§ 8. Ухвали суду першої інстанції

Ухвали суду першої інстанції — це акти, якими справа по суті не вирішується, але якими оформляються процесуальні правомочності суду в ході розгляду цивільної справи.

Ухвали — це специфічні акти суду, які утворюють цілісність та єдність здійснення правосуддя. Ухвали суду першої інстанції мають за мсту забезпечення своєчасного і правильного вирішення цивільних справ.

Питання, з яких постановлюються ухвали, в ст. 208 ЦПК згруповані залежно від їх юридичної спрямованості.

До ухвал, пов'язаних із рухом справи в суді першої інстанції, належать ухвали, що стосуються відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду.

Цс, зокрема, ухвали про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви (ст. 121 ЦПК); об'єднання і роз'єднання по­зовів (ст. 126 ЦПК); ухвали про судові доручення щодо збирання

доказів (ч. 2 ст. 132 ЦПК); ухвали про призначення експертизи (ч. 1 ст. 144 ЦПК); ухвали про призначення справи до розгляду (ст. 156 ЦПК); ухвали про прийняття чи відхилення заперечень осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого в судовому засіданні (ч. З ст. 160) та ін.

Клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, здебільшого стосуються їх процесуальних прав. Так, особи, які беруть участь у справі, можуть заявляти про відвід судді (суддів) (ст. 24 ЦПК); позивач — клопотати про заміну неналежного відповідача (ст. 33 ЦПК); особи, які беруть участь у справі, — клопотати про залу­чення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі (ч. 2 ст. 35 ЦПК); заявити клопотання про забезпечення доказів (ч. 1 ст. 133 ЦПК); заявити клопотання про витребування доказів (ч. 1 ст. 137 ЦПК); позивач може заявити про відмову від позову, відповідач — про визнання позову, сторони — про укладання мирової угоди (ч. 3 ст. 130, ч. 1 ст. 174, ч. 2 ст. 175 ЦПК).

Із загального кола питань ст. 208 ЦПК виокремлює ті, в яких ідеться про відкладення розгляду справи. Питання про відкладення розгляду справи суд вирішує у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі (ст. 169 ЦПК), неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача (ст. 170 ЦПК), за неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі у справі інших осіб (ч. 1 ст. 191 ЦПК) та ін.

Оголошення перерви у судовому засіданні пов'язане з обста­винами розгляду справи, що їх викликали (ч. 3 ст. 159 ЦПК).

Так у разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує пере­рву на час, необхідний для цього (ч. 2 ст. 191 ЦПК); якщо вчи­нення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, суд постановлює ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву (ч. 4 ст. 195).

Ухвали про зупинення провадження у справі постановлюються у випадках, передбачених ст. ст. 201, 202 ЦПК. Зупинення про­вадження у справі означає тимчасове припинення процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають подальшому розгляду до усунення цих обставин.

Про зупинення, відновлення провадження у справі суд поста­новлює ухвалу (ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 202, ч. 1 ст. 204 ЦПК).

Розгляд цивільної справи зазвичай завершується ухваленням судового, рішення. Проте інколи внаслідок ви явлення певних об­ставин можливе завершення провадження у справі без ухвалення судового рішення (ст. 205, ч. 1 ст. 207 ЦПК).

Висновок про те, що провадження у справі підлягає закрит­тю, виражається в ухвалі (ч. 1 ст. 206 ЦПК). Провадження у справі, якщо заяву залишено без розгляду, також закривається постановленням ухвали суду (ч. 1 ст. 207 ЦПК).

За формою, в якій вони виражаються, ухвали суду можуть оформлятися окремим процесуальним документом, що поста­новляється в нарадчій кімнаті, або ж постановляється судом, не виходячи до нарадчої кімнати (ч. 4 ст. 209 ЦПК).

Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним докумен­том, підписуються судом і приєднуються до справи. Ухвали, пос­тановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу (журналу) судового засідання (ч. 5 ст. 209 ЦПК).

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення (ч. 6 ст. 209).

Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, має дати повну й обгрунтовану відповідь на питання, що вирішується, тому закон вимагає, щоб кожна подібна ухвала містила 4 частини (ч. 1 ст. 210 ЦПК).

У вступній частині ухвали зазначається: час і місце її постанов­лення; прізвище та ініціали судді (суддів — при колегіальному розгляді); прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог (п. 1 ч. 1 ст. 210 ЦПК).

Наявність цих даних полегшує виконання вищестоящими судами своїх функцій, сприяє правильному вирішенню різних процесуальних питань, що виникають при розгляді справи, зок­рема пов'язаних із оскарженням ухвали. Зазначення предмета позовних вимог допомагає суду в з'ясуванні суті спору.

У описовій частині зазначається суть питання, що вирішується ухвалою (п. 2 ч. 1 ст. 210 ЦПК), тобто має міститися вказівка на питання, що належить розглянути і щодо якого постановляється ухвала.

Стосовно мотивувальної частини ухвали, то в ній мають за­значатися мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу (п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК).

Резолютивна частина ухвали має містити вказівку на висновки суду, строки і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження (п. 4 ч. 1 ст. 210 ЦПК).

Суддя роз'яснює особам, які брали участь у справі, чи можуть вони оскаржити ухвалу окремо від рішення суду чи у складі апеляційної скарги (ст. 293 ЦПК); в якому порядку вони мають оскаржуватися і в який строк (ч. 2 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК).

Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким суд керувався, постановляючи ухвалу, а також висновок суду, строки і порядок оскарження ухвали (ч. 2 ст. 210 ЦПК).