§ 3. Види позовів

Розподіл позовів на види може бути здійснено за різними ознаками. У основу процесуально-правової класифікації пок­ладено процесуально-правову ознаку — спосіб процесуального захисту (зміст).

Процесуально-правова класифікація охоплює всі види судового захисту і має найбільше значення в теорії цивільного процесу.

Першу групу позовів становлять позови про присудження, спрямовані на примусове здійснення вимог позивача до відповідача вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення. Прикла­дами позовів про присудження є позови про стягнення боргу за договором позики, про стягнення аліментів.

Предметом позову про присудження є матеріально-правова вимога позивача до відповідача; спрямовані на те, щоб відповідач.

вчинив певні дії(утримався від них ), не порушуючи тим самим право позивача.

Підстава позову про присудження складається з 2 частин: із фактів правоутворюючих, з якими пов'язане виникнення суб'єктивного цивільного права, та фактів, із якими пов'язане виникнення права вимоги.

Зміст позову про присудження виявляється у вимозі позивача до суду щодо примушування відповідача до вчинення певих дій або утримання від них.

Позовом про визнання є позов. спрямований на підтвер­дження судом наявності (чи відсутності) певних правовідносин між сторонами (.визнання правочину недійсним, установлення -батьківства, встановлення права авторства). Отже, позови про визнання можливо розподілити на 2 види: позитивні позови про визнання, що містять вимогу підтвердити певне правовідношення, та позови негативні, що характеризуються проханням підтвердити відсутність певного правовідношення.

Предметом позову про визнання є саме матеріально-правове відношення між сторонами.

Підставою позитивних позовів про визнання слугують право- утворюючі факти, підставою негативного позову про визнання є правоприпиняючі факти. До підстави позову про визнання на відміну від підстави позову про присудження не входять факти, з якими пов'язується можливість примусового здійснення права, оскільки позовом про визнання позивач не вимагає примусового здійснення своєї цивільно-правової вимоги, а просить підтвердити існування або відсутність правовідношення.

Зміст позову про визнання — вимога до суду про встановлення в судовому рішенні наявності (чи відсутності) правовідношення, вказаного позивачем.

Позови про присудження і позови про визнання різняться за всіма елементами: за предметом, підставою та змістом. Спільною рисою для них є те, що обидва позови спрямовані на підтверджен­ня прав і обов'язків у судовому порядку в тому вигляді та змісті, в якому вони існували до процесу й незалежно від нього. Судове рішення не вносить змін у наявне правовідношення, яке лишається після судового рішення таким самим, яким воно було до процесу.

Перетворювальними називаються позови, спрямовані на при­пинення, зміну чи створення нового правовідношення. Ухвалою рішення за перетворювальним позовом, суд надає щось нове наявним між сторонами правовідносинам, у зв'язку із чим цей вид позовів називається конститутивним.

Залежно від мети, яку переслідує позивач, звертаючись до суду, перетворювальні позови поділяються на: правоприпиняючі (ст. ст. 166, 170, 239 СК) і правозмінюючі (ст. 362 ЦК, ст. 69 СК).

Інколи з припиненням правовідносин пов'язують виникнення нових правовідносин (ч. 3 ст. 402 ЦК, ст. 239 СК).

Предметом перетворювального позову є ті матеріально-правові відносини, які підлягають судовому перетворенню.

Підставою перетворювальних позовів, спрямованих на утворення прав є правоутворуючі факти, підставою правозмінюючих позовів є правоприпиняючі а інколи — правоутворюючі факти, підставою позовів про припинення прав є правоприпиняючі факти.

З містом перетворювального позову є вимога до суду про припинення, зміну чи встановлення нового правовідношення.

Деякі автори заперечують можливість виокремлення перетворю­вальних позовів (А. Добровольський, С. Іванова, К. Юдельсои). Суть цього заперечення полягає в тому, що на думку вищезазначених авторів, суд не вправі змінити, припинити правовідносини, а має пра­во лише захищати права та інтереси, що охороняються законом.

Цс твердження видається необгрунтованим, адже існування перетворювальних половів підтверджується законом (п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК). Крім того, законодавство встановлює конкретні випадки захисту прав шляхом зміни, припинення і створення нового правовідношення.

Як слушно вказує М. Гурвич, виносячи перетворювальне рішення, суд не створює нових прав, а захищає право позивача на зміну або припинення наявного правовідношення. При цьому:

1. правовідношення може бути змінено або припинено лише судом;

2. необхідність звернення до суду зумовлена відсутністю згоди однієї зі сторін на зміну чи припинення правовідношення.

Матеріально-правова класифікація позовів ґрунтується на матеріально-правовій ознаці — матеріально-правовій належності правовідносин. Ґрунтуючись на цій ознаці, позови поділяють на цивільні, трудові, сімейні та інші. Такс виокремлення вказаних справ із урахуванням ряду особливостей їх розгляду в процесі має практичне значення для узагальнення судової практики, покладеної в основу роз'яснень постанов Пленуму Верховного Суду України.