Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Червоний Ю.С. (ред.) Цивільний процес України.doc
Скачиваний:
121
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.4 Mб
Скачать

§ 3. Види представництва

Види представництва можна розрізняти за ступенем обов'язковості та за підставами виникнення.

За ступенем обов'язковості представництво поділяється па обов'язкове і і факультативне. Для обов'язкового представництва не потрібна згода того, кого представляють. До такого належить, наприклад, представництво опікунів від імені недієздатних, представництво батьків, усиновлювачів, опікунів від імені осіб, які не досягли 14 років (ч. 1 ст. 31 ЦК, ст. 60 ЦК, ст. 154 СК), представництво піклувальників від імені осіб, визнаних обмежено дієздатними, тощо.

За підставами виникнення правовідносин представництва розрізняють законне представництво й добровільне.

Законними представниками щодо дітей віком до 14 років р (ст. ст. 31, 60 ЦК) є їх батьки, усиновлювачі, опікуни; щодо дітей віком від 14 до 18 років у випадках, передбачених ч. 2 ст. 29 ЦПК, законними представниками є їх батьки, усиновлюва­чі, піклувальники. Законними представниками також є опікуни над недієздатними та піклувальники над обмежено дієздатними Підставами для здійснення опікунами і піклувальниками функ­цій представника є рішення суду або акт про призначення цієї особи опікуном чи піклувальником або відповідний акт органу опіки і піклування (ст. ст. 60, 63 ЦК). Повноваження батьків та усиновлювачів випливають безпосередньо із закону. При законному представництві, як зазначалося, можливе подвійне . представництво. Згідно з ч. 5 ст. 39 ЦПК законні представники можуть доручати ведення справи іншій особі, обраній ними як представник. У такому разі обраний представник діє як договір­ний представник.

Договірне представництво здійснюється на підставі договору доручення (ст. 1000 ЦК) або трудового договору - представ­ництво юрисконсультами інтересів організацій, у яких вони працюють. Добровільним представництвом також є здійснення профспілками представництва інтересів своїх членів. Закон від 15 вересня 1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» надає профспілкам, їх об'єднанням право представ­ляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до міжнародних судових установ (ч. 4 ст. 19 Закону). У н. 8 ч. 1 ст. 38 цього Закону передбачено, що виборний орган профспілкової організації представляє інтереси працівників за їх дорученням при розгляді трудових індивідуальних спорів та у колективному трудовому спорі.

Судовий представник, як зазначалося, є однією з осіб, що беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК). Він має процесуальні права цих осіб, передбачені в ст. 27 ЦПК. Представник на підставі договору може від імені особи, яку він представляє, вчиняти всі процесуальні дії за винятком тих, які застережені у виданій йому довіреності (ч. 2 ст. 44 ЦК).

Представник у цивільному процесі не є суб'єктом імовірного спірного матеріального правовідношення. Тому він не має ма­теріального інтересу у вирішенні справи, а має лише процесу­альний інтерес і може здійснювати лише процесуальні права в межах, установлених законом, а законні представники у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 17.9 СК, мають право розпоряджатися свої­ми матеріальними правами. Представник, що має повноваження на ведення справи в суді, як зазначалося, може відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 44 ЦПК від імені особи, яку він представляє, вчиняти всі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. Тому якщо обмеження повноважень представника не застережені в довіренос­ті, він може вчиняти не лише процесуальні дії, передбачені ст. 27 ЦПК, а й процесуальні дії, зазначені в ст. 31 ЦПК.

Повноваження представників на ведення справ у суді можуть бути підтверджені документами, зазначеними у ст.; 42 ЦПК, Повноваження адвоката на ведення справи в суді можуть посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором (ч. 4 ст. 42 ЦПК). Повноваження представника можуть бути також посвідчені довіреністю або усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. У тому разі, коли згідно з пунктом 2-1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК повне фіксування судового засідання не здійснюється за допомогою звукозаписуючих технічних засобів і хід судового засідання фіксується в протоколі судового засідання, усна заява довірителя заноситься до цього протоколу. Повноваження представника можуть також бути посвідчені свідоцтвом про народження дитини або рішен­ням про призначення опікуном, піклувальником чи особою, що здійснює охорону спадкового майна.

У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною чи обмеженою у цивільній дієздатності, суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі в справі як законних представників (ст. 43 ЦПК). Слід зазначити, що від­повідно до ст. 60 ЦК суд призначає опікуна над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та над малолітньою особою, якщо буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника над обмежено дієздатною особою та неповнолітньою особою, якщо вона позбавлена батьківського піклування. У разі, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд залучає до участі у справі орган опіки і піклування або інших осіб, яким законом на­дано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч. 3 ст. 11 ЦПК). У такому разі суд має зупинити провадження у справі (п. 5 ч. 1 ст. 201 ЦПК).

Договірне представництво грунтується на особистих довір­чих стосунках між довірителем і представником. Тому воно в будь-який час може бути припинене, як довірителем, так і пред­ставником. Підстави припинення представництва за довіреністю вказані в ст. 248 ЦК. Крім того, довіритель, як зазначалося, може в будь-який час скасувати довіреність (ст. 249 ЦК). Право на відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю, має іі представник ст. 250 ЦК). Про припинення представництва чи обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд «шляхом подання письмової заяви або усної за­яви, зробленої у судовому засіданні (ч. 4 ст. 44 ЦПК).

Процесуальні представники, як зазначалося, зобов'язані діяти в інтересах осіб, яких вони представляють. Представники сторін і третіх осіб, які є посадовими особами, а також членами колегії адвокатів за недобросовісне ведення справи відповідають у дисциплінарному порядку або в порядку громадського впливу. Крім того, процесуальні представники, які діють на підставі договору, можуть нести цивільно-правову відповідальність за невиконання відповідного зобов'язання (ст. ст. 22, 23, ч. 4 ст. 250, ст. 623 ЦК).