологічного знання.

«Елементи» соціології соціології можна прослідкувати у теоретичній спадщині К.Мангейма, П.Бурдьє, Е.Гіденса та інших відомих соціологів, які, так чи інакше, намагалися пояснити, що саме має досліджувати соціологія. Перша серйозна робота в межах напрямку соціології соціології була опублікована у 1971 р. А. Гоулднером під назвою «Близька криза західної соціології», де автор намагається дати оцінку стану соціологічної науки в період її кризи 60-70 рр. ХХ ст. В цьому ж році вийшла книга «Соціологія соціології» Р.Фрідріхса, який, власне, і був автором самого терміну «соціологія соціології». Серед вітчизняних науковців, котрі займаються питаннями соціології соціології, виділимо російського соціолога Ю. Качанова, чиї результати роботи викладені у праці «Соціологія соціологія: антитези». Цю проблему досліджують також А. Береза, М. Михальченко, М. Соболевська, О. Мусієздов. Та соціологія соціології – не основне дослідницьке поле перерахованих вище зарубіжних і вітчизняних авторів. Вони лише частково розглядають ці питання в межах своїх основних наукових інтересів. Соціологія соціології відкриває широке предметне коло, яке потребує вивчення, проте, як бачимо, відносно мало соціологів займаються фундаментальним дослідженням цієї проблематики.

Коли ми починаємо говорити про причини появи соціології соціології, неможливо не звернутися до обставин виникнення самої соціології, що з’являється як позитивістська наука про суспільство на початку ХІХ ст., і «батьком» її більшість науковців називають О. Конта. За словами В. Тарасенка, позитивістська версія соціології в її контівському варіанті ґрунтувалася на допарадигмальному соціально-філософському мисленні, що узагальнювало і деякі стилі природничо-наукового мислення. Конт вважав таке мислення здатним охопити все суспільство як цілісну систему (організм), а тому соціологію, на його думку, можна було позиціонувати як науку про суспільство. Та він не врахував того, що внаслідок своєї історичної та теоретико-методологічної обмеженості його концепція не може охопити все багатство ознак та характеристик суспільства, соціальних відносин, процесів та явищ, котрі повинні вивчатися соціологією, тому, як наслідок, вона не може виступати повноцінним теоретичним засобом усвідомлення самої себе. Тому критика та неприйняття позитивізму були неминучими.

Криза в позитивізмі, зокрема, криза в соціологічній науці 60-70 рр. ХХ ст., позначена як «соціологічний радикалізм», стала основною причиною появи соціології соціології. Саме в цей період соціологія в особі соціологічної спільноти почала аналізувати свій власний предмет: представники критичної теорії та ліворадикали намагалися відійти від запропонованого позитивізмом розуміння предмету соціології. Визначення предмету соціологічної науки як «суспільства в цілому» ставило під сумнів її науковість та спроможність пояснення суспільної реальності, її повноцінної критики.

Рефлексія соціологічної теорії призвела до появи напрямів, що вели до виникнення нової «постмодерної» науки, яка не мала б нічого спільного з «буржуазною науковістю». До таких можна віднести феноменологічну соціологію А. Шютца, етнометодологію Г. Гарфінкеля, теорію конфлікту, неофункціоналізм та інші. Соціологія соціології виникла менше ніж півстоліття тому, але зростання інтенсивності зацікавлення цим напрямом з боку соціологів не спостерігається. Отже, соціологія соціології – це напрям в соціології, поява якого датується 60-70 рр. ХХ ст., але коріння його сягають класичного періоду розвитку соціологічного знання, адже і Е. Дюркгейм, і М. Вебер, і Р. Мертон, і багато інших класиків досліджували природу соціологічного знання, обґрунтовували науковий статус соціології як самостійної науки, а будь-яка рефлексія з приводу соціологічної теорії як такої – це компетенція соціології соціології.

Об’єктом дослідження соціології соціології є соціологічне виробництво та його результати; предметом – особливості процесу цієї діяльності. В жодному разі не можна ототожнювати соціологію соціології з історією соціології, бо історія – це лише переказ того, що вже було, а соціологія соціології передбачає критичне осмислення та рефлексію соціологічної теорії.

Соціологія соціології існує і навіть претендує на статус навчальної дисципліни, що має викладатися студентам-соціологам у вищих навчальних закладах: адже саме ця дисципліна дає змогу майбутнім спеціалістам опанувати основи соціологічного мислення, побачити, яке положення займають в суспільстві соціологи, дізнатися про їхні відносини всередині професійної спільноти та з іншими соціальними групами, що дозволяє «намалювати» у власній свідомості образ себе як професійного соціолога. Вивчаючи соціологію соціології, студенти дізнаються не просто про історію розвитку цієї науки, а отримують навички критичного осмислення історії і сучасного стану соціологічного знання, що сприяє формуванню соціологічної уяви.

Лукащук Оксана

Харковский национальный университет имени В.Н.Каразина

(Украина, Харьков)