Ультраправі рухи в Україні у контексті трансформаційних процесів

Ультраправі рухи залишаються характерною рисою сучасного світу, набуваючи значного поширення і в європейських країнах, і на пострадянському просторі. Не є винятком і Україна, де зростання проявів нетерпимості протягом останніх років актуалізувало дискусію щодо проблеми поширення ультраправих рухів.

Є різні причини цього явища – соціально-економічні, демографічні, міграційні тощо. Вражає той факт, що ультраправі набирають поширеності у пострадянських країнах. Наприклад, популярність неонацистів у східній частині Німеччини (колишній НДР) є більшою, ніж у західній. І це незважаючи на те, що у колишніх країнах «розвинутого соціалізму» інтенсивно пропагувалися ідеї інтернаціоналізму. У зв’язку із цим доречно згадати концепцію С. Хантінгтона про неминучість зіткнення цивілізацій [1; 2]. З’ясуємо характерні особливості сучасних тенденцій правого радикалізму в українському суспільстві, а також визначимо його ідеологічну еволюцію та специфіку в умовах трансформації українського суспільства.

Для багатьох в Україні, як пересічних громадян, так і експертів, стало несподіванкою проходження у 2012 р. до нового складу парламенту «Свободи». Всеукраїнське об‘єднання «Свобода» – українська націоналістична партія та перший ультраправий рух, який потрапив до парламенту України. «Свобода» дуже чітко позиціонує себе з точки зору ідеології: партія розвиває концепцію національної держави, пріоритетності українства загалом. Їхня ідеологія – це комбінація ідей консерватизму в питаннях історії та культури, націоналізму – в соціально-політичних питаннях, ізоляціонізму – у зовнішній політиці. «Свобода» вирізняється на тлі інших партій не тільки вже самим фактом чіткого декларування своєї право радикальної ідеології, а й вірністю цим поглядам протягом всього періоду існування партії, хоча і поза парламентом. Незалежно від загальної політичної кон’юнктури в країні, «Свобода» від своїх ідей не відмовлялася та вдало заповнила нішу політичної сили на правому фланзі [3]. Однак у перспективі, на нашу думку, не виключена певна дерадикалізація «Свободи» внаслідок її проходження до парламенту. Статус парламентської партії вимагатиме виваженішої і поміркованішої риторики та поглядів, аніж «Свобода» могла собі дозволити, будучи позапарламентською силою. Крім того, спроби розширення електоральної бази також вимагатиме пом’якшення радикалізму. Водночас ВО «Свобода» не можна назвати неонацистською партією, її ідеологічний спектр – це націоналізм (у деяких випадках – радикальний націоналізм). Однак в українському суспільстві існують політичні сили, які сповідують неонацистську ідеологію, зокрема, Українська Національно-Трудова Партія (УНТП) та об’єднання «Патріот України» (ПУ) [4].

Моніторинг випадків расизму та ксенофобії», яке підготували Комітет моніторингу свободи преси в Криму та Незалежний культурологічний журнал "Ї" за підтримки посольства США в Україні, з 2008 р. почала зростати активність неформальних об’єднань, в першу чергу ультраправих. Діяльність цих груп спрямована на насильницькі дії на ґрунті расової та національної ворожнечі [5].

Рушійними силами процесу розвитку ультраправих рухів стають політична маргіналізація та зниження соціально-економічної захищеності громадян, що фіксуються в Україні протягом останніх років. Існує ймовірність, що він супроводжуватиметься дедалі більшою підтримкою населення – «толерантністю до нетолерантних». За даними соціологічного дослідження «Ставлення населення України до порушення прав людини в Україні, ставлення до мігрантів та до проявів екстремізму», більшість респондентів (73%) продемонстрували відсутність екстремістських орієнтацій (схвалення насильницьких дій проти представників інших етнічних груп), однак 19% мали деякі елементи екстремістських орієнтацій, а 8% мали екстремістську орієнтацію. Водночас у дослідженні наголошується, що 1% дорослого населення України – це близько 400 тисяч осіб, які можуть підтримувати подібні групи [6]. Отже, в Україні ультраправі рухи, з огляду на масштаби їхньої поширеності порівняно з європейськими країнами, США, Росією, поки що не становлять значної загрози внутрішньополітичній безпеці. Однак фрагментарний характер державної політики протидії проявам расизму, етнічної та інших форм нетерпимості створює сприятливі умови для їх розвитку в молодіжному середовищі. Правий радикалізм, інтегруючись у нові види молодіжних субкультур, розширює свій вплив на нові цільові аудиторії, зокрема на тих, для кого питання расистської та нацистської ідеології є вторинним [6].

Таким чином, в Україні продовжують розвиватися ультраправі ідеї, у тому числі й неонацистського характеру. Велика кількість різноманітних заходів та напрямів діяльності нацистських на неонацистських угруповань може призвести до подальшого розвитку цих ідеологій. Крім того, політичні партії, які вже входять до парламенту, можуть підтримувати розвиток ультраправого руху, що неодмінно призведе до нової хвилі поширення ультраправих ідей. Водночас стереотипи щодо поширеності ксенофобії, расизму та неонацизму в українському суспільстві, які побутували на Заході, певною мірою були спростовані під час Євро-2012, адже весь світ побачив гостинність українського народу. Однак проблема поширення ультраправих рухів залишається актуальною, тому українському суспільству необхідно здійснювати постійний моніторинг даного явища.

Література: 1. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2003. – 603 с. 2. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? // Полис. – 1994. – № 1. – С. 33-48. 3. Результат радикальних партій на виборах 2012: причини, особливості, прогнози [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrpohliad.org/. 4. Коваленко И. Неонацизм по-украински [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.rupor.info/analitika/2008/03/13/neonacizm-po-ukrainski/. 5. Яворницька О. Теорія субкультур у соціологічній перспективі / О. Яворницька // Журнал «Ї». – 2002. – № 24. – С. 100-108. 6. Ставлення населення України до порушення прав людини в Україні, ставлення до мігрантів та до проявів екстремізму : соціол. дослідж., 26.11–6.12.2010 р. / Ін-т прав людини та попередження екстремізму й ксенофобії, Київ. міжнар. ін.-т соціології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ihrpex.org/upl/doc/report_rights_2010_extra_short_5.pdf

Кузьменков Владимир

Государственный университет – учебно-научно-производственный комплекс

(Россия, Орёл)