Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Sbornik_2013.doc
Скачиваний:
245
Добавлен:
13.03.2016
Размер:
1.29 Mб
Скачать

Порівняльний аналіз сприйняття хабарництва в Україні, Польщі та Естонії

На даний час у пострадянських і європейських країнах поширена практика хабарницьких діянь різних типів. Велика кількість науковців намагається вивчити історію виникнення та поширення цих практик, а також методи боротьби з ними. У чому ж полягає суть цієї девіантної поведінки – добровільної або примусової пропозиції хабара?

Проведемо порівняльний аналіз сприйняття населенням практик корупції в країнах посткомуністичного простору. Він ґрунтується на результатах загальноєвропейського моніторингового проекту «Європейське соціальне дослідження» (ESS), що включає блок питань щодо ставлення населення до корупційних діянь. Об’єктом аналізу є корупційні діяння, а предметом – суспільне сприйняття корупційних діянь. Індикаторами інтегрованості хабарництва в політичну систему вважатимемо частоту вимагання та пропозиції хабара (за послугу чи роботу), шахрайство, ставлення до фальсифікації фактів на користь хабародавця тощо, адже саме ці показники дозволяють зафіксувати одночасно кількість випадків хабарництва та їх сприйняття у суспільній свідомості.

Найменший порівняно з іншими країнами відсоток респондентів, які жодного разу за п’ять років не стикалися з проявами вимагання хабара, – це українці, після них – естонці, на останньому місці – поляки. Українські респонденти найчастіше стикаються з ситуацією вимагання хабара від чиновників порівняно з іншими країнами, друге місце посіла Польща, а на третьому опинилася Естонія. Що стосується ставлення до вимагання хабара чиновниками, більшість опитаних усіх трьох країн вважає, що ця практика є зовсім не прийнятною, лідирує за таким ставлення Польща, а Україна та Естонія опинилися в однаковій позиції, але в Україні найвищий відсоток тих, хто відповів, що нічого неправильного в цьому не вбачає. Більшість опитаних ніколи не підробляли документи задля власної вигоди або ж просто не знають як це робити, бо не мають у цьому досвіду. Серед тих респондентів, хто не підробляє документи: на першому місці за результатами розташувалася Польща, на другому – Україна, на третьому – Естонія. П’ять і більше разів, за відповідями респондентів, займалися шахрайством чи кримінальними злочинами та підробляли документи більшість українських та польських респондентів та менша кількість естонців.

В більшості випадків респонденти всіх трьох країн самі не пропонують хабар чиновникам. Велика доля опитаних вказала, що не має досвіду у цій практиці. Так, Естонія у цьому випадку опинилася на першому місці, Польща – на другому і, відповідно, Україна – на третьому місці. А ось серед респондентів, які все-таки пропонували хабар за останні п’ять років (від одного до п’яти і більше разів) на першому місці українці, друге місце посідають польські респонденти, і на третьому – естонці.

У висновку хотілося б сказати, що більшість українців все-таки сприймає корупційні діяння як неприпустимі. В той же час, деяка частина українців відповіла, що в цьому діянні не вбачає нічого поганого. В порівнянні з представниками інших країн доля українців серед тих, хто нормально ставиться до такої практики та стикався з вимаганням хабара, була найбільшою. Це може слугувати індикатором перехідного стану суспільної свідомості від номінального осуду корупційних практик при реальній участі в них до співпадіння декларованого та реального ставлення до таких практик.

Пушонкіна Людмила

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

(Україна, Луганськ)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]